Справа № 420/13360/24
15 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не включення винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого йому - ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2018, 2020 роки, яка передбачена п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2018, 2020 роки, передбачену п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 № 67, з врахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не включення винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 року №340, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого йому - ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік, яка передбачена п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, передбачену п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 року № 340, з врахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого йому - ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022, 2023 рік, передбачена п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2022, 2023 рік, передбачену п.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум.
Позивач зазначив, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 28.08.2018 року, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.11.2023 №344 його звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення частини. Ним встановлено, що під час проходження військової служби у 2018-2023 роках йому не в повному обсязі виплачувалась грошова допомога для оздоровлення, оскільки грошові винагороди, передбачені наказами Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, 18.09.2020 №340 та додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, однак протиправно не були включені відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат грошової допомоги для оздоровлення.
Вищезазначеним винагородам притаманні ознаки щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, отже участь у заходах, які пов'язували виплату винагород, не є одномоментою за своєю суттю, тривала певний період і протягом цього періоду виплата винагороди здійснювалась щомісячно. Вказане є підставою для їх включення дос кладу грошового забезпечення, врахованого під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 20.05.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання в/ч НОМЕР_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмови у задоволенні позову, оскільки грошові винагороди, передбачені наказами Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, від 18.09.2020 №340 та додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 носили виключно тимчасовий характер та не могли входити до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Положення наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 до складу грошової допомоги для оздоровлення не передбачено включення додаткової винагороди. Отже грошова допомога для оздоровлення не може виплачуватись з урахуванням вищенаведених винагород.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 штучно та всупереч закону звужено базу для нарахування грошової допомоги для оздоровлення. Між тим, грошова допомога на оздоровлення надається у розмірі місячного грошового забезпечення, тому відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги для оздоровлення, винагороду, передбачену винагороди передбачені наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 №340 та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги в/ч НОМЕР_1 не визнає та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, з підстав викладених у відзиві.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у Міністерстві оборони України за контрактом від 12.06.2017 року, якого за посадою офіцер юридичної служби 28.08.2018 року зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 15.11.2023 №476 позивач звільнений зі служби у запас за п.п.«г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.11.2023 №344 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На підставі наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 25.10.2018 №223, від 22.04.2020 №78, від 19.11.2021 №304, від 31.08.2022 №229 позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення за 2018, 2020, 2021-2022 роки. Також згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , йому у жовтні 2023 року виплачена грошова допомога для оздоровлення.
Позивач, вважаючи, що має право виплату грошової допомоги на оздоровлення, обчисленої з грошового забезпечення із включенням грошових винагород, що передбачені наказами Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 та від 18.09.2020 №340, а також додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч.1,2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 3 ст.9 Закону встановлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно з п.1 Розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 Розділу XXIII Порядку №260).
Таким чином, допомога для оздоровлення включає щомісячні додаткові види грошового забезпечення та до неї не включаються винагороди.
Позивач вважає, що має право на включення винагород, що передбачені наказами Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 та від 18.09.2020 №340, а також додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено допомогу для оздоровлення.
Згідно з п.1 Розділу ІІ Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016 року (далі Інструкція №67) розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначено у додатку 1 до цієї Інструкції.
Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ зазначеної Інструкції винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Інструкція №67 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 340 від 18.09.2020.
18 вересня 2020 року Міністерством оборони України видано наказ №340 «Питання реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18», яким затверджено, зокрема, Порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Порядок №340).
Порядок №340 визначає розміри та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі заходи ЗНБО) чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Таким чином, розмір винагороди за Інструкцією №67 та Порядком №340 визначався залежно від місць виконання завдань та не мала постійного харакатеру.
Суд вважає, що вищевказані винагороди мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при обчисленні допомоги для оздоровлення.
Таких висковків суд також дійшов щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, враховуючи наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Таким чином, додаткова винагорода, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов виключно на період дії воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо того, чи є передбачена Постановою №168 додаткова винагорода такою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру грошової допомоги для оздоровлення, необхідно виходити з того, що вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників).
Суд не приймає доводи позивача, що Порядок №260 звужує обсяг права на отримання грошової допомоги для оздоровлення, оскільки п.6 Розділу XXIII Порядку №260 є чинним, не скасовано та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога для оздоровлення, винагород, що передбачені наказами Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 та від 18.09.2020 №340, а також додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.