ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2024Справа № 910/17602/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-шведське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Бос Беррієс ЛТД"
до 1. Державної казначейської служби України
2. Державної фіскальної служби України в особі Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби
3. Хмельницької обласної прокуратури
4. Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області
про відшкодування матеріальної шкоди
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача Кока В.А.;
від відповідача-1 Березовська М.О.;
від відповідача-2 не з'явилися;
від відповідача-3 Котляр Т.М. ;
від відповідача-4 не з'явилися.
В судовому засіданні 04.07.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідачів, що повне рішення буде складено 16.07.2024 року.
16 листопада 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-шведське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Бос Беррієс ЛТД» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13.11.2023 року до Державної казначейської служби України (відповідач-1), Державної фіскальної служби України в особі Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби (відповідач-2), Хмельницької обласної прокуратури (відповідач-3) та Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області (відповідач-4) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 898 863,55 грн., з них: вилучених грошових коштів - 592 000,00 грн. (п'ятсот дев'яносто дві тисячі гривень), інфляційних втрат - 276 160,64 грн. (двісті сімдесят шість тисяч сто шістдесят гривень 64 копійки) та 3% річних - 30 702,91 грн. (тридцять тисяч сімсот дві гривні 91 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій та бездіяльності державних органів порушено майнові права позивача, які полягають у безпідставному вилучені та утриманні грошових коштів у розмірі 592 000,00 грн. під час досудового розслідування кримінальних проваджень № 32018240000000038 від 26.09.2018 року та № 32020240000000036 від 30.10.2020 року, тривалого невиконання рішення суду щодо їх повернення, чим завдано позивачу матеріальної шкоди. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 276 160,64 грн. та 3% річних у розмірі 30 702,91 грн.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало; (2) Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів; (3) позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина відповідачів не встановлена належним чином та не доведена незаконність дій.
Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) у даних правовідносинах не вбачається всіх елементів делікту в діях відповідачів для стягнення шкоди у заявленій сумі; (2) кошти в сумі 592 400,00 грн. знаходяться на казначейському рахунку ГУ ДКС України у Хмельницькій області; (3) позивачу не спричинено будь-якої шкоди в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені кошти не є втраченими; (4) між діями/бездіяльністю відповідачів відсутній причинно-наслідковий зв'язок з завданою позивачу шкодою; (5) отримання позивачем відшкодування шкоди у межах господарської справи, тоді як можливість повернення коштів у порядку кримінального провадження не вичерпана, створить можливість для позивача двічі отримати кошти.
Відповідач-4 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ГУНП в Хмельницькій області будь-яких дій, що вказували б на завдавання матеріальної шкоди позивачу не вчиняло, а навпаки було вчинено дії по виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.2022 року про скасування арешту на грошові кошти позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/17602/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.12.2023 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. 19.12.2023 року у відпустці, підготовче засідання, призначене на 19.12.2023 року о 11:00 не відбулося, підготовче засідання призначено на 23.01.2024 року.
В підготовчому засіданні 23.01.2024 року судом оголошувалася перерва.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 07.03.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17602/23 до судового розгляду по суті на 02.04.2024 року.
В судових засіданнях 02.04.2024 року, 02.05.2024 року, 28.05.2024 року та 11.06.2024 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 04.07.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в позові у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Слідчим управлінням Головного управління ДФС у Хмельницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні 32018240000000038 від 26.09.2018 року за фактом вчинення службовими особами ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
В рамках кримінального провадження № 32018240000000038 від 26.09.2018 року слідчими СУ ГУ ДФС у Хмельницькій області 21.11.2019 року проведено обшук у адміністративних, виробничих та інших приміщеннях, які орендуються, та/або використовуються в господарській діяльності ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД», що розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Ярослава Кревогубця (Терешкової), 27.
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено грошові кошти підприємства на загальну суму 90 000,00 грн., в кількості: 500 купюр номіналом 100,00 грн., скріплених контрольною стрічкою банківської установи АТ «Укргазбанк», 200 купюр номіналом 200,00 грн., скріплених контрольною стрічкою банківської установи АТ «Банк Січ» та грошові кошти на загальну суму 2400,00 грн. номіналом 100,00 грн. в кількості 24 купюри, грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., обмотаних силіконовою плівкою білого кольору в кількості 5 пачок.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.11.2019 року на вилучені кошти в сумі 592 400,00 грн. накладено арешт.
30.10.2020 року постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Хмельницької обласної прокуратури матеріали досудового розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД» за ч. 3 ст. 212 КПК України виділені в окреме провадження та були зареєстровані у ЄРДР за № 32020240000000036 від 30.10.2020 року.
22.12.2021 року старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32020240000000036 від 30.10.2020 року на підставі п. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях службових осіб ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року у справі № 686/6660/21 скасовано арешт, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.11.2019 року у кримінальному провадженні на грошові кошти у сумі 592 000,00 грн. та повернуто їх особі, у якої вони були вилучені - ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД».
17.02.2022 року листом за № 08-628-20 Хмельницькою обласною прокуратурою ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року у справі № 686/6660/21 направлено для організації виконання до СУ ГУПН в Хмельницькій області.
Листом від 18.03.2022 року № 1997/121/24-2022 слідчим управління ГУ НП в Хмельницькій області вказана ухвала була направлена для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
Листом ГУ ДКСУ у Хмельницькій області від 22.04.2022 року № 04-13-06/2235 ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року у справі № 686/6660/21 повернуто без виконання, оскільки повернення (перерахування) коштів з рахунку Головного управління ДФС у Хмельницькій області можливо лише за його платіжним дорученням.
В подальшому, вказану ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року у справі № 686/6660/21 слідчим управлінням ГУ НП в Хмельницькій області направлено для виконання до Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області.
Відповідно до листа Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 28.03.2023 року № 93/5/22-97-00, погодженого з Комісією з реорганізації ДФС України, слідчому підрозділу запропоновано додатково надати відомості про розрахунковий рахунок ГУНП у Хмельницькій області для здійснення перерахування коштів та подальшого виконання рішення суду на користь ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД».
У листі від 11.04.2023 року № 4601/121/24-2023 на адресу Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС України у Хмельницькій області слідчий Лапінський Д.О. просив перерахувати грошові кошти у сумі 592 000,00 грн., які являються речовими доказами у кримінальному провадженні № 32020240000000036, на розрахунковий рахунок № ІBAN UA 928201720355209001000092556 Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 40108824).
У відповідь на лист від 11.04.2023 року № 4601/121/24-2023 Голова комісії з реорганізації ГУ ДФС України у Хмельницькій області листом від 25.04.2023 року повідомив СУ ГУНП в Хмельницькій області, що на казначейському рахунку № 37319093089123 ГУ ДФС у Хмельницькій області перебувають грошові кошти, які являються речовими доказами у кримінальному провадженні № 32020240000000036 від 30.10.2020 року за ч. 3 ст. 212 КК України та які необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області за для виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року. При цьому, ГУ ДФС у Хмельницькій області дійшло висновку, що грошові кошти в сумі 592 000,00 грн. носять характер речових доказів у кримінальному провадженні, умови передачі яких визначені Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Хмельницькій області не виступає стороною кримінального провадження № 32020240000000036 від 30.10.2020 року, а тому позбавлене права вчиняти дії з вилученими речовими доказами.
Листом від 17.07.2023 року № 24/51аз СУ ГУПН в Хмельницькій області повідомило представника ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД», що на розрахункові рахунки ГУНП в Хмельницькій області не передавалися грошові кошти, які були вилучені у ТОВ «УШ СПзІІ «Бос Беррієс ЛТД» в ході проведення обшуку 21.11.2019 року. Крім того, цим листом повідомлено, що слідчим управління ГУНП в Хмельницькій області вживалися заходи спрямовані на виконання ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2022 року у справі № 686/6660/21 та неодноразово направлялися листи на адресу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, проте станом на 17.07.2023 року грошові кошти на розрахунковий рахунок ГУПН в Хмельницькій області не надходили.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дій та бездіяльності Хмельницької обласної прокуратури, ГУ ДФС у Хмельницькій області в особі Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, ГУНП в Хмельницькій області порушено майнові права позивача, що полягають у безпідставному вилучені та утримані грошових коштів у розмірі 592 000,00 грн. під час розслідування кримінального провадження № 32020240000000036 від 30.10.2020 року, тривалого невиконання рішення суду щодо повернення цих коштів, чим завдано позивачу матеріальної шкоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України вилучених в межах кримінального провадження коштів в сумі 592 000,00 грн.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальними положеннями, передбаченими ч. 1, 2, 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі частиною першою статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України)
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди (постанова Другої судової палати КЦС ВС від 22.12.2020 року у справі № 686/24223/17 (провадження 61-327св19).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі № 638/9834/18, від 04.07.2018 року у справі № 641/2328/17, від 31.10.2018 року у справі № 646/5224/17, від 23.01.2019 року у справі № 638/1413/17, від 01.04.2020 року у справі № 641/7772/17, від 30.06.2020 року у справі № 641/7984/17.
Права позивача, на порушення яких останній посилається, можуть бути відновлені шляхом оскарження бездіяльності працівників державних органів (прокуратури та слідчих органів) в порядку, визначеному КПК України. Сам по собі факт, що ухвалою суду було задоволено скаргу позивача та скасовано арешт на грошові кошти в сумі 592 000,00 грн., не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю працівників державних органів (прокуратури та слідчих органів) та настанням шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Другої судової палати КЦС ВС від 22.12.2020 року у справі № 686/24223/17 (провадження 61-327св19), предметом розгляду якої були позовні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.
Поряд з цим, суд відмічає, що грошові кошти, які являються речовими доказами у кримінальному провадженні № 32020240000000036 від 30.10.2020 року за ч. 3 ст. 212 КК України перебувають на казначейському рахунку № 37319093089123 ГУ ДФС у Хмельницькій області, отже не є втраченими.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено порушення відповідачами прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду за відсутності протиправності поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між діями органів прокуратури та слідчих органів та заподіянням шкоди, відсутній склад правопорушення, необхідний для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-шведське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Бос Беррієс ЛТД".
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вилучених грошових коштів у розмірі 592 000,00 грн., то і вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 276 160,64 грн. та 3% річних у розмірі 30 702,91 грн., які фактично є похідними, також не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.07.2024р.
Суддя О.В. Котков