Справа № 761/42624/23
Провадження № 2/761/4330/2024
10 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача1 ОСОБА_2
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН", ОСОБА_4 про стягнення коштів,
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" (далі - відповідач - 1), ОСОБА_4 (далі - відповідач - 2) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14 липня 2023 року о 13 годині 35 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «IsuzuAB 230», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по Гімназійній набережній, 26, у м. Харкові та рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності, в результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «MitsubishiASX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відтак, позивачу було завдано матеріальної шкоди. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 у справі № 646/3820/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо - транспортна пригода, визнано відповідача - 2 - ОСОБА_4 . Цивільно - правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо - транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 212726862, виданого відповідачем - 1 - ПрАТ «СК «Еталон», дійсного на дату ДТП. В подальшому позивач звернувся до відповідача - 1 та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування. За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено лише частину належного розміру страхового відшкодування у сумі 12 036, 11 грн. Не погоджуючись із розміром страхового відшкодування розрахованого страховиком, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу «MitsubishiASX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у оцінювача - ФОП ОСОБА_5 . На підставі огляду було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу «MitsubishiASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 за № 666/10-23 від 18.10.2023, вартість матеріального збитку складає 23 642, 94 грн. Враховуючи викладене, позивач вважає, що з відповідача - 1 - ПрАТ «СК «Еталон» на його користь підлягає стягненню несплачена частина страхового відшкодування, а саме: 23642,94 грн (вартість матеріального збитку) - 12036,11 грн (сплачене страхове відшкодування), що дорівнює 11 606, 83 грн.
Крім того, з метою використання пошкодженого транспортного засобу «MitsubishiASX», позивачем було проведено відновлювальний ремонт, загальна вартість останнього згідно Акту виконаних робіт від 24 жовтня 2023 року склала 33 490, 00 грн. Таким чином, позивач вважає, що із відповідача - 2 - ОСОБА_4 на його користь підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 33490,00 грн. (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 23642, 94 грн. (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу), що дорівнює 9 847, 06 грн. (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням).
Оскільки належний позивачеві ОСОБА_3 автомобіль «MitsubishiASX» був його основним засобом пересування, пошкодження автомобіля в дорожньо - транспортній пригоді завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, то враховуючи вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача - 2 - ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
Також позивач ОСОБА_3 зазначає, що на основі Договору № 18/10/23-ЮП/ІL від 18.10.2023, укладеного між ним та Конюшко Д.Б. , останній надав позивачу послуги (вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням) з розрахунку 1 000, 00 грн за 1 годину роботи, а саме: юридична консультація - 1 година, вивчення документів -2 години, збирання доказів - 3,5 години, підготовка та подання позовної заяви -5,5 годин. Загальна вартість робіт склала 12 000, 00 грн. Вказані витрати є витратами позивача на правову допомогу. Враховуючи вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 12 000, 00 гривень витрат на правову допомогу, судові витрати у розмірі 2 147, 20 гривень та витрати пов'язані зі збиранням доказів у розмірі 3 500, 00 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 року, цивільну справу передано на розгляд судді Романишеній І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 16.04.2024 року.
27.03.2024 року від представника відповідача - 1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказував, що не погоджується з вимогами, заявленими позивачем у справі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 12 000, 00 гривень є не співмірною з ціною позову, складністю справи та виконанням адвокатських робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.05.2024 року відкладено судове засідання з розгляду даної цивільної справи на 20.06.2024 та визнано обов'язковою явкою у судове засідання позивача ОСОБА_3 та представника відповідача - 1 - ПрАТ «СК «Еталон».
09.07.2024 року від представника позивача - адвоката Конюшко Д.Б. до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував з приводу позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 644/11323/15-ц зроблено висновок, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов'язковою).
Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 року у справі № 161/7209/22 вказав, що ініціювання судом питання залишення позову без розгляду за наявності в нього можливості розгляду справи за відсутності позивача є виходом за межі принципу диспозитивності судового процесу, обмеженням права на захист та ухиленням суду від виконання його основної функції - правосуддя.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, оскільки ініціювання судом відповідного процесуального рішення в даному випадку, є виходом за межі принципу диспозитивності судового процесу, обмеженням права на захист та ухиленням суду від виконання його основної функції - правосуддя, з огляду на наявність в матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відповідних письмових пояснень представника позивача та надання представником позивача детальних усних пояснень по суті спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення учасників процесу, врахувавши їх доводи, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи вбачаться, що власником транспортного засобу «MitsubishiASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_3
14 липня 2023 року о 13 годині 35 хвилин, по Гімназійній набережній, 26, у м. Харкові, відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «MitsubishiASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_3 та транспортного засобу «IsuzuAB 230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 у справі № 646/3820/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого 14 липня 2023 року о 13 годині 35 хвилин, по Гімназійній набережній, 26, у м. Харкові, трапилась дорожньо - транспортна пригода.
Цивільно - правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо - транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 212726862 виданого відповідачем - 1 - ПрАТ «СК «Еталон», дійсного на дату ДТП.
Станом на день пред'явлення позову до суду ПрАТ «СК «Еталон» не здійснило повну виплату належного страхового відшкодування на користь позивача, а ОСОБА_4 не було відшкодовано різницю між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Еталон» здійснило виплату лише частини страхового відшкодування у розмірі 12036,11 гривень.
Не погоджуючись із розміром страхового відшкодування розрахованого страховиком, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу «MitsubishiASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у оцінювача ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 18.10.2023 за № 666/10-23, вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 23642,94 гривень. Вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 30900,64 гривень. Ринкова вартість колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 14 липня 2023 року становить 383534,19 гривень. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 14 липня 2023 року, становить 22836,54 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України судом враховується висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №127/7370/17.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 цього Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілому, це шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №757/54513/16 зазначено, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме - різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
Верховний Суд у постанові від 21.07.2021р.у справі № 757/33065/18-ц зазначив, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка є страховим випадком і в якій був пошкоджений автомобіль, належний позивачу, трапилась 14 липня 2023 року з вини відповідача ОСОБА_4 , який на момент цієї пригоди керував автомобілем «IsuzuAB 230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був забезпечений згідно з полісом обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212726862.
Вина відповідача ОСОБА_4 у дорожньо - транспортній пригоді встановлена постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 у справі № 646/3820/23, яка набрала законної сили.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 18.10.2023 за № 666/10-23, вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 23642,94 гривень.
Таким чином, суд, аналізуючи вищевикладене, вражає, що позивач, як потерпіла особа, набула право отримати відшкодування шкоди, пов'язане з пошкодженням транспортного засобу з урахуванням зносу, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування виник у ПрАТ «СК «Еталон», яка застрахувала цивільну відповідальність. Отже, позивач правомірно вимагає відшкодування суми різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 11606,83 гривень, а також враховуючи, що страхове відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому позивачу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача суму різниці між розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що становить 9847,06 гривень.
При цьому, суд враховує позицію відповідача-1, який заперечуючи проти позову не надав жодних доказів на спростування тверджень позивача, хоча має відповідний процесуальний обов'язок у відповідності до ст. 81 ЦПК України.
Також, позивачем по справі було сплачено плату за проведення експертизи транспортного засобу «Mitsubishi ASX» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка складає 3500,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцію 0.0.3257757573.1 від 18.10.2023, яка міститься в матеріалах справи, а тому, враховуючи той факт, що ПрАТ «СК «Еталон» повинна була виплатити страхове відшкодування позивачу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без врахування ПДВ, проте було виплачено тільки 12036,11 гривень, тому суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума понесених витрат за оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу у розмірі 3500,00 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000 гривень суд зазначає наступне.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз змісту ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, належного потерпілій особі, не є обов'язком страховика.
В цьому випадку позивач правомірно вимагає відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 .
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.п.3,9) № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого 14 липня 2024 року відбулась дорожньо - транспортна пригода, позивачу були завдані певні моральні страждання, однак вважає, що визначена позивачем сума для відшкодування моральної шкоди є завищеною.
З огляду на зазначене, виходячи із засад розумності та справедливості, суд, оцінюючи докази, надані позивачем в обґрунтування спричинення останньому моральних страждань, вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди частково, а саме в розмірі 5000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18.
З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Конюшком Д.Б. укладено Договір про надання правової допомоги № 18/10/23-ЮП/ІL, пунктом 4.1 розділу 4 «Порядок оплати послуг адвоката, ціна договору» визначено, що за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує кошти в розмірі, який зазначається в Додатку № 1 до цього договору.
Аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що сторони Договору про надання правничої допомоги погодили умови про розмір гонорару адвоката, а саме те, що він визначається згідно Додатку №1 до Договору.
Проте, позивачем не надано Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги, в якому сторони визначили порядок та розмір оплати правничої допомоги.
Встановивши, що у відповідності до умов Договору про надання правничої допомоги доказом, що підтверджує розмір гонорару адвоката у цивільній справі є Додаток №1 до Договору, який в матеріалах справи відсутній, суд приходить до висновку про відсутність документального підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, у зв'язку з чим, відмовляє у відшкодуванні витрат.
При цьому, суд вважає, що надана платіжна інструкція та акт виконання робіт № 1 до Договору № 18/10/23-ЮП/ІL позивачем на користь адвоката Конюшко Д.Б. грошових коштів в загальній сумі 12000,00 грн не є доказом того, що сторони погодили вартість правової допомоги саме в такому розмірі, який просить стягнути позивач у цій справі.
Також суд вважає, що наданий платіжний документ не підтверджує у який саме спосіб сторони Договору про надання правової допомоги визначили гонорар, чи на основі фіксованої суми, чи щомісячної оплати, чи погодинної оплати.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача - 1 підлягає стягненню судовий збір в повному обсязі, що становить 1073,60 гривень, а з відповідача - 2, - судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 803,13 гривень.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини, суд вражає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН", ОСОБА_4 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" на користь ОСОБА_3 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 11606,83 грн. (одинадцять тисяч шістсот шість грн. 83 коп.), судові витрати у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. та судовий збір у розмірі 1073, 60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування у розмірі 9847,06 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок сім грн. 06 коп.), моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч грн.), судовий збір у розмірі 803,13 грн. (вісімсот три грн. 13 коп.).
Відмовити в іншій частині позовних вимог, а також у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕТАЛОН", м. Київ, вул. .Гарматна, буд. 8, прим. 6, код ЄДРПОУ 20080515;
ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 15.07.2024 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА