15 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/5162/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 № 51 ''Про результати службового розслідування'' про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач пістолет НОМЕР_2 , який був закріплений за нею не втрачала, а передала безпосередньому командиру полковнику ОСОБА_2 , який прийняв зброю та в подальшому передав її на зберігання старшому лейтенанту ОСОБА_3 . З вини останнього дана зброя була втрачена, хоча кобура, набої та магазин до пістолета були у місці зберігання зброї, зник лише сам пістолет. Вказує, що вищевказане майно, позивач ніколи не губила, не знищувала, за наказом командира здала на зберігання відповідальній особі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що в ході службового розслідування було встановлено факт нестачі зброї, за збереження якої відповідальною особою була позивач. З матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 № 28 та зокрема відповідно до Розділу 3 Акту службового розслідування, шкоду у вигляді втрати по службі забезпечення засобами ближнього бою та розвідки 7,62 мм пістолету НОМЕР_2 1948 року виготовлення встановлено в ході проведення службового розслідування та зазначений факт втрати 7,62 мм пістолету ТТ № КУ1184 1948 року виготовлення, відповідно до Розділу 2 Акту на підставі Акту від 17.05.2022. Суму, яка підлягає стягненню з позивача за завдану шкоду державі в розмірі 12 232,3 грн обґрунтовано відповідно до п. 5.6. Акту та матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 № 28. В свою чергу, протиправну поведінку позивача у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків доведено службовим розслідуванням відповідно до Розділу 4 Акту від 17.05.2022 та встановлено: порушення порядку передачі особистої зброї. Як зазначено в Розділі 4 Акту від 15.03.2024 та п.5.2. Акту від 17.05.2022, своїми діями пзивач порушив вимоги: статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, а також, п. 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 липня 2005 року № 359 (зі змінами) в частині порушення порядку передачі особистої зброї.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до матеріалів справи позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
З грудня 2022 року позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 , при цьому на час звернення до суду перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Згідно витягу з наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України від 19.05.2022 №101 про результати службового розслідування: відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись вимогами пункту 6 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, Методичних рекомендацій щодо проведення службового розслідування (перевірки) в Збройних Силах України та наказу начальнику регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.04.2022 №61 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли втраті особистої зброї, а саме пістолета НОМЕР_2 , який був закріплений за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовців чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В ході службового розслідування встановлено, що в період з 26 по 27 лютого 2022 року за адресою АДРЕСА_1 було втрачено особисту зброю, а саме пістолет НОМЕР_2 , який був закріплений за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 Втрата сталася під час активних бойових дій в передмісті Чернігова.
Причинами та умовами, що сприяли викраденню зброї стало незадовільні знання старшим лейтенантом ОСОБА_5 , полковником ОСОБА_6 та старшим лейтенантом ОСОБА_7 вимог Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 липня 2005 року № 359 (зі змінами), а саме:
старшим лейтенантом ОСОБА_5 передала особисту зброю без належного документального оформлення, чим вона порушила вимоги п. II, п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.2 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359 (зі змінами);
полковником ОСОБА_6 порушено порядок зберігання та обліку зброї підпорядкованого підрозділу, що визначено п.16, п.58, п.59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.4, п.15 розділу І. п.1, 10 розділу IV вимог Інструкції про організацію обліку, в частині зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359 (зі змінами);
старшим лейтенантом ОСОБА_7 порушено вимог п.4 п.10 розділу І. п.3, п.6 розділу X Інструкції про організацію обліку, в частині зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, Міністра оборони України віл 29 червня 2005 року №359 (зі змінами).
З метою забезпечення якісної організації обліку та зберігання особистої зброї, виходячи з матеріалів службового розслідування, фактів та обставин, що були встановлені вході проведення службового розслідування, недопущення подібних випадків в майбутньому та притягнення винних посадових осіб до відповідальності, наказано: службове розслідування вважати завершеним та, зокрема, за порушення вимог п.11. п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.2 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 липня 2005 року №359 (зі змінами) в частині порушення порядку передачі особистої зброї старшому лейтенанту ОСОБА_4 , офіцеру відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана” (а.с.16-17).
При цьому, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 №51 про результати службового розслідування: відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду заподіяну державі”, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України віл 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_4 від 15.01.2024 №1435/87п, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 №28 "Про призначення службового розслідування" та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2024 №56 "Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 №28”, з метою повного відображення фінансових збитків та уточнення причин і умов, що сприяли втраті двох 7.62 мм пістолетів ТТ №№ КУ 1184, ИП 3228 та 16-ти 7,62 мм набоїв до пістолету партії 47-710, а також з метою встановлення ступеня вини старшого лейтенанта ОСОБА_4 та полковника ОСОБА_8 , чиї дії або бездіяльність стали причиною втрати зброї та боєприпасів, полковником ОСОБА_9 проведено службове розслідування.
Під час проведення службового розслідування встановлено наступне.
Причини та умови, що сприяли втраті двох 7,62 мм пістолетів НОМЕР_2 , ИП3228 та 16-ти 7,62 мм набоїв до пістолету партії 47-710 вже досліджувались при проведенні відповідних службових розслідувань, за результатами яких були прийняті відповідні рішення та видані накази командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування” від 19.05.2022 № 101 та від 23.11.2022 № 322.
Проте під час вирішення питання щодо списання втраченого майна служби ракетно- артилерійського озброєння, на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_10 від 15.01.2024 № 1435/87п, було встановлено, що в матеріалах попередніх службових розслідувань відсутні фінансові показники збитків, нанесених втратою майна. До матеріалів долучені оригінали довідок підрозділів Національної поліції України щодо отримання інформації про втрату зброї та боєприпасів, але не долучено актів технічного стану майна.
В ході службового розслідування проведено роботу по долученню до матеріалів вказаних документів та встановлено, що сума втрат по службі забезпечення засобами ближнього бою та розвідки складає: 7,62 мм пістолет НОМЕР_2 , 1948 року виготовлення 1223,23 гривні (два магазини з набоями, кабур дермантиновий та протирка не втрачені); 7.62 мм пістолет НОМЕР_5 , 1952 року виготовлення 1305,07 гривень.
На момент втрати 7,62 мм пістолети ТТ №№ КУ1184-48, ИП3228-52 були технічно справні та відповідали ІІ-й категорії військового майна.
Згідно довідки №4122 від 14.06.2022 про результати перевірки інформації викладеної у повідомленні, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 повинна була здати особисту зброю офіцеру, який відповідав за облік та зберігання зброї під підпис у накладній, але фактично передала особисту зброю без належного документального оформлення.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 6 розділу II Закону України від 03 вересня 2019 року №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», за втрату зброї 7,62 мм пістолету НОМЕР_6 до старшого лейтенанта ОСОБА_4 повинна застосовуватись підвищена матеріальна відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна у розмірі 12232,30 гривень, як до особи, що завдала шкоду втратою озброєння.
Ураховуючи викладене, з метою списання стрілецької зброї та боєприпасів, приведення обліку майна служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_4 у відповідність до вимог керівних документів, наказано: службове розслідування вважати завершеним; у зв'язку з порушенням вимог пункту 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, на підставі частини 3 статті 6 розділу II Закону України від 03 вересня 2019 року №160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", старшого лейтенанта ОСОБА_4 визнати винною у втраті державного майна, а саме пістолета НОМЕР_2 , та притягнути її до підвищеної матеріальної відповідальності у кратному співвідношенні до вартості втраченого майна в розмірі 12232,30 гривень (а.с.13-15).
Вважаючи вказаний пункт наказу протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі - Закон №160).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з статтею 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Відповідно до статті 8 Закону №160 у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність наведені у ст.9 цього Закону.
Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: дії непереборної сили; необхідної оборони; крайньої необхідності; виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; виправданого службового ризику; затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160). Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 13 Закону №160).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до положень зазначеного Порядку особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування).
У разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Судом встановлено, що в період з 26 по 27 лютого 2022 року за адресою АДРЕСА_1 було втрачено особисту зброю, а саме пістолет НОМЕР_2 , який був закріплений за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 Втрата сталася під час активних бойових дій в передмісті Чернігова.
При цьому, з матеріалів службового розслідування слідує, що вказаний пістолет позивач передала безпосередньому командиру полковнику ОСОБА_2 , який прийняв зброю та в подальшому передав її на зберігання старшому лейтенанту ОСОБА_3 .
Факт передачі зброї від позивача до ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_3 підтверджується наданими ними поясненнями.
Відповідачем не заперечується факт передачі зброї позивачем безпосередньому начальнику, а начальник в подальшому передав її на зберігання старшому лейтенанту ОСОБА_3 , без оформлення будь яких документів.
Так, наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі Інстрункція №440).
Ця Інструкція визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням, наведеному у п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Згідно з п.6 та 7 Інструкції №440 обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним. Облік військового майна ведеться у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках за відповідною (визначеною) номенклатурою.
Кількісний облік військового майна ведеться в натуральних показниках у стандартних одиницях вимірювання та обліку, визначених Державним класифікатором України “Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96”, затвердженим наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.
Відповідно до розділу ІІ Інструкції №440 облікові документи залежно від їх призначення поділяються на первинні документи, облікові регістри, документи допоміжного характеру, оформлення яких здійснюється за відповідними формами, які визначаються цією Інструкцією, а також за формами, які визначені Порядком списання військового майна, Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за №933/11213 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 20.10.2015 №569) (далі - Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах), типовими формами з обліку та списання основних засобів суб'єктами державного сектору та порядку їх складання, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 №818, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2016 за №1336/29466 (далі - Типові форми з обліку та списання основних засобів), Типовими формами обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання, затвердженими наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 №130, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 за №962/5183 (далі - Типові форми обліку та списання запасів), та іншими нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Первинними документами є накладні, вимоги, відомості, акти, атестати та інші документи, які призначені для оформлення і підтвердження здійснених господарських операцій, що пов'язані з рухом і зміною вартісного та якісного (технічного) стану військового майна, і є підставою для записів облікових даних в облікових регістрах.
Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 затверджено Інструкцію про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі - Інструкція №359).
Ця Інструкція визначає порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал).
За визначенням наведеним у пункту 2 Інструкції №359 стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.
За приписами розділу ІІ Інструкції №359 у підрозділах військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом, відомістю закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), книгою прийняття та здавання чергування, форма якої наведена в додатку 9 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, книгою обліку наявності та руху військового майна в підрозділі (додаток 15), книгою обліку військового майна, виданого в тимчасове користування (додаток 16), книгою огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів роти, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини (додаток 17).
У книзі обліку наявності та руху військового майна в підрозділі стрілецька зброя обліковується комплектно згідно з номенклатурою та за зразками (видами) разом із належним до неї запасним індивідуальним комплектом запасного інструменту і приладдя. На кожний зразок (вид) стрілецької зброї у книзі виділяється необхідна кількість сторінок (залежно від обсягу руху цієї зброї). Звірки обліку підрозділу з обліковими даними служби РАО військової частини записуються наступним рядком на кожній сторінці номенклатури стрілецької зброї.
Книга видачі зброї та боєприпасів (додаток 5) зберігається: у чергового військової частини - у сейфі (металевій шафі) для зберігання документів; у підрозділах - на місцях несення служби добовим нарядом.
Книги обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою військової частини (без зображення герба) та зареєстровані в установленому порядку в службі діловодства згідно з номенклатурою справ.
Записи в книгах обліку ведуться чорнилом (пастою), розбірливо, без помарок і підчисток. Виправлення допущених помилок проводиться шляхом закреслення неправильного запису так, щоб закреслене було чітко видно. Новий запис завіряється підписом особи, яка веде облік, із зазначенням дати.
У підрозділах військової частини стрілецька зброя та боєприпаси до неї, у тому числі спортивна та навчальна, зберігаються в кімнаті для зберігання зброї в порядку, передбаченому статтями 144-151 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
У разі відсутності у підрозділі військової частини кімнати для зберігання зброї або приміщення для зберігання особистої зброї дозволяється зберігати стрілецьку зброю та боєприпаси в кімнаті для зберігання зброї вартового приміщення в окремих ставницях, шафах, ящиках.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції №359 стрілецька зброя (у тому числі спортивна і навчальна) закріплюється за військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців, у яких штатна зброя - пістолет) під особистий підпис у відомості закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), яка реєструється у службі діловодства військової частини.
Відомість складається за підрозділ і зберігається в командира підрозділу.
Назва, серія, номер і дата видачі стрілецької зброї, закріпленої за військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу та виданої зі складу офіцерам і прапорщикам (мічманам), крім спортивної і навчальної стрілецької зброї, записуються у військовий квиток військовослужбовця (посвідчення офіцера або прапорщика (мічмана)).
Кожний запис про отриману (здану) стрілецьку зброю у військових квитках завіряється підписом командира підрозділу, а в посвідченнях офіцера або прапорщика (мічмана) - начальника служби РАО (посадової особи, яка відповідає за облік, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів), і скріплюється гербовою печаткою військової частини.
Пунктом 22 розділу ІІ Інструкції №359 встановлено, що після закінчення занять (навчань, стрільб, чергування, патрулювання, виконання службового завдання, відряджень) зі стрілецькою зброєю та повернення з варти стрілецька зброя повинна бути вичищена і здана черговому підрозділу (частини). Військовослужбовці, які здають стрілецьку зброю, повинні переконатися в тому, що здана ними стрілецька зброя (боєприпаси) документально оформлена черговим підрозділу (частини) у книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 5). Стрілецька зброя, повернута в нічний час, протирається і здається черговому підрозділу (частини), а її чищення проводиться в години, установлені розпорядком дня.
Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил встановлено розділом Х Інструкції №359.
Так, відповідно до п.2 розділу Х Інструкції №359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено обов'язок військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що ведення обліку та оформлення зданої зброї на позивача не покладається. В той же час, норми, які б звільняли позивача від обов'язку переконатися, що факт здачі нею зброї документально оформлений, відсутні.
При цьому, Інструкції №359 та №440, які регулюють порядок ведення обліку військового майна, а також положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлюють певні алгоритми взаємодії та правила поведінки для військовослужбовців, в тому числі в частині обліку, видачі, отримання, здачі військового майна та його списання, і покладають на відповідальних осіб обов'язок дотримуватися цих алгоритмів і правил, з метою недопущення розкрадання, викрадення, втрати тощо військового майна, та подальшого його використання в незаконний спосіб, поза межами військової служби.
Відповідно до статті 35 Статуту ВС ЗСУ накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суд погоджується з позицією відповідача, що саме на позивача покладено обов'язок щодо збереження ввіреного їй військового майна, в даному випадку пістолета НОМЕР_2 , до моменту передачі його на зберігання у порядку встановленому Інструкцією №359.
В той же час, суд зазначає, що матеріали службового розслідування не містять доказів, які б свідчили про невиконанням чи неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби або службових обов'язків. Також службовим розслідуванням не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою.
Наведене у сукупності, дає підстави суду визнати проведене службове розслідування неналежним чином, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна.
Також судом враховано, що згідно результатів акту від 17.05.2022 встановлено, що зброя не була втрачена з вини позивача.
Таким чином, пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 №51 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 № 51 ''Про результати службового розслідування'' про притягнення ОСОБА_11 до матеріальної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Повне судове рішення складено 15.07.2024.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО