15 липня 2024 року м. Дніпросправа № 199/1847/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2024 року в адміністративній справі №199/1847/24 (суддя у 1 інстанції Руденко В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевича Руслана Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевича Руслана Євгеновича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00482591 від 15.02.2024 року.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2024 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00482591 від 15.02.2024 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь позивача судовий збір в сумі 484,48 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 09.02.2024 року в м. Дніпро на вулиці Ю. Словацького б. 4 повідомленням інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням № ІД 01326526, яке було залишене на лобовому склі автомобіля «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_1 , позивача було проінформовано про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення вимог п. 15.10 (б) ПДР України. За результатами розгляду справи було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00482591 від 15.02.2024 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що автомобіль позивача було зупинено таким чином, щоб не заважати руху пішоходів, тобто для пішоходів для руху залишається щонайменше 2 м. Працівника відповідача відповідних вимірів щодо відсутності 2м для руху пішоходів не надав. Також суду не надано доказів, що автомобіль позивача було припарковано у зоні дії дорожніх знаків, які забороняли там зупинку.
Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 14-2 КупАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Так, відповідно до п.п. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306, стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Згідно із п.1.10 ПДР тротуар елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Отже, порушення правил стоянки створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
У свою чергу, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вказує, що до повноважень інспектора входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водієм при керуванні транспортним засобом, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Встановлено, що інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської міської ради здійснено фіксацію порушення.
Так, надані Інспекцією докази (фотозйомка) підтверджують порушення позивачем пп. «б» п.15.10 ПДР України, оскільки з таких фотоматеріалів можливо ідентифікувати транспортний засіб, можливо встановити місце розташування транспортного засобу та можливо зробити висновок про те, що транспортний засіб розташований на тротуарі, як елементу дороги, призначений для руху пішоходів, який відокремлений від проїзної частини забором. При цьому, дорожні знаки, які б дозволяли стоянку у вказаному місці, відсутні, позивачем протилежного не доведено.
Отже, надані відповідачем фотоматеріали, які є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, підтверджують порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України.
Висновок суду що автомобіль позивача був припаркований з дотриманням вимог п.п. «в» п. 15.10 Правил Дорожнього руху України є хибними.
Так, відповідно до п.п. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Тобто, згідно положень п.п. «в» п. 15.10 ПДР України водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Оскільки у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про те, що автомобіль позивача розташований на краю тротуару, а надані докази, навпаки, свідчать про те, що автомобіль знаходиться безпосередньо на тротуарі, то суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку про скасування спірної постанови.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2024 року в адміністративній справі №199/1847/24 скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, Головного спеціаліста -інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Міхалевича Руслана Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко