16 липня 2024 року м. Чернівці
Справа № 727/9256/23
Провадження №22-ц/822/577/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.,
секретар - Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд»,
відповідач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Літвінова О.Г.,
ТОВ «Гіпербуд» у серпні 2023 року звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект" (далі - ОК «ЖБК «Проспект»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що між ОБ «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого (продавець) передав за плату, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) АДРЕСА_1 .
Даний договір порушує права позивача та підлягає визнанню недійсним, так як ТОВ «Гіпербуд» на підставі договору оренди землі № 7800 від 04 травня 2012 року є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області товариству видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру).
ТОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру та згідно зі звітом Приватної аудиторської фірми «Експрес-Аудит» сума витрат на нього позивача станом на 30 вересня 2016 року склала 47 663 752,69 грн. ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво об'єкта нікому не передавало та про такі зміни органами державного архітектурно-будівельного контролю не повідомляло.
Зазначало, що в результаті укладення оспорюваного договору купівлі-продажу порушено права ТОВ «Гіпербуд», а саме позивач позбавлений права здати будівництво в експлуатацію та оформити право власності на новоутворене нерухоме майно, посилаючись на судовому практику та правові позиції Верховного Суду вважає, що вказаний договір відповідно до ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 402 загальною площею 39,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 15 вересня 2022 року, укладений між ОК ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №5384.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем вимога, який вважає порушеним його право на спірне нерухоме майно, а саме про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.09.2022 року, укладеного між ОК ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 , не відповідають належному способу захисту та не відновить порушене право, оскільки за таких умов призведе до відновлення прав продавця (сторони договору), а не позивача.
У зв'язку з викладеним належними та ефективними способами захисту прав та інтересів позивача, яке відновить його становище, буде саме позов про витребування спірного майна як неволодіючого власника до володіючого не власника.
Суд не вбачає, яке саме право намагається захистити позивач даним позовом, а мета, яку намагається позивач досягти, пред'являючи позов, це отримання в подальшому права на введення в експлуатацію об'єкта нерухомості, право власності в якому оскаржує, що по суті не може вважатись належним способом захисту права у відповідності до практики Верховного Суду.
На зазначене рішення суду позивач ТОВ «Гіпербуд» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що станом на дату укладення оспорюваного договору продавець ОК «ЖБК «Проспект» не був власником нежитлового приміщення (офісного приміщення). Отже, оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 658 ЦК України, яка передбачає, що право на продаж товару має власник товару, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Позивач не зможе зареєструвати право власності на нежитлове приміщення (офісне приміщення), яке є предметом оспорюваного договору, оскільки таке право зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .
Сам по собі факт наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності відповідача ОК «ЖБК «Проспект» на нежитлове приміщення (офісне приміщення) не означає, що він був власником цього приміщення та мав право його продажу, оскільки його правовстановлюючий документ (сертифікат готовності серії ЧВ № 164170531809 від 22 лютого 2017 року) був скасований в судовому порядку.
ТОВ «Гіпербуд» не є власником нежитлового приміщення (офісного приміщення) № 402, яке є предметом оскаржуваного договору. Тому позивач не може звертатись з віндикаційним позовом.
Рішення суду про визнання недійсним договору є самостійною та достатньою підставою для внесення до реєстру відомостей про припинення права.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2024 року відзив адвоката Хованця А.І. як представника ОК "Житлово-будівельний кооператив "Проспект" на апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2024 року - повернути адвокату Хованцю А.І. без розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою та ТзОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки №7800, за умовами якого на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року №457, Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,3000 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться в на АДРЕСА_2 . Договір укладено строком на 10 років до 04 травня 2022 року (Т.1 а.с.6-7).
29 березня 2012 року межі зазначеної земельної ділянки встановлено в натурі (Т.1 а.с.10).
29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області видано ТзОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга: будівництво торгового центру) за адресою: АДРЕСА_2 . Генеральний підрядник - дочірнє підприємство приватного підприємства «Капітал інвест груп «Чернівцібудінвест» (Т.1а.с.15).
Згідно зі звітом приватної аудиторської фірми «ЕКСПРЕС-АУДИТ» «Про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд» станом на 30 вересня 2016 року сума витрат ТОВ «Гіпербуд» на будівництво об'єкту «будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру)» за адресою: АДРЕСА_2 складає 47 663 752,69 грн (т.1 а.с.16).
05 січня 2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради відмовлено ТзОВ «Гіпербуд» у видачі сертифіката №ЧВ 170170050382 у зв'язку з тим, що в акті готовності об'єкта до експлуатації від 14 листопада 2016 року наведено недостовірні відомості в пункті 13 про документ, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (а.с.39).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі №926/4124/16, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2017 року, визнано недійсним та скасовано рішення Чернівецької міської ради 10 сесії VII скликання від 28 липня 2016 року № 317 "Про припинення до-говору оренди землі від 04 травня 2012 року №7800, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ "Гіпербуд"; визнано недійсним договір оренди землі від 24 жовтня 2016 року №10303, укладений між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Проспект".
Як вбачається з ЄДРСР, постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради в частині підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №926/1574/18 у частині задоволення позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №64170531809, виданого 22 лютого 2017 року, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року щодо позовних вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, залишено без змін.
При цьому, касаційна інстанція зазначила, що суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що спірне рішення Чернівецької міської ради від 28 липня 2016 року № 317 прийняте за відсутності передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі" підстав для припинення договору оренди землі від 04 травня 2012 року №7800 та з порушенням приписів частини 2 статті 20, статті 123, частини 1 статті 124, статті 186 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій", оскільки зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки із подальшою її передачею в оренду новому користувачу відбулася за відсутності проекту землеустрою.
Зазначені обставини встановлені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2021 року у справі № 926/1574/18 та визнаються судом такими, що не підлягають доказуванню.
15 вересня 2022 року укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 402 загальною площею 39,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , між ОК ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №5384.
З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 15 вересня 2022 року набуто у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) АДРЕСА_1 . Документи подані для державної реєстрації договору купівлі-продажу нежитлового приміщення серії та номер 5384.
Пунктом 2 оскаржуваного договору обумовлено, що відчужуване приміщення належить продавцю на підставі сертифікату ДАБІ ЧВ № 164170531809, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року, технічного паспорту, виданого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 25.02.2017 року, довідки №194, виданої Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-земельне бюро» 09.03.2017 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого КП «Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу» 25.02.2017 року № 81259676.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові №6-605 цс16 від 25 травня 2016 року.
Враховуючи, що ТОВ «Гіпербуд» на момент укладення договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) АДРЕСА_3 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №199/4884/17.
Згідно з висновком у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №727/7731/22: «встановивши, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №926/4124/16, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 червня 2022 року, оскільки внаслідок укладення цього договору порушено права ТОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.
Доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої права».
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а також, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, яке відновить його становище, буде саме позов про витребування спірного майна як неволодіючого власника до володіючого не власника.
Відповідно до частин 1-4 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Приписами статті 876 ЦК України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Так, згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
В матеріалах даної справи міститься дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2012 року № ЧВ 11412152339, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області, яким ТзОВ «Гіпербуд» надано дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру, нове будівництво) за адресою: АДРЕСА_2 .
Даний дозвіл не скасовувався, не визнавався недійсним та є чинним.
Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі №926/4124/16 визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК «Проспект», останній не був користувачем земельної ділянки, не міг стати замовником будівництва та не мав права здати об'єкт будівництва в експлуатацію.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Отже, оспорюваний договір укладений з порушенням вимог статей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 926/4124/16, а тому наявні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 вересня 2022 року, оскільки внаслідок укладення цього договору порушено права ТОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 25 липня 2019 року у справі №727/7137/17, від 01 липня 2020 року у справі №727/7763/17, від 19 жовтня 2023 року у справі № 727/7731/22.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування зазначених обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права та висновки Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Гіпербуд».
У зв'язку з викладеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Гіпербуд».
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положеннями частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Колегія суддів враховує, що оскільки апеляційний суд прийшов до висновків про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції про відмову в позові та задоволення позовних вимог ТОВ «Гіпербуд», таким чином додаткові рішення підлягають скасуванню та відповідно необхідно змінити розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Гіпербуд» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, слід змінити розподіл судових витрат.
ТОВ «Гіпербуд» за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2 684 грн, за забезпечення позову - 1 342 грн, за подачу апеляційної скарги - 3 220,80 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гіпербуд» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги по 3 623, 40 грн з кожного.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (офісного приміщення) № 402 загальною площею 39,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , від 15 вересня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною, що зареєстрований в реєстрі за №5384.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» (ЄДРПОУ - 39619685, юридична адреса: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адерсою АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (ЄДРПОУ - 37825109, юридична адреса: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, будинок 6/2) в рахунок відшкодування судових витрат по 3 623 гривень 40 копійок з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 16 липня 2024 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна