ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 липня 2024 року Справа № 902/208/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024, повний текст складено 23.04.2024, у справі №902/208/24 (суддя Р.В. Міліціанов)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033, код - 38092323
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", вул. Подільська, буд. 1в, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337, код - 43413041
про стягнення 825 757, 87 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1в, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337, код - 43413041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033, код - 38092323) 712 395, 20 грн - основного боргу за Договором поставки № 28/12/22 від 28.12.2022 року; 2 770, 92 грн - 3% річних; 38 520, 59 грн - пені; 71 239, 52 грн - штрафу; 9 899, 12 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 831, 64 грн - пені. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9, 98 грн - залишено за позивачем.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 18.04.2024 у справі №902/208/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до 13.06.2024; відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та зупинити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" заперечено факт поставки товару з боку позивача.
Звертає увагу, що при ненаданні Постачальником відповідно до п. 3.5 Договору товаро-супровідних документів на партію Товару одночасно з передачею товару, поставка вважається нездійсненою. Долучені до позовної заяви матеріали не містять товаро-супровідних документів на партії Товару, щодо яких заявлено вимогу про оплату.
Також вказує, що акти звірки не містять даних про особу, яка їх підписала.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/208/24/3228/24 від 14.05.2024 витребувано матеріали справи №902/208/24 з Господарського суду Вінницької області. 21.05.2024 матеріали справи №902/208/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24 - залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
06.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 27.05.2024.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24; розгляд апеляційної скарги призначено на "09" липня 2024 р. об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.
Запропоновано позивачу у строк до 28.06.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Роз'яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали доставлено сторонам до електронних кабінетів системи "Електронний суд" ЄСІТС.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Представники учасників справи в судове засідання 09.07.2024 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
28.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Покупець) укладено договір поставки № 28/12/22 (т. 1, а.с. 11-14).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами у заявці. Товар постачається партіями, відповідно до узгоджених з Постачальником замовлень Покупця, зроблених протягом строку дії Договору. Поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з Постачальником замовлень Покупця, зроблених протягом строку дії договору.
Згідно п. 2.1 Договору асортимент товару визначається у Специфікації.
Товари відпускаються Постачальником Покупцю у відповідній тарі (упаковці) (згідно з вимогами державних стандартів), яка забезпечує збереження Товару під час його транспортування і зберігання (п. 2.2 Договору).
Зміна асортименту і кількості замовленого товару допускається лише за взаємною згодою сторін до фактичного відвантаження товару (п. 2.3 Договору).
Поставка Товару здійснюються на підставі заявок Покупця. Заявки подаються Покупцем або письмово засобами електронного зв'язку на адресу Постачальника g.krezub@gmail.com або у телефонному режимі через повноважних представників не пізніше ніж за 3 доби до дати поставки товару. Постачальник здійснює опрацювання заявки протягом 24 годин та надає відповідь про отримання заявки та можливість її виконання. Строк постачання кожної партії товару складає від 3 до 6 календарних днів в залежності від географічної віддаленості місця поставки від адреси місця виробництва Постачальника. Кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону про неможливість виконання заявки в строк, не менш ніж за три календарні дні до її виконання (п. 3.1 Договору).
За змістом п. 3.3 Договору датою отримання товару вважається фактична дата отримання товару Покупцем.
Прийом товару по кількості та якості здійснюється за участю водія/експедитора Постачальника або Перевізника, з яким Постачальник діє на умовах договору перевезення та повноважного представника Покупця.
У разі виявлення недостачі товару та/або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається Покупцем товару у довільній формі та підтверджується підписами водія/експедитора Постачальника або Перевізника та повноважної на прийом продукції особи Покупця.
На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності Сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах.
Після прийому Товару відповідальною особою Покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків (п.3.3. даного Договору).
Підписаний акт Покупець зобов'язаний надіслати засобами електронного зв'язку Постачальнику не пізніше 3-ого робочого дня після прийому - передачі товару, та/або видати на руки водію/експедитору Постачальника або Перевізнику.
Разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація виробника; документи, що підтверджують якість товару; інші документи, надання яких с обов'язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії.
При не наданні Постачальником відповідно до 3.5 цього договору товаро-супровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов'язання Постачальника по поставці товару невиконаними (п. 3.5 Договору).
Ціни на товар, що постачається за даним договором, встановлюються в національній валюті України - гривні (п. 4.1 Договору).
За змістом п. 4.2 Договору оплата кожної отриманої Покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом __ календарних днів після відвантаження товару Покупцю, якщо інше додатково не погоджено сторонами. Сума даного договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає товар протягом дії даного Договору.
За порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).
У випадку якщо Покупець у терміни, зазначені у цьому договорі, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, вій зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен календарний день прострочення платежу (п. 6.2 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року в частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язання по даному договору.
У разі, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується.
Також до договору між сторонами підписано ряд додатків, зокрема: Додаток № 1 "Специфікація до договору поставки № 28/12/22", Додаток № 2 "Типова форма заявки (замовлення) Покупця" (т. 1, а.с. 14 -15).
28.12.2022 року між сторонами підписано Протокол розбіжностей до договору №28/12/22 від 28.12.2022 року, за змістом якого сторонами узгоджено окремі пункти договору серед іншого:
"п. 4.2 оплата кожної отриманої Покупцем партії товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% передплати, якщо інше додатково не погоджено сторонами. Сума даного договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає товар протягом дії даного договору.
п. 6.7 за несвоєчасну оплату товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді нені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення, а в разі якщо таке прострочення складає більше 20 (двадцяти) банківських днів, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від своєчасно неоплаченої суми".
Крім того, Постачальник в якості забезпечення виконання Покупцем своїх зобов'язань, передбачених цим договором, має право здійснювати притримання наступної партії товару, призначеної для постачання Покупцю, до моменту виконання Покупцем своїх зобов'язань у повному обсязі за поставлені партії товару." (т. 1, а.с. 15 - 16).
На виконання своїх зобов'язань в межах укладеного договору позивачем у період з 22.12.2023 року поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1 339 566,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №5414 від 22.12.2023 року на суму 853 101,60 грн та № 48 від 08.01.2024 року на суму 486 464, 40 грн (т. 1, а.с. 4-5).
22.01.2024 року відбулося часткове повернення товару на суму 626 170,80 грн, що підтверджується Поверненням постачальнику №17 від 22.01.2024 року (т. 1, а.с. 17).
За вказаних обставин позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 825 757,87 грн заборгованості, з яких 712 395,20 грн основного боргу, 39 352,23 грн пені, 2 770,92 грн 3% річних та 71 239,52 грн штрафу за договором поставки №28/12/22 від 28.12.2022 року.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" 712 395, 20 грн - основного боргу за Договором поставки № 28/12/22 від 28.12.2022 року; 2 770, 92 грн - 3% річних; 38 520, 59 грн - пені; 71 239, 52 грн - штрафу. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" 831, 64 грн - пені.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар. Щодо здійсненого позивачем розрахунку суми заявленої до стягнення пені судом першої інстанції встановлено помилки в періоді її нарахування, оскільки дата платежу за накладною №48 від 08.01.2024 року припадала на попередній день, який є вихідним днем 07.01.2024 року. Таким чином судом визначено пеню в загальному розмірі 38 520,59 грн.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/208/24 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.(ч.1 ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи згідно Договору поставки № 28/12/22 від 28.12.2022 року, укладеного між позивачем та відповідачем, у період з 22.12.2023 року поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1 339 566, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними №5414 від 22.12.2023 року на суму 853 101, 60 грн та № 48 від 08.01.2024 року на суму 486 464, 40 грн (т. 1, а.с. 4-5).
22.01.2024 року відбулося часткове повернення товару на суму 626 170, 80 грн, що підтверджується Поверненням постачальнику №17 від 22.01.2024 року (т. 1, а.с. 17).
Матеріали справи містять платіжне доручення №19249/1_00 від 26.12.2023 року щодо часткової оплати на суму 324 963, 60 грн (т. 1, а.с. 18), яка зарахована в погашення боргу попереднього періоду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором поставки №28/12/22 від 28.12.2022 не здійснив повної оплати вартості поставленого Позивачем товару на суму 712 395, 20 грн.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів погашення заборгованості ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга зводиться до зауважень скаржника до первинних документів, які підтверджують отримання відповідачем товару та до того, що акти звірки не містять даних про особу, яка їх підписала.
Так, колегія суддів звертає увагу, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (Постанова КГС ВС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).
Окрім того, відповідно до п. 4.3. Договору сторони визначили, що відомості, що підтверджені Сторонами в Акті звірки, є основою для кінцевих взаєморозрахунків на кожну конкретну дату.
Суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення суми, має саме відповідач, а не позивач.
Згідно актів звірки взаємних розрахунків станом на грудень 2023 року та січень 2024 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 852 101, 60 грн + 486 464, 40 грн - 626 170, 80 грн = 712 395, 20 грн.
Відповідно до п. 3.5. Договору сторони погодили, що разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація виробника; документи, що підтверджують якість товару; інші документи, надання яких є обов'язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії.
При ненаданні Постачальником відповідно до 3.5. цього Договору товаро-супровідних документів на партію Товару одночасно з передачею Товару поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання Постачальника по поставці невиконаними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).
Тобто, ч. 2 ст. 666 ЦК України чітко передбачено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач в силу приписів ч. 1 ст. 666 ЦК України встановлював додатковий строк позивачу як Продавцю для передання супроводжуючих документів на Товар або вимагав їх передачі; відмовився на цій підставі від отримання товару чи повернув товар позивачу.
Крім того, згідно п. 3.3. Договору прийом Товару по кількості та якості здійснюється за участю водія/експедитора Постачальника або Перевізника, з яким Постачальник діє на умовах Договору перевезення, та повноважного представника Покупця.
У разі виявлення недостачі Товару та або його брак, такий факт відображається в акті приймання, який складається Покупцем Товару у довільній формі, та підтверджується підписами водія/експедитора Постачальника або Перевізника та повноважної на прийом продукції особи Покупця. На підставі видаткової накладної та акту приймання у разі його наявності Сторони здійснюють відповідні записи в бухгалтерських документах. Після прийому Товару відповідальною особою Покупця претензії щодо браку не розглядаються, за винятком випадків скритих виробничих недоліків.
За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав, відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов'язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця (Постанова КГС ВС від 15.09.2020 у справі № 920/618/18).
Таким чином вищенаведеним спростовуються доводи відповідача, що у останнього не виник обов'язок оплачувати отриманий товар, а також прострочення зі сплати вартості Товару, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 770, 92 грн - 3% річних, 38 520, 59 грн - пені та 71 239, 52 грн - штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом. 6.7 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення, а в разі якщо таке прострочення складає більше 20 (двадцяти) банківських днів, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від своєчасно неоплаченої суми.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 19.09.2019 у справі №904/5770/18; від 27.09.2019 у справі №923/760/16; від 02.04.2019 у справі №917/194/18; від 25.05.2018 у справі №922/1720/17; від 09.02.2018 у справі №911/2813/17; від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).
Колегія суддів здійснивши власний перерахунок за допомогою системи "Ліга.Закон" заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та штрафу приходить до висновку що останні є обгрунтованими, юридично та арифметично вірними, та підлягають до задоволення.
Щодо перерахунку періоду стягнення пені, апеляційний суд погоджується з перерахунком місцевого господарського суду, оскільки на підставі ч. 5 ст. 254 ЦК України, граничний строк виконання зобов'язання перенесено на наступний робочий день 08.01.2024 року, тому прострочення мало місце, починаючи з 09.01.2024 року.
Таким чином місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги, оскільки відповідачем іншого не доведено, а заявлене не спростовано.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024, повний текст складено 23.04.2024, у справі №902/208/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу №902/208/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "15" липня 2024 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.