ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
10 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1489/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ГУ ДПС у Миколаївській області - Болдуреску О.В. - в порядку самопредставництва
від АТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"- Жирна Я.В. в порядку самопредставництва
арбітражний керуючий Зайцев Д.С. особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 (повний текст складено та підписано 07.04.2024, суддя Давченко Т.М.)
у справі №915/1489/20
за заявою Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
до Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича.
У грудні 2023 розпорядник майна боржника звернувся до суду з заявою про введення процедури санації і затвердження плану санації в якому просив ввести процедуру санації у справі № 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та затвердити план санації Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 по справі №915/1489/20 припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича, введено процедуру санації боржника - Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що проаналізувавши план санації боржника, суд дійшов висновку, що передбачені ним заходи відновлення платоспроможності боржника відповідають загальним вимогам, визначеним у статтях 51, 52 КУзПБ, план санації схвалено зборами кредиторів боржника, містить заходи, які не суперечать КУзПБ та спрямовані на погашення вимог кредиторів, а в результаті - відновлення платоспроможності боржника у межах строку процедури санації.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Головне управління ДПС у Миколаївській області з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 по справі №915/1489/20 в частині схвалення плану санації ДП «Миколаївський облавтодор», введення процедури санації бооржника - ДП «Миколаївський облавтодор» та направити справу №915/1489/20 для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав:
- з наданого плану санації не вбачається можливим встановити дієвих заходів, які будуть здійснюватися боржником для покращення фінансово-господарського становища, не зазначено чіткого переліку дій, які мають на меті вивести підприємство з фінансової кризи та подальшого його розвитку як суб'єкта господарювання, а лише в більшості визнання безнадійним та списання податкового боргу, прощення (списання) боргів, що задовольняються у шосту чергу, що в свою чергу не відповідає меті введення такої процедури як санація;
- планом санації взагалі не передбачено погашення кредиторської заборгованості за рахунок оренди майна, надходження коштів від введення належної господарської діяльності тощо;
- ні зі звіту арбітражного керуючого, ні з плану не вбачається, що за весь період процедури розпорядження майном боржника здійснювались заходи щодо пошуку інвесторів;
- планом санації взагалі не передбачено такій захід з відновлення платоспроможності як ліквідація дебіторської заборгованості;
- враховуючи наявність значної кількості майна боржника списання ІІ та ІІІ черги вимог кредиторів, на умовах плану санації, є безперечно гіршою умовою, ніж задоволення вимог кредиторів, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації. Тому, на думку апелянта, такі умові погашення вимог є неприйнятними;
- у разу переходу до ліквідаційної процедури, здійснення продажу майна боржника відповідно до норм КУзПБ, можливо здійснити повний розрахунок з кредиторами та погасити заборгованість зі сплати податків і зборів, що в даному випадку не призведе до втрат бюджету;
- планом санації не передбачено яким чином відбуватиметься погашення поточної заборгованості ДП «Миколаївський облавтодор».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 10.07.2024.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому арбітражний керуючий Зайцев Д.С. просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості.
На переконання арбітражного керуючого:
- задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС в межах зазначених у апеляційній скарзі вимог не тільки не призведе до захисту порушених прав або інтересів скаржника, але й не передбачено чиним законодавством, що робить неможливим задоволення саме вимог апеляційної скарги ГУ ДПС апеляційним судом;
- планом санації передбачені заходи з відновлення платоспроможності боржника, які є такими, які передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, є ефективними та зазвичай приводять до відновлення платоспроможності боржника;
- твердження апелянта про те, що план санації не відповідає вимогам частини 1 статті 51 КУзПБ не відповідає дійсності, оскільки планом санації, його окремим розділом, передбачено забезпечення погашення заборгованості із заробітної плати;
- не є обґрунтованими й твердження апелянта про те, що планом санації не передбачений такий захід з відновлення платоспроможності, як ліквідація дебіторської заборгованості, оскільки підпунктами 5 та 6 пункту 5.1. розділу V плану санації передбачено проведення аналізу та стягнення дебіторської заборгованості, що за своєю суттю і є ліквідацією дебіторської заборгованості;
- щодо списання податкового боргу, то такий механізм, як списання податкового боргу прямо передбачений вимогами як КУзПБ, так і Податкового кодексу України;
- план санації, з технічних причин містить недоліки, описки, помилково зазначені суми, та потребує доопрацювання, зокрема щодо розміру вимог конкурсних кредиторів, кредиторів з вимогами з виплати заробітної плати, щодо списання вимог;
- з метою виправлення таких технічних помилок у плані санації керуючим санацією - арбітражним керуючим Зайцевим Д.С. були розроблені, попередньо представлені комітету кредиторів боржника, органу уповноваженому управляти державним майном, Засновнику боржника відповідні зміни до плану санації
- щодо поточних вимог кредиторів, то статтею 51 КУзПБ не передбачено обов'язкове зазначення у плані санації боржника умов погашення вимог поточних кредиторів у справі про банкрутство.
Судом апеляційної інстанції також отримано додаткові пояснення від апелянта в яких останній додатково вказує на те, що списання податкового боргу з ЄСВ у сумі 5 503 394,35 грн., як це передбачено п.5.3 розділу V Плану санації не відповідає вимогам ч.3 ст.52 КУзПБ та частинам 7 та 16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже план санації в цій частині не відповідає вимогам чинного законодавства.
До того ж, як вважає скаржник, списання пені та штрафних санкцій з єдиного соціального внеску у сумі 284 846,88 грн. суперечить вимогам ч.3 ст.52 КУзПБ та частинам 7 та 16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже план санації в цій частині не відповідає вимогам чинного законодавства.
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/1489/20 у зв'язку з перебування судді Богатиря К.В. у відпустці.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 08.07.2024 справа №915/1489/20 розподілена на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 прийнято справу №915/1489/20 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів - Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Під час судового засідання від 10.07.2024 представника апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Арбітражний керуючий Зайцев Д.С. та представник АТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апелянта, просять залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також судом апеляційної інстанції отримано заяву ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) про розгляд справи за відсутності свого представника.
Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на доводи та вимоги за апеляційною скаргою, апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою лише в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого про введення процедури санації і затвердження плану санації, а тому з огляду на вищевказані приписи ст. 269 ГПК України, оскаржувана ухвала переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Частиною першої статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Водночас, захист приватного інтересу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, які істотно відрізняють це провадження від позовного.
Застосування судами законодавства про банкрутство зобов'язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.
Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.
Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і процедури санації.
Системний аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.
Частиною першою статті 50 КУзПБ визначено, що під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Отже, процедура судової санації запроваджується з метою запобігання банкрутства та ліквідації боржника, а також з метою його фінансового оздоровлення та задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо).
До того ж, абзац 3 частини першої статті 51 КУзПБ визначає, що план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.
Суд враховує, що санація є пріоритетною судовою процедурою у справі про банкрутство, адже, за своє метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення".
Тож очевидно, що поданий на затвердження суду план санації боржника має відповідати меті, визначеній у частині першій статті 50 КУзПБ, та передбачати заходи, спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, відновлення його платоспроможності та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Тобто план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів (в повному обсязі або частково) внаслідок реалізації плану санації (близький за змістом висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19).
За приписами частини п'ятої статті 49 КУзПБ, затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення.
Частиною восьмою статті 52 КУзПБ передбачено постановлення ухвали про відмову у затвердженні плану санації у разі, якщо план санації не відповідає вимогам законодавства.
Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними, а тому при з'ясуванні наявності підстав для затвердження плану санації та введення у справі процедури санації боржника необхідним є дослідження обґрунтованості таких підстав, відповідності меті та суті санації, а також змісту плану санації та порядку його схвалення вимогам КУзПБ.
Системний аналіз статей 49, 50, 52 КУзПБ свідчить, що процедура санації боржника проводиться під судовим контролем, який можна умовно розмежувати на такі етапи:
І етап - частини третя, п'ята статті 49, частини сьома, восьма статті 52 КУзПБ - суд здійснює перевірку плану санації на предмет дотримання порядку його схвалення, погодження забезпеченими кредиторами та відповідності його вимогам законодавства;
ІІ етап - частина третя статті 49, частина перша статті 50, частини сьома, восьма статті 52 КУзПБ - суд здійснює розгляд плану санації та за результатами розгляду постановляє ухвалу про затвердження плану санації та введення процедури санації або про відмову у затвердженні плану санації;
ІІІ етап - частини четверта-шоста, дев'ята-одинадцята статті 50 КУзПБ, частина п'ята статті 54 КУзПБ, частина сьома статті 55 КУзПБ, частина перша статті 56 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою санації, що проявляється у його повноваженнях щодо накладення арешту на майно боржника та інших обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном, розгляду заяв про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними, розгляду інформації керуючого санацією про виконання плану санації, розгляд заяв про відшкодування збитків, що виникли через відмову від виконання договору, у процедурі провадження у справі про банкрутство, припинення процедури санації достроково у разі невиконання умов виконання плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов'язань боржника, розгляд змін до плану санації, скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд скарг кредиторів, затвердження або відмова в затвердженні звіту керуючого санацією;
IV етап - частини п'ята, шоста, дев'ята - дванадцята статті 57 КУзПБ - розгляд звіту керуючого санацією та затвердження судом одного з таких рішень зборів кредиторів боржника: закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або схвалення змін до плану санації та продовження строку процедури санації.
З метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.
Відповідно до частини першої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
За частиною третьою статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:
- ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;
- ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення. Одним із судових рішень, яке може бути ухвалене судом частина третя статті 49 КУзПБ визначає ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації за умови його схвалення зборами кредиторів та погодження забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тлумачення частини п'ятої статті 49 КУзПБ, за якою, затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення, свідчить, що цією нормою визначено обов'язок суду щодо перевірки дотримання порядку схвалення плану санації.
Порядок розгляду та схвалення плану санації кредиторами урегульовано статтею 52 "Розгляд плану санації кредиторами" КУзПБ.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 52 КУзПБ з метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи. Кредитори, включені до кожної черги, формують окремий клас кредиторів. Кредитор, вимоги якого підлягають включенню до двох і більше черг, підлягає включенню відповідно до двох і більше класів кредиторів.
Вимоги забезпечених кредиторів утворюють окремий клас, до якого включаються вимоги у тій їх частині, яка забезпечена заставою майна. У частині вимог, не забезпечених заставою, вимоги таких кредиторів підлягають включенню до класу незабезпечених кредиторів. Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором (абзаци другий, третій частини першої статті 52 КУзПБ).
План санації не може передбачати різний порядок задоволення вимог кредиторів, включених до одного класу (частина друга статті 52 КУзПБ).
Згідно із абзацом першим частиною третьою статті 52 КУзПБ прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування.
Отже, схвалення плану санації кредиторами передбачає поділ усіх без винятку конкурсних кредиторів, в тому числі забезпечених кредиторів (вимоги яких в частині забезпеченій заставою утворюють окремий клас, а в частині не забезпечених заставою - включенню до класу незабезпечених кредиторів) на класи, кожен з яких голосує за схвалення/відхилення плану санації окремо шляхом голосування.
Абзацом другим частини третьої статті 52 КУзПБ визначено, що у голосуванні щодо схвалення плану санації не бере участі клас кредиторів, розмір та порядок задоволення вимог якого за планом санації не відрізнятиметься від того, який був би застосований у разі введення процедури ліквідації.
У разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації, а також розмір та порядок задоволення вимог, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації (абзац третій частини третьої статті 52 КУзПБ).
Якщо план санації передбачає задоволення вимог окремого незабезпеченого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (абзац другий частини п'ятої статті 52 КУзПБ).
План санації може містити умову про надання права одному або декільком забезпеченим кредиторам звернути стягнення на заставлене майно після затвердження плану санації господарським судом. У такому випадку такі забезпечені кредитори (у межах вимог, забезпечених заставою) не беруть участі у голосуванні щодо питання про схвалення, внесення змін або відхилення плану санації (абзацу третій частини п'ятої статті 52 КУзПБ).
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 52 КУзПБ план санації вважається схваленим:
- класом незабезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі.
- класом забезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу в цьому класі. В іншому випадку вважається, що план санації відхилений відповідним класом кредиторів.
Тобто за приписами частини четвертої статті 52 КУзПБ план санації вважається схваленим як зі сторони незабезпечених, так і забезпечених кредиторів за одночасної наявності двох умов:
1) за схвалення плану санації віддано: більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу (незабезпечені кредитори)/віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів (забезпечені кредитори);
2) якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному/цьому класі (незабезпечені/забезпечені кредитори).
Згідно з частиною сьомою статті 52 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану санації боржника, якщо:
- план санації схвалений всіма класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації;
- план санації схвалений класом забезпечених кредиторів;
- розмір задоволених вимог кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, не буде меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог, який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації.
Аналіз приписів абзацу другого частини третьої статті та частини сьомої статті 52 КУзПБ приводить до висновку, що при перевірці умов плану санації на суд покладається обов'язок з'ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у т.ч. для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема, через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим.
За таких умов, надання судом оцінки фінансово-економічного стану боржника задля встановлення ознак економічної ефективності, доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника та з'ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації - спрямованості його на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника і задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, а також розміру задоволених вимог кредиторів у порівнянні із процедурою ліквідації є правомірним та відповідає завданню та цілям судової процедури санації боржника.
Водночас частиною восьмою статті 52 КУзПБ закріплено право суду на відмову у затверджені плану санації у разі, якщо він не відповідає вимогам законодавства.
Частиною десятою статті 45 КУзПБ визначено, що в процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.
Тобто підготовка та розроблення плану санації відноситься до прерогативи розпорядника майна, який згідно із частиною десятою статті 45 КУзПБ розробляє його за участю боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.
Вимоги до змісту плану санації наведено у статті 51 КУзПБ, яка визначає, що у плані санації:
- обов'язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення процедури ліквідації боржника (абзац перший частини першої цієї статті);
- мають міститися заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (абзац третій частини першої цієї статті);
- має передбачатися строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів (абзац четвертий частини першої цієї статті);
- обов'язково повинно передбачатися забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати (абзац п'ятий частини першої цієї статті);
- повинно передбачатися погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Кодексом, якщо самі кредитори не схвалили рішення про погіршення умов їхнього класу (частини п'ята цієї статті).
Умови щодо змісту плану санації боржника, визначені частинами першою, п'ятою статті 51 КУзПБ є обов'язковими.
Водночас, абзацом другим частини четвертої статті 51 КУзПБ визначено також умову, яка має передбачатися планом санації за певних обставин, зокрема, разі провадження боржником діяльності, пов'язаної з державною таємницею, план санації має містити заходи із забезпечення охорони державної таємниці.
За змістом частини другої статті 51 КУзПБ заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини; виконання зобов'язання боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, що не суперечить цьому Кодексу; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Кодексу; продаж частини майна боржника; виконання зобов'язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Кодексу позачергово за рахунок продажу майна боржника; одержання позик та кредитів, придбання товарів у кредит; інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.
Отже, як зазначено вище, однією з обов'язкових умов плану санації є визначення в ньому заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, перелік яких наведений частині другій статті 51 КУзПБ не є вичерпним. Головною метою таких заходів з урахуванням визначення поняття санації, наведеного у статті 50 КУзПБ, є оздоровлення фінансового-господарського становища боржника (іншими словами - відновлення його платоспроможності) та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів боржника.
Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у разі, якщо план санації не затверджений судом у межах строку, встановленого цим Кодексом (частина дев'ята статті 52 КУзПБ).
Ураховуючи наведене, КУзПБ передбачена певна сукупність умов, які підлягають включенню до плану санації за наявності яких, розглянутий та схвалений кредиторами з дотриманням порядку визначеного статтею 52 КУзПБ план санації, підлягає затвердженню судом. Невідповідність змісту плану санації вимогам законодавства та недотримання порядку його схвалення є підставою для відмови у його затвердженні.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 11.12.2023 розпорядником майна боржника проведено збори кредиторів ДП “Миколаївський облавтодор” шляхом опитування відповідно до п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.
За результатами отриманих відповідей кредиторів прийняті, зокрема рішення про схвалення плану санації ДП “Миколаївський облавтодор” та подання до Господарського суду Миколаївської області клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації у справі про банкрутство ДП “Миколаївський облавтодор”. Також кредитори зобов'язали розпорядника майна підготувати та подати до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання разом з примірником протоколу зборів кредиторів за підсумками опитування.
У грудні 2023 розпорядник майна ДП “Миколаївський облавтодор” звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про введення процедури санації і затвердження плану санації у цій справі у якому викладені наступні вимоги:
1. Ввести процедуру санації у справі №915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
2. Затвердити план санації Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
У відповідності до наданого розпорядником майна боржника плану санації заходами щодо відновлення платоспроможності ДП “МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” є (розділ 5), зокрема визнання безнадійним та списання податкового боргу, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації (п. 5.3. плану).
У даному розділу плану санації вказано, що ГУ ДПС у Миколаївській області є конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 38 534 663,66 грн, з яких:
- 7 582 940, 42 грн (ЄСВ) - 2 черга;
- 19 367 557,79 грн (податки та збори) - 3 черга;
- 11 314 165,45 грн (штраф та пеня) - 6 черга.
Із посиланням на приписи ч.3 ст. 52 КУзПБ у плані санації вказано, що податковий борг розмірі 30 623 453,23 грн, з яких 5 503 394,35 грн - вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області, що підлягають задоволенню у другу чергу, 17 084 413,70 грн - вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області, що підлягають задоволенню у третю чергу, 8 035 645,18 грн - вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області, що підлягають задоволенню у шосту чергу, визнаються безнадійними та списуються.
Також у наданому на затвердження суду плані санації вказано, що його затвердження господарським судом буде підставою для визнання податкового боргу боржника у розмірі 30 623 453,23 грн безнадійним та його списання.
Втім, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наданий на затвердження суду першої інстанції план санації в цій частині не відповідає приписам чинного законодавства України, з огляду на таке.
Відповідно до абз.3 ч.3 ст.52 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органом стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації, а також розмір та порядок задоволення вимог, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 09.07.2020 по справі № 914/1195/19, відповідно до визначення поняття єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) він є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, єдиний внесок за своєю правовою природою є страховим платежем.
Єдиний внесок не є за своєю правовою природою податковим платежем, однак він має спеціально визначений орган стягнення - компетентний податковий орган (статті 1, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Частинами сьомою, п'ятнадцятою, шістнадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску; суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому ж порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску; строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
У відповідності до п.37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України виконання контролюючими органами плану реструктуризації, підписаного згідно із законом щодо фінансової реструктуризації (далі - план реструктуризації), або плану санації, затвердженого згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації (далі - план санації), у разі визнання їх залученими кредиторами відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Контролюючі органи зобов'язані списати частину податкового боргу пропорційно до частини анульованих (прощених) кредиторами зобов'язань боржника відповідно до плану реструктуризації або плану санації. Розстрочення (відстрочення) або списання податкового боргу здійснюється на умовах плану реструктуризації або плану санації. Такі умови повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог інших кредиторів, визначені планом реструктуризації або планом санації. Загальний строк погашення розстроченого (відстроченого) податкового боргу не може перевищувати трьох років з дня підписання плану реструктуризації або затвердження плану санації.
Не підлягають списанню та/або реструктуризації податковий борг та грошові зобов'язання платника податку з податку на доходи фізичних осіб та за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім штрафних санкцій та пені.
Відтак, з огляду на наведені приписи чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, грошові зобов'язання платника податку з податку на доходи фізичних осіб та за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підлягають списанню.
Проте, як вже було вказано вище, затверджений судом план санації передбачає, зокрема списання грошових вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області до боржника, у сумі 5 503 394,35 грн, які складають ЄСВ, та у сумі 1 575 846,90 грн, які є нарахованим податком на доходи фізичних осіб.
Тобто планом санації у супереч приписам чинного законодавства передбачено списання податкового боргу (ЄСВ та податок на доходи фізичних осіб), які не підлягають списанню.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що зміст запропонованого арбітражним керуючим та затвердженого судом плану санації не відповідає вимогам законодавства, зокрема Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України.
При цьому, судова колегія відхиляє твердження арбітражного керуючого з приводу того, що ним з метою виправлення таких технічних помилок у плані санації, були розроблені, попередньо представлені комітету кредиторів Боржника, органу уповноваженому управляти державним майном, Засновнику боржника відповідні зміни до плану санації, оскільки наразі наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження внесення відповідних змін до плану санації в цій частині.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що затвердженим судом першої інстанції планом санації передбачено заходи щодо відновлення платоспроможності ДП «Миколаївський облавтодор», одним з яких є оренда майна ДП «Миколаївський облавтодор».
При цьому, як зазначає сам боржник, в особі арбітражного керуючого, через військову агресію рф проти України, частина об'єктів ДП «Миколаївський облавтодор» була зруйнована або суттєво пошкоджена. До того ж, враховуючи специфіку розміщення об'єктів ДП «Миколаївський облавтодор» частина об'єктів використовується для тимчасового розміщення Збройних сил України, що є у виниклій ситуації пріоритетом.
Втім, затверджений судом план санації не містить жодного переліку індивідуально визначено майна боржника, зокрема з урахування його часткового знищення, передачі Збройним силам України, яке буде передано в оренду, та відповідно отримано прибуток, який в тому числі має бути спрямований на погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.
Колегія суддів відхиляє твердження арбітражного керуючого Зайцева Д.С. з приводу того, що вимоги за апеляційною скарго є нечіткими та не дають можливості суду задовольнити їх, оскільки зі змісту та вимог за апеляційною скаргою вбачається, що ГУ ДПС у Миколаївській області ухвала суду першої інстанції оскаржується саме в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого про введення процедури санації та затвердження плану санації та саме в цих межах судом апеляційної інстанції й переглядається оскаржувана ухвала.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання розпорядника майна боржника про введення процедури санації і затвердження плану санації.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала в частині задоволення клопотання розпорядника майна боржника про введення процедури санації і затвердження плану санації скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 по справі №915/1489/20 в частині задоволення клопотання розпорядника майна боржника про введення процедури санації і затвердження плану санації (п.п. 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13) - скасувати, у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника про введення процедури санації і затвердження плану санації відмовити.
Справу №915/1489/20 направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2024.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.