12 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7628/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 11.01.2023 року про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди та щомісячної премії за грудень 2022 року, а також щодо ненарахування та невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 27 травня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 ) щомісячну премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення, в тому числі і додаткову винагороду, за період з 1 січня 2023 року по 27 травня 2023 року.
1.2. Ухвалою суду від 04.12.2023 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою суду від 13.12.2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
1.4. Ухвалою суду від 11.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Згідно поданої до суду позовної заяви позиція позивача обґрунтовується наступним.
2.2. Так представник позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини з 30.12.2022 по 11.01.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду. Також вказаним наказом зобов'язано заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення направити повідомлення про ознаки вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч.4 ст.409 Кримінального кодексу України, до відповідних органів досудового розслідування.
2.3. Разом з тим, ОСОБА_1 не ухилявся від військової служби та самовільно не залишав місце служби. Зокрема, 30.12.2022 та 31.12.2022 року ОСОБА_1 перебував у військовій службі, а 01.01.2023 року позивач під час проходження військової служби при виконанні службових обов'язків отримав вибухову травму у вигляді струсу головного мозку з цефалгічним синдромом та акубаротравматичне ураження вух, а також захворювання у вигляді грижі міжхребцевого диска зліва з больовим синдромом, та у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з 02 січня до 13 січня 2023 року. Також 11.01.2023 року ОСОБА_1 була проведена операція: мікрохірургічне видалення грижі диска зліва.
2.4. Надалі ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров'я для лікування 30 календарних днів відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 26.01.2023 року.
2.5. Згідно довідки військово-лікарської комісії №6099 від 13 травня 2023 внаслідок отриманих травм та захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби ОСОБА_1 став обмежено придатним до військової служби, хоча на початку своєї військової служби був повністю здоровий та придатний, ступінь втрати професійної працездатності внаслідок зазначених травми та захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби, становить 25% (копії довідок військово-лікарської комісії №6099, №3952, довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності додаються, оригінали знаходяться у позивача).
2.6. Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023521000000465 від 24.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, внесеного за повідомленням військової частини НОМЕР_1 за фактом можливого ухилення від військової служби та самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 . У результаті перевірки фактів вказаних у повідомлені військової частини НОМЕР_4 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 ст.284 КПК України (копія відповіді ТУ ДБРу м. Краматорську додається, оригінал знаходиться у позивача).
2.7. У зв'язку із вказаним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду бойового медика взводу гірсько-штурмової роти військової частини.
2.8. Також після отримання повідомлення ТУ ДБР у м.Краматорську про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 ст.284 КПК України відносно ОСОБА_1 , останньому безпідставно та протиправно військовою частиною не нараховано та не виплачено додаткову винагороду та щомісячну премію за грудень 2022 року, а також недоотримане грошове забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 27 травня 2023 року.
2.9. Наголошує, що накладенню дисциплінарного стягнення на військовослужбовця та увільненню з військової служби військовослужбовця повинно передувати службове розслідування, що є комплексом заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, подання заяви до органів досудового розслідування та, як вирішальний елемент, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.
2.10. Разом з тим, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 11.01.2023 року про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини прийняті без проведення належного службового розслідування та до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення. Більше того, оскаржувані накази були прийняті під час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання травми та захворювання, пов'язаних з проходженням військової служби, та не були надані чи направлені позивачу, зі змістом вказаних наказів ОСОБА_1 ознайомлений не був.
2.11. Враховуючи наведені обставини представник позивача вважає, що командиром військової частини НОМЕР_1 були безпідставно та протиправно винесено накази щодо ОСОБА_1 , відповідно до яких його увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду.
Позиція відповідача
2.12. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.13. Щодо правомірності видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_2 » вказує про те, що 01.01.2023 року начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_5 рапортом було здійснено доповідь про факт самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 . По даному факту було призначено та проведено службове розслідування по факту самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 у відповідності до вимог Наказу Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». В рамках проведеного службового розслідування було встановлено факт перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 у самовільному залишенні місця служби з 30.12.2022 по 27.05.2023 року. Факт перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 у самовільному залишенні місця служби підтвердили військовослужбовці медичної служби, які безпосередньо знаходились в одному підрозділі з Позивачем та керівники бойових підрозділів.
2.14. Також представник відповідача наголошує на тому, що ймовірно позивач сам підробив довідка форма №100 від 01.01.2023 року, виданої ПХГ м. Краматорськ щодо звернення до лікувального закладу за медичною допомогою, оскільки виконував обов'язки начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та мав можливість зробити таку довідку.
2.15. Щодо тверджень позивача про те, що він надав до військової частини НОМЕР_1 медичні документи, які підтверджують факт перебування на лікуванні, пояснює те, що до військової частини НОМЕР_5 позивач медичних документів про факт лікування, зокрема ті, що долучив до позовної заяви (виписний епікриз №23/1 від 02.01.2023 року виданий КНП «ШИЛ» ПМР; виписний епікриз №00115 від 13.01.2023 року, виданий Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь»; довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу № 1820 від 02.01.2023 року) не надавав. Тому відповідно у період з 30.12.2022 року по 11.01.2023 року позивач не підтвердив поважність причин своєї відсутності.
2.16. Щодо правомірності проведення виплат грошового забезпечення позивачеві за період з 01.01.2023 року по 27.05.2023 року, додаткової винагороди та щомісячної премії за грудень 2022 року, зазначає те, що в період часу з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року позивач вважається таким, що самовільно залишив місце служби, що підтверджується матеріалами службового розслідування по факту самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 , наказом командира військової частини (з основної діяльності) №41 від 11.01.2023 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №151 від 27.05.2023 року.
2.17. У відповідності до п. 15 Розділу 1 Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»: «військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.»
2.18. Таким чином, виплата грошового забезпечення у тому числі додаткової винагороди за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року позивачеві не передбачена.
2.19. Стосовно того, що слідчим Третього слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську було прийнято рішення про закриття кримінального провадження по справі №42023052100000465 від 24.02.2023 року за фактом самовільного залишення місця служби позивачем, пояснює те, що факт закриття кримінального провадження фактично вказує на те, що в діях особи відсутні ознаки злочину. Однак, закриття кримінального провадження не спростовує факт безпідставного залишення місця служби позивачем. Таким чином, позивачу за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року не належить виплата грошового забезпечення в тому числі і грошової винагороди.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.04.2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 року №107.
3.2. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2023 року №11, відповідно до підпункту 14 статті 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та вимог Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, молодшого сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
3.3. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.01.2023 року №5 призначено службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_1 .
3.4. 11.01.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №41 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 », в якому констатовано наступне: «…За результатами службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває у самовільному залишенні частини з 30.12.2022 року по 11.01.2023 року, що перевищує 10 (десять) діб, без поважних на те причин в умовах воєнного стану. Також у діях молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено факт підроблення медичної довідки про травмування форми 100.
Своїми діями останній порушив вимоги ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
У діях молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, що виявилось у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю більше 10 (десять) діб в умовах воєнного стану, та ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, що виявилось у спробі ухилення даного військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом симуляції хвороби, підроблення документів, вчиненій в умовах воєнного стану…».
Таким чином, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2023 року №41 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 » визначено, серед іншого:
- службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.01.2023 №5 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_1 » вважати завершеним (пункт 1 наказу);
- за самовільне залишення місця служби без поважних причин, порушення військової дисципліни та вимог ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА», після його повернення на службу (пункт 2 наказу);
- помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, на виконання вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, врахувати накладене дисциплінарне стягнення та правопорушення під час нарахування та виплати за грудень 2022 року щомісячної премії та додаткової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 (пункт 3 наказу);
- заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, у зв'язку з тим, що діяння вчинені молодшим сержантом ОСОБА_1 містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, забезпечити направлення повідомлення про ознаки вчинення кримінальних правопорушень до відповідних органів досудового розслідування, з метою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (пункт 4 наказу).
3.5. 11.01.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 направлено керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил Повідомлення (№127) про діяння військовослужбовця, в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 ..
3.6. На підставі Повідомлення військової частини НОМЕР_1 Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом можливого ухилення від військової служби та самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 (кримінальне провадження №42023052100000465 від 24.02.2023 року).
У відповідь на заяву ОСОБА_1 за вх. № 7249-23/кр від 22.05.2023 року Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську листом від 22.05.2023 року №13-03-9546/23 повідомлено про те, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, було проведено досудове розслідування у результаті перевірки фактів вказаних в повідомлені військової частини НОМЕР_1 , було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
3.7. У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 року №151 визначено вважати такими, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків: до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій: молодшого сержанта ОСОБА_1 , якому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від “03” березня 2023 року №58-РС призупинено військову службу, призначити на посаду бойового медика взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з “27” травня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3000 гривень на місяць, шик «молодший сержант» (підпункт 1.1.7 наказу).
3.8. Також судом встановлено, що 15.06.2023 року позивач звернувся з рапортом про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року щодо оголошення йому суворої догани та позбавлення його додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за грудень 2022 року, а також про виплату недоотриманого грошового забезпечення за період з січня 2023 року по травень 2023 року у зв'язку закриттям кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 ст.284 КПК України.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.2. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.3. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.5. У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
4.6. У статті 24 цього Закону врегульовано питання призупинення військової служби.
4.7. Так, згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
4.8. Абзацом другим частини другої статті 24 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
4.9. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються (абзац третій частини другої статті 24 Закону №2232-XII).
4.10. Аналогічні норми містяться в пунктах 1441 і 1442 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
4.11. При цьому стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), визначає порядок проведення службового розслідування, яке, з огляду на приписи частини першої статті 84 цього Статуту, може передувати прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
4.14. Частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
4.13. Отже, аналіз положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII у системному зв'язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.
4.15. Визначення в абзаці другому частини другої статті 24 Закону №2232-XII командира військової частини суб'єктом звернення до органу досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої вносяться відповідні відомості до ЄРДР, обумовлено, перш за все, тим, що кримінальні правопорушення, передбачені абзацом першим частини другої цієї статті, нерозривно пов'язані з порушенням військовослужбовцем військової дисципліни.
4.16. Відповідно до положень Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир, який зобов'язаний постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту); у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (частина перша статті 45 Дисциплінарного статуту); командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 45 Дисциплінарного статуту).
4.17. За змістом частини четвертої статті 6 Дисциплінарного статуту на командира покладений обов'язок вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного, зокрема, із самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
4.18. Схожий за змістом обов'язок командира, пов'язаний із забезпеченням військової дисципліни та встановлення обставин вчинення дисциплінарного проступку, закріплений у пункті 1444 Положення, згідно з яким у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.
4.19. Таким чином, саме командир військової частини, який користується усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих йому військовослужбовців, уповноважений контролювати дотримання військової дисципліни у військовій частині, своєчасно виявляти факти порушення військової дисципліни та встановлювати винних у цьому осіб, а в разі виявлення в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення зобов'язаний повідомляти про це орган досудового розслідування.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду, а також наказу командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 11.01.2023 року про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини. Також позивачем у цій справі оскаржується не виплата йому грошового забезпечення за наслідком дії вищевказаних наказів.
5.2. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких наказів, як актів індивідуальної дії, та дій щодо не виплати йому грошового забезпечення, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності дій та рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо суті спору
5.4. Позиція позивача у цій справі полягає у тому, що ОСОБА_1 не ухилявся від військової служби та самовільно не залишав місце служби. Зокрема, 30.12.2022 та 31.12.2022 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі, а 01.01.2023 року позивач під час проходження військової служби при виконанні службових обов'язків отримав вибухову травму, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з 02 січня до 13 січня 2023 року. Також, згідно доводів представника позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, знято щомісячну премію та додаткову винагороду, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 11.01.2023 року про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини прийняті без проведення належного службового розслідування та до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення.
5.5. Так, перевіряючи правомірність оскаржуваних наказів, у межах доводів сторін згідно заяв по суті справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
5.6. З аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
5.7. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, письмового повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке виявлено під час проведення службового розслідування за відповідним фактом.
5.8. Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2023 року у справі №420/8263/22 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом наголошено, що в частині 2 статті 24 Закону №2232-XII законодавець чітко визначив, що лише внесення до ЄРДР відомостей про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби, дезертирство або добровільну здачу в полон, які повідомлені командиром (начальником) військової частини в порядку частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту, тобто встановлені за результатом проведення службового розслідування, є достатньою підставою для негайного призупинення військової служби, що тягне за собою тяжкі наслідки для військовослужбовця. Однак, один лише факт внесення до ЄРДР за заявою третьої особи відомостей про вчинене позивачкою кримінальне правопорушення, які не встановлені й не перевірені її безпосереднім командуванням та містять суперечливу інформацію, не є достатньою підставою відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №2232-XII для увільнення військовослужбовця від займаної посади та призупинення дії контракту про проходження військової служби.
5.9. Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, у цій справі суд висновує, що у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII та ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.
5.10. Із зібраних матеріалів у справі вбачається, що стосовно можливого ухилення від військової служби та самовільного залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 проводилось службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.01.2023 року №5.
5.11. Тобто, відповідачем, згідно вимог ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII та ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дотримано обов'язку призначити та провести службове розслідування.
5.12. Водночас, судом досліджено наявний у матеріалах Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 11.01.2023 року. Згідно змісту Акту вбачається, що відповідно до рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 (вх. №21 від 01 01 2023 року), 01.01.2023 року о 19 год. 00 хв під час перевірки наявності особового складу медичної служби військової частини НОМЕР_1 було встановлено факт відсутності на службі молодшого сержант ОСОБА_1 , ТВО начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_5 , який самовільно залишив місце несення служби в районі виконання завдань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ). Пошукові заходи позитивних результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідає. Місце знаходження невідоме.
5.13. Тобто, за змістом Акту службового розслідування перебіг часу відсутності на службі молодшого сержант ОСОБА_1 розпочався з 01.01.2023 року.
5.14. Натомість, згідно опису обставин пункту 5 Акту службового розслідування щодо неправомірності дій військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась, визначено наступне: відповідно до обставин та фактів, які були встановлені в ході проведення службового розслідування, молодший сержант ОСОБА_4 перебуває у самовільному залишенні частини з 30.12.2022 року по 11.01.2023 року, що перевищує 10 (десять) діб, без поважних на те причин в умовах воєнного стану. Також у діях молодшого сержанта ОСОБА_1 , з метою симуляції хвороби та ухилення від військової служби, встановлено факт надання ним підробленої первинної медичної картки Форми 100 про нібито отримання ним акубаротравми 01.01.2023 року.
5.15. Перебування ОСОБА_4 у самовільному залишенні частини з 30.12.2022 року в Акті службового розслідування встановлено на підставі пояснень діючих військовослужбовців, які проходять службу разом із позивачем, зокрема солдата ОСОБА_5 , ТВО начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_6 , фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 .
5.16. Однак, очевидним є те, що відсутність на службі молодшого сержант ОСОБА_1 зафіксована лише 01.01.2023 року о 19 год. 00 хв, натомість жодних дій командуванням військової частини щодо документування відсутні на службі позивача з 30.12.2022 року не вчинено.
5.17. Аналізуючи матеріали службового розслідування, суд вважає, що Акт службового розслідування містить розбіжності щодо перебіг часу відсутності ОСОБА_1 на службі.
5.18. Окрім цього, в матеріалах справи наявні документи медичного характеру щодо ОСОБА_1 , а саме:
- Виписний епікриз від 02.01.2023 року, виданий КНП «ПЛІЛ» Павлоградської міської ради, в якому визначено анамнез захворювання: травма вибухова, отримана 01.01.23 р. при виконанні службових обов'язків;
- Виписний епікриз №00115, виданий Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», в якому визначено наступне: перебування на стаціонарному обстеженні і лікуванні у відділенні (клініці) нейрохірургії з « 03» січня 2023р. по « 13» січня 2023р.; основний діагноз - Грижа міжхребцевого диска L5-S1 зліва з больовим синдромом. Вибухова травма (01.01.2023) ЗЧМТ, струс головного мозку з і цефалгічним синдромом. Акубаротравма, посттравматичний кохлеоневрит. Вестибулопатичний синдром;
- Довідка військово-лікарської комісії КНП «Київська міська клінічна лікарня №6» від 26.01.2023 року №18, згідно якої ОСОБА_1 визначено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів;
- Довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 13.05.2023 року №6099, згідно якої визначено, що 13.05.2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 .. Діагноз та постанова ВЖ про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки МВТ (01.01.2023) ЗЧМТ, струсу головного мозку без порушення функції ЦНС; акубаротравматичне ураження вух у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 1,5 м правим та 0,5 м лівим вухом. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма легкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.
Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта, з формуванням грижі та протрузій міжхребцевих дисків,незначним порушенням функції Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
Хронічна вертеброгенна попереково- крижова радикулопатія L5- S1 ліворуч, з помірно вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромом, незначним порушенням функції. Наслідки операції (11.01.2023) мікрохірургічного видалення кили диску L5- S1 ліворуч з приводу кили диску L5- S1 зліва з помірним вертеброгенним больовим синдромом. НЦД за гіпертензивним типом. СН0. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
На підставі статті 36Б,75Г,64В,23В,83Б графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний ВЛК обмежено придатний до військової служби.
5.19. Оцінюючи у сукупності документи медичного характеру щодо ОСОБА_1 , суд погоджується із вірністю доводів представника позивача про те, що 01.01.2023 року позивач під час проходження військової служби при виконанні службових обов'язків отримав мінно-вибухову травму (МВТ), а також захворювання, що пов'язані з проходженням військової служби, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні.
5.20. Стосовно довідки форми №100 від 01.01.2023 року, виданої ПХГ м. Краматорськ 2, то суд наголошує про те, що попри повідомлення ПХГ Краматорськ 2 військової частини НОМЕР_7 про не отримання позивачем первинної медичної картки Форми №100, відомості про отримання трави та стаціонарного лікування позивача підтверджуються іншими описаними судом документами медичного характеру щодо ОСОБА_1 .
5.21. Враховуючи зазначене, суд ставить під сумнів об'єктивність проведеного службового розслідування, оскільки Акт службового розслідування містить обставини суперечливого характеру, натомість факт самовільного залишення місця несення служби спростовується закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України стосовно ОСОБА_1 .
5.22. При цьому, суд наголошує, що відсутність позивача на службі обумовлена його перебуванням на лікуванні внаслідок отримання трави, а також захворювання, що пов'язані з проходженням військової служби.
5.23. З огляду на це, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування та №11 від 11.01.2023 року про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади. При цьому, суд уточнює, що згідно витягу з наказу №11 від 11.01.2023 року питанню увільнення ОСОБА_1 від займаної посади стосується лише пункт 6 наказу №11 від 11.01.2023 року, який і підлягає скасуванню в частині дії щодо позивача. Відтак, такий наказі підлягає скасування у цій частині.
5.24. Стосовно вимог позивача про нарахування та виплату щомісячної премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року, а також грошового забезпечення, в тому числі і додаткову винагороду, за період з 1 січня 2023 року по 27 травня 2023 року, суд зазначає наступне.
5.25. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 (далі - Порядок № 260).
5.26. Згідно з п.15 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
5.27. Так, внаслідок винесення оскаржуваних наказів позивачу не здійснено виплату грошового забезпечення у тому числі додаткової винагороди за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року.
5.28. Однак, враховуючи те, що позивача безпідставно увільнено від військової служби, то суд вважає, що останньому належить нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року.
5.29. Стосовно вимоги про виплату щомісячної премії та додаткової винагороди згідно Порядку № 260 та Постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», то суд зазначає, що нарахування таких виплат належить до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, як роботодавця.
5.30. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).
5.31. Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
5.32. Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.
5.33. У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій відповідача щодо увільнення його від військової служби та невиплати йому належного грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби.
5.34. Суд не має повноважень здійснювати розрахунок грошового забезпечення та визначати його складові до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Однак, наразі за наслідком цього судового рішення, відповідачем не вчинено жодних дій щодо нарахування та виплати позивачу належного грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби.
5.35. Відтак, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за доцільне у цій справі визначити спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року належне грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. Відповідачем не доведено суду правомірності своїх наказів №41 від 11.01.2023 року про результати службового розслідування та №11 від 11.01.2023 року (пункт 6 наказу) про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади, а також правомірності дій щодо не виплати позивачу за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року належне грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби.
6.4. Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачі здійснюють свою діяльність як суб'єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
6.5. Водночас, у контексті спірних правовідносин суд констатує про наявність виключних (дискреційних) повноважень відповідача, як роботодавця, щодо нарахування належного позивачу грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби. Відтак, вимоги позивача щодо нарахування та виплати щомісячної премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року, а також додаткову винагороду за період з 1 січня 2023 року по 27 травня 2023 року, суд вважає передчасними.
6.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
6.7. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
7.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 11.01.2023 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 ».
3. Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 11.01.2023 року, яким ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року належного грошового забезпечення, у тому числі надбавок та доплат, у зв'язку із проходженням військової служби.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ненарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.12.2022 року по 27.05.2023 року належне грошового забезпечення, у тому числі надбавки та доплати, у зв'язку із проходженням військової служби.
6. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя О.В. Анісімов