Справа № 560/20047/23
іменем України
15 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що військова частина протиправно не виплатила позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У відзиві на позов відповідач не погодився з доводами позивачки та просив відмовити у задоволенні позову.
Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 №191 позивачка, яка звільнена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 №29-РС у запас за підпунктом “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини - як військовослужбовця жінку, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеному в медичному висновку, але не більше як до досягнення нею шестирічного віку та не висловила, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
Позивачка вважає, що військова частина протиправно не виплатила їй одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
За змістом частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звільнена з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини - військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку).
При цьому, вислуга років позивачки становить 32 роки 09 місяців 17 днів.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачка, як військовослужбовець, що звільнена з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності календарної вислуги років - 32 роки 09 місяців 17 днів (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у цьому випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Щодо посилання відповідача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», суд зазначає, що пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був доповнений підпунктом «г» згідно із Законом України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян». При цьому, Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №380/6555/21.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, позовні вимог є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ", у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.Л. Польовий