Справа № 760/5395/23
12 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Василенка Я.М. та суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., дослідивши матеріали апеляційної скарги Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови Київської митниці у справі про порушення митних правил,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Статтею 286 КАС України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що про повний текст оскаржуваного рішення відповідачу було відомо щонайменше 17.11.2023, оскільки 17.11.2023 Київською митницею вперше було подано апеляційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023, а тому строк на апеляційне оскарження сплив ще 27.11.2023, тоді як апеляційна скарга була подана лише 26.01.2024 (відповідно до поштової відмітки на конверті), тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано заяву в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023.
В обґрунтування поданої заяви апелянт вказує на те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 вперше подану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв'язку із неусуненням зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2024 недоліків. При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до платіжної інструкції № 80 від 22.12.2023 відповідачем 24.12.2023 сплачено судовий збір по даній справі в межах десятиденного строку, визначеного ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2024, а тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними.
Суд критично ставиться до вказаних доводів заявника, оскільки сплата судового збору за вперше подану апеляційну скаргу не може впливати на подачу апеляційної скарги повторно та вважатися достатньою та вагомою підставою для поновлення пропущеного строку при подачі такої апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжної інструкції № 80 від 22.12.2023 як на підтвердження своєчасного виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2024, якою вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху.
При цьому, апелянтом не вказано інших поважних причин пропуску зазначеного строку та не додано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, хоча згідно до вимог ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 286 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023 - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вищевказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків та направити таку заяву на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків.
Із наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету апелянта 05.06.2024, тобто останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 17.06.2024 (з урахуванням вихідних днів).
На виконання вимог зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване аналогічними доводами з викладеними у клопотанні поданому з апеляційною скаргою. При цьому, додатково апелянт послався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18 та від 27.01.2021 у справі № 754/9573/13-ц, за якими вбачається, що обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а тому суд зобов'язаний був перевірити зарахування судового збору.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023 повернуто особі, яка її подала, з підстав не подання доказів сплати судового збору у встановлений судом строк (суддя-доповідач -Ключкович В.Ю.).
Дану ухвалу суду Київська митниця отримала 17.01.2024 в її електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
26.01.2024 із апеляційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023 Київська митниця звернулася вдруге, тобто через 9 днів після повернення первинно поданої апеляційної скарги.
Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас ст. 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
В поданій до апеляційного суду заяві про поновлення пропущеного строку апелянт послався на аналогічні доводи, які викладені у клопотанні поданому з апеляційною скаргою, яким апеляційним судом в ухвалі від 04.06.2024 надано оцінку та визнано їх неповажними, оскільки сплата судового збору за вперше подану апеляційну скаргу не може впливати на подачу апеляційної скарги повторно та вважатися достатньою та вагомою підставою для поновлення пропущеного строку при подачі такої апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжної інструкції № 80 від 22.12.2023 як на підтвердження своєчасного виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2024
При цьому, на переконання колегії суддів, невиконання вимог ухвал про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Слід зауважити, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19, яка за правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню.
Щодо посилань апелянта на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18 та від 27.01.2021 у справі № 754/9573/13-ц, за якими вбачається, що обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а тому суд зобов'язаний був перевірити зарахування судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частинами першої, другої статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи.
Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України «Про судовий збір».
Так, оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
В той же час, апелянт не правильно трактує висновки, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, оскільки виходячи з вказаних вище приписів чинного законодавства та тих же висновків можна дійти висновку, що на суд покладається лише обов'язок щодо перевірки зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за наданими заявником документами, зокрема, доказами сплати такого збору на відповідні реквізити.
В той же час, як було встановлено раніше, матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжної інструкції № 80 від 22.12.2023 як на підтвердження своєчасного виконання вимог ухвали апеляційного суду від 15.12.2024, що позбавило суд можливості встановити при вирішенні питання відкриття апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкриті апеляційного провадження сплату апелянтом судового збору, докази якого повинні були бути надані безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у встановлений строк.
В той же час, приписами п. 1 ч. 5 статті 296 КАС України чітко встановлено обов'язок апелянта додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
Таким чином, наведені апелянтом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи зазначені вимоги норм процесуального права та той факт, що поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні, а інших доказів поважності пропуску даних процесуальних строків не зазначено і не надано до суду апеляційної інстанції, то в даному випадку слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 248, 298, 299, 321, 325, 328-331 КАС України, -
У задоволенні клопотання Київської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови Київської митниці у справі про порушення митних правил - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.