Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 липня 2024 року справа №520/14581/23 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення від 11.02.2023 №2 про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, яке було прийнятне та підписане начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю ВГПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він 11.02.2023 прибув до пункту пропуску «Шегині» з метою здійснення перетинання державного кордону на виїзд з України. Позивач пред'явив співробітникам Державної прикордонної служби України у межах проведення прикордонного контролю пакет документів для перетину державного кордону. Рішенням відповідача від 11.02.2023 відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України. На переконання позивача, вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушує його права на вільне пересування та на право здобуття вищої освіти.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідачі засобами поштового зв'язку 12.07.2023 надіслали відзиви на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу про перетин державного кордону України, уповноваженими посадовими особами, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, адже позивач намагався перетнути державний кордон у якості здобувача вищої освіти. Вказує, що під час дії військового стану не усім категоріям осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, надано право на перетин державного кордону у режимі виїзду. Здобувачам вищої освіти хоча і гарантовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак для цієї категорії осіб не передбачено права на перетин державного кордону у режимі виїзду в умовах дії на території України воєнного стану.
У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024 та з 08.04.2024 по 17.04.2024, 23.05.2024 по 26.06.2024, 28.06.2024 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Лозівським РВ ГУ ДМС України в Харківській області 12.03.2014, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач 11.02.2023 прибув до пункту пропуску «Шегині» з метою здійснення перетинання державного кордону на виїзд з України.
Позивач пред'явив співробітникам Державної прикордонної служби України у межах проведення прикордонного контролю: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, РНОКПП, копію документу, що визначає терміни оплати для студентів Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві, копія укладеного Договору про умови оплати навчання у Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві від 08.07.2022 - документ, що офіційно перекладений на українську мову; копію додатку до укладеного Договору про умови оплати навчання у Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві від 08.07.2022 - документ, що офіційно перекладений на українську мову, копію рахунку-фактури для оплати навчання, виставленого Економічно-гуманітарною Академією у Варшаві від 08.07.2022 - документ, що офіційно перекладений на українську мову, копію платіжних документів щодо сплати вартості навчання від 12.07.2022 - документ, що офіційно перекладений на українську мову; копію Довідки про зарахування іноземця на навчання за денною формою навчання (стаціонар) у ВНЗ Польщі (Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві) від 14.07.2022, копію дійсного міжнародного студентського квитка КІС ОСОБА_1 - документ що офіційно перекладений на українську мову, копію Запрошення на навчання №1300ЛҐ/Р/2022 ОСОБА_1 , адресована Генеральному консульству Республіки Польща у Львові, від 14.07.2022, копію Запрошення на навчання №1300/\Ґ/Р/2022 ОСОБА_1 , видану для представлення на вимогу відповідних органів України від 14.02.2022, копію Довідки для виїзду за кордон від 20.09.2022 №2831 ОСОБА_1 відповідно до встановленого зразка, копію військово-облікового документу ОСОБА_1 від 16.01.2014 №М-53, копію Довідки від 31.03.2023, яка засвідчує, що ОСОБА_1 являється студентом Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві - документ, що офіційно перекладений на українську мову, копію Довідки про продовження іноземцем денного навчання від 31.01.2023, яка засвідчує, що ОСОБА_1 являється студентом Економічно-гуманітарної Академії у Варшаві - документ, що офіційно перекладений на українську мову.
Відповідачем не заперечувалося подання позивачем вказаних документів для перетину державного кордону України.
Рішенням начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_2 від 11.02.2023 відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Згідно вказаного рішення зазначено, що позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. В якості правового обґрунтування в оскаржуваному рішенні міститься посилання на Закон України «Про прикордонний контроль», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022».
Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для перетину державного кордону України позивачу (громадянину України, який досяг 16-річного віку).
Положеннями статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Приписами статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У Рішенні від 14.11.2001 №15-рп/2001 Конституційний Суд України підкреслив, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України). Допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно абзацу 6 частини першої статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 №1382-I свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан відносно перелічених у частині другій цієї ж статті осіб.
При цьому, частиною третьою статті 12 вказаного Закону України обумовлено, що свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (далі по тексту - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який, з урахуванням продовження триває по теперішній час
Пунктом 3 Указу №64/2022 передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, пункт 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Положеннями пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (зі змінами, які були внесені постановою Уряду від 01.04.2022 №399 і були чинними станом на 11.02.2023) (далі по тексту - Правила №57), передбачено таке: у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Приписами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регулює питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзац 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на 11.02.2023) передбачає, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Виходячи з аналізу правового наведених норм у пункті 2-6 Правил №57 міститься пряме застереження про те, що, зокрема, здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами (абзац 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), не надано право на перетинання державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
За матеріалами справи судом встановлено, що 25.12.1997 народження, є громадянином України та був зарахований студентом Економічно-гуманітарної академії у Варшаві на період з 01.10.2022 по 30.09.2026 на денну форму навчання на першому рівні освіти за ОКР «Бакалавр» напряму інформатика.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.09.2022 №2831, відповідно до пункту 9 статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має.
Відмітка про надання права на відстрочку від призову на строкову військову службу за статтею 17 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» також міститься у посвідченні про приписку до призовної дільниці.
Рішенням начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_2 від 11.02.2023 відмовлено позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що у зв'язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» громадянина України позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністерства України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянам України» від 27.01.1995 №57, так як зазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
Відтак, приймаючи відповідне рішення посадова особа прикордонної служби виходила з того, що з огляду на встановлені обмеження, пов'язані із введенням режиму воєнного стану в Україні, позивачем взагалі не було надано на паспортний контроль документів, які у відповідності до Правил перетинання державного кордону громадянам України надавали йому право на перетинання державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Суд з таким рішення погоджується, з огляду на те, що у відповідності до пункту 2-6 Правил №57 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №383 від 29.03.2022, №399 від 01.04.2022) у разі введення на території України воєнного стану право на перетинання державного кордону мають військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, в той же час вказаний пункт Правил №57 містить застереження у реченні другому про те, що відповідна норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тобто здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами (абзац 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), не надано право на перетин державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Висновки позивача про те, що він, у відповідності до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», станом на час перетину державного кордону не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим мав право на перетин державного кордону України, суд вважає помилковими, оскільки відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не надає права на перетин державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Між тим, наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону право на перетин кордону позивача мало бути підтверджене документами, передбаченими указаними нормативними актами, яких позивач не надав.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що надані правових позивачем представнику Державної прикордонної служби України документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
Тобто, незважаючи на те, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відповідною довідкою, його право на перетин державного кордону та виїзд з території України та свобода пересування в умовах воєнного стану не порушені у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та підпунктів 2-6 Правил №57, якими встановлено обмеження щодо виїзду за межі території України особам, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзаців 2-8 частини третьої статті 23 Закону України №3543-XII.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.08.2023 у справі №380/7792/22 та 05.09.2023 у справі №600/2952/22-а, які в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись судом.
Однак, твердження позивача, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено конкретної норми Закону та підстави, згідно якої позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону, а також не вказано документів, які повинен був надати позивач для виїзду за кордон, та/або недоліки документів, які були надані позивачем для виїзду за кордон, суд вважає помилковим, оскільки відповідачем виконано посилання на положення Правил №57, за вимогами яких позивача тимчасово обмежено у праві на перетин державного кордону України. При цьому, вказаними Правилами передбачено перелік осіб, які за наявності певних обставин, зокрема, інвалідність, наявності дружити з числа осіб з інвалідністю та інше, мають право на перетин державного кордону. Однак, позивачем не було надано документів на підтвердження наявності у нього обставин, які дають йому право для перетинання державного кордону, а тому у відповідача був відсутній обов'язок зазначати перелік документів, які б надавали позивачу підстави для перетинання кордону.
Таким чином, суд вважає хибними твердження позивача про необхідність зазначення в оскаржуваному рішенні переліку документів, які необхідно надати позивачу для виїзду за кордон.
Щодо висновків позивача про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову службу), суд звертає увагу, що процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетинання державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами.
Надана позивачем довідка з відміткою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сама по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетинання державного кордону в умовах воєнного стану.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердженнями про те, що оскаржуване рішення не може вважатись обґрунтованим та таким, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, останнє жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.
Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, суд вважає, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд у постановах від 17.08.2023 у справі №380/7792/22 та 05.09.2023 у справі №600/2952/22-а.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а тому є правомірним.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 15.07.2024.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА