Справа № 487/2528/21
Провадження № 6/487/42/24
15.07.2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., з участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Козленко О. про відстрочення виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Директор Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві Козленко О. звернувся до суду із заявою, у якій просить розстрочити виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2022 року по справі № 487/2528/21 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Заява мотивована тим, що у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа № 487/2528/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві), про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2022 р. у цій справі залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Миколаєві задоволено.
03.03.2023 року Верховним Судом винесено ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТУ ДБР у м. Миколаєві. Водночас даною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання ТУ ДБР у м. Миколаєві про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
08.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області із заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення коштів у сумі 600147,70 грн.
Разом з тим, на списання коштів на користь ОСОБА_1 призведе до неможливості проведення платежів за платіжними документами ТУ ДБР у м. Миколаєві за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету та може значно ускладнити роботу ТУ ДБР у м. Миколаєві та виконання завдань, які на нього покладаються в умовах воєнного стану.
Відтак виконання оскаржуваних рішень може призвести дл нераціонального та безпідставного використання бюджетних асигнувань в умовах воєнного стану.
Більше того, вказані обставини можуть спричинити суттєві негативні наслідки та ставлять під загрозу можливість виконання фінансових зобов'язань ТУ ДБР у м. Миколаєві за господарськими договорами перед контрагентами. Несвоєчасне здійснення платежів за господарськими договорами є підставою для пред'явлення претензій постачальниками до ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо порушення договірних зобов'язань, та призведе до необґрунтованих витрат коштів державного бюджету та погашення штрафних санкцій.
Усі вказані вище факти перешкоджають виконанню рішення суду у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явилася, до суду направила клопотання, у якому просила розглянути клопотання за відсутності представника відповідача.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2022 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Скасовано наказ № 213ос від 29.12.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з 30 грудня 2020 року.
Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 600 147,70 грн, яка визначена без утримання сум податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6909,47 грн.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 листопада 2022 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від3 березня 2023 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 7 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про зупинення виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 7 листопада 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 рокуклопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про зупинення виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 7 листопада 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року задоволено частково.
Зупинено виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 7 листопада 2022 року в частині стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в межах платежу за один місяць та стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь держави 6 909,47 грн судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку. У іншій частині клопотання відмовлено.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08 (провадження № 61-15140св18).
Разом з тим, судом, за даними, що містяться в ЄДРСР встановлено, що постановою Верховного суду від 26 червня 2024 у справі № 487/2528/21 касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві задоволено частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Крім того, варто також зазначити, що виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З огляду на викладене, оскільки заявник просив відстрочити виконання судового рішення до закінчення перегляду рішення суду в касаційній інстанції, а постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 487/2528/21 постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а також враховуючи що ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року вже розглянуто клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, при цьому судом обставин які істотно ускладнюють, чи роблять неможливим виконання рішення судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 258-263, 435 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви заяву директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Козленко О. про відстрочення виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя В.О. Гаврасієнко