04 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/2288/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представник позивача - Меренич М.І.,
представник відповідача - Роман М.С.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Михайла Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88004, код ЄДРПОУ 02909967) про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури, в якому просить: стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 480 438 грн. середнього заробітку за час затримки/невиконання Постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 807/2383/ 15 за період з 21 липня 2017 року по день фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначає те, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року по справі № 807/2383/15 поновлено позивача на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області з 04 листопада 2015 року та зобов'язано виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04 листопада 2015 року по 21 липня 2017 року в розмірі 81584,92 грн. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 постанову суду першої інстанції залишено без змін. Постановою касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 залишено без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що постанова суду від 21 липня 2017 року по справі № 807/2383/15 відповідачем станом на день подання позовної заяви не виконано. Вважає, що за вказаних обставин наявний факт затримки виконання судового рішення, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 03.05.2024 задоволено заяву представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що позивачем не доведено протиправної бездіяльності відповідача, яка б порушували його законні права та інтереси. Так, частиною 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Однак, будь-яких відомостей щодо звернення вищевказаного судового рішення щодо поновлення позивача на посаді до примусового виконання матеріали справи не містять та, відповідно, позивачем не зазначено про таке звернення. Крім того, приписи ст. ст. 21, 24 КЗпП України вказують на те, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява. Така заява не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов'язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з дотриманням внутрішнього службового розпорядку, а уповноважена особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої трудовим договором роботи. Натомість позивачем не надано жодних належних доказів, щодо відмови роботодавця виконувати рішення суду та не наведено фактів його умислу з метою невиконання відповідного судового рішення. З огляду на викладене, відповідач не вбачає порушень вимог ст. 236 КЗпП України з боку Закарпатської обласної прокуратури та вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі. Більше того зазначає, ОСОБА_3 не виявляючи жодних дій з метою поновлення його на посаді в період з часу постановлення судового рішення 21.07.2017, одночасно з 28.07.2017 займався адвокатською діяльністю, що вбачається з відкритої інформації із сайту «Національної Асоціації Адвокатів України». Вказує, що згідно ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» робота на посадах осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» є несумісною з діяльністю адвоката. Отже, ОСОБА_1 не мав права працювати на посадах в органах прокуратури до зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Ухвалою суду від 03.06.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила такі задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 задоволено позов ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді: визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Закарпатської області № 991к від 02.11.2015 року «Про звільнення з посади та органів прокуратури Закарпатської області»; визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Закарпатської області № 1253к від 21 грудня 2015 року про внесення змін до наказу № 991к від 02.11.2015 року; поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області з 04 листопада 2015 року; зобов'язано Прокуратуру Закарпатської області виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04 листопада 2015 року по 21 липня 2017 року в розмірі 81 584,92 грн.; постанову в частині поновлення та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 6039,12 грн. звернено до негайного виконання.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі №807/2383/15 залишено без змін.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на момент розгляду адміністративної справи №260/2288/24 постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Закарпатської області залишається невиконаною.
Вважаючи, що має право на середній заробіток за час затримки виконання постанови суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Основного Закону України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вже встановлено судом, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області з 04 листопада 2015 року та постанову в частині поновлення та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 6039,12 грн. звернено до негайного виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У аспекті доводів відповідача необхідно зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.
Так, зокрема у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18, від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 у справі № 460/600/22 та від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 30.06.2021 у справі № 640/7825/19, констатував, що за встановлення судом факту невиконання на дату звернення працівника із позовом до суду судового рішення, яким його поновлено на посаді, тобто роботодавцем допущено затримку виконання цього судового рішення (яке в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню), то у цьому випадку, працівник має право на компенсацію, передбачену статтею 236 КЗпП України.
Так, у справі № 640/7825/19 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що самостійне визначення позивачем кінцевої дати обрахунку часу затримки виконання рішення суду (дата звернення до суду) є правом позивача та не вимагає очікування настання виконання судового рішення, адже, у протилежному випадку, нівелювалася би сама суть даної компенсації.
Суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, який урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Тобто, середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №640/19103/19 та у подальшому підтримано у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №460/4900/21, від 15.06.2023 у справі №640/9125/21, від 19.10.2023 у справі № 380/8582/22, що врахований судом на підставі ч. 5ст. 242 КАС України.
Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду до обставин цієї справи суд вважає безпідставними доводи відповідача, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі.
Доводи відповідача, що сам позивач не вживав заходів для своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді не заперечують того, що відповідач, зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні, адже протягом майже семи років наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 не видано.
Варто також додати, що аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися.
Цей висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.11.2020 у справі № 500/2501/19, від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15, від 28.05.2021 у справі № 380/2355/20.
Підсумовуючи вищевказане, оскільки постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідачем не виконано, суд погоджується з доводами позивача про те, що такий має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що відповідач впродовж тривалого часу (майже семи років) не забезпечив виконання вказаного судового рішення у справі №807/2383/15, у зв'язку з чим позивач позбавлений гарантованого права на працю та забезпечення його життєво необхідних потреб у частині на отримання заробітку.
Що стосується доводів відповідача щодо несумісності посади прокурора зі статусом адвоката, як однієї з причин невиконання рішення, суд відхиляє такі з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено вимоги щодо несумісності діяльності адвоката, серед яких робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Обставиною несумісності, виникнення якої обумовить обов'язок адвоката зупинити адвокатську діяльність, в контексті спірних правовідносин є видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді, який наразі відповідачем не виданий.
Імперативними приписами частини восьмої статті 235 КЗпП України та пункту 3 частини першої статті 371 КАС України визначено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Незважаючи на ухвалення судом рішення у справі №807/2383/15, яким поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області з 04 листопада 2015 року, відповідач свідомо продовжує не виконувати рішення суду щодо поновлення позивача на займаній посаді, ігноруючи при цьому вимоги законодавства щодо обов'язковості та негайного виконання рішення суду у цій категорії спорів, що в свою чергу вказує на порушення прав позивача та наявність підстав для застосування положень статті 236 КЗпП України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права звертатися із позовом до суду з приводу застосування до відповідача міри відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України до дати винесення відповідного наказу щодо його поновлення, адже така відповідальність є заходом, який спрямований на спонукання відповідача до виконання покладеного на нього судовим рішенням обов'язку щодо поновлення незаконного звільненого працівника на роботі та забезпечення його життєво необхідних потреб.
При цьому, розрахована у цій справі сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не є остаточною, позаяк період такої затримки є проміжним, і кінцевою датою, у цьому випадку, буде дата видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.
Водночас право на звернення до суду із вимогою про застосування до відповідача відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України виникає у позивача наступного дня після ухвалення судом відповідно рішення про його поновлення на посаді і не обмежене фактом винесення наказу відповідачем про його поновлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №380/8582/22.
З урахуванням наведеного, а також обставин, встановлених постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15, яке набрало законної сили 23.10.2017, суд визнає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, що є підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.
Враховуючи висновки Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі № 280/360/19 щодо обчислення періоду затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі, з урахуванням постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15, та з урахуванням факту невиконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, суд констатує, що на користь позивача належить стягнути середній заробіток за період 22.07.2017 - 04.07.2024 (дата винесення рішення у даній справі).
Визначаючи конкретний розмір середнього заробітку, суд враховує такі обставини.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При розгляді Закарпатським окружним адміністративним судом справи №807/2383/15 встановлено, що відповідно до довідки прокуратури Закарпатської області від 08 лютого 2016 року 18 №21-вих 2016 середньоденна заробітна плата позивача становить 287,57 грн, даний факт сторонами не заперечується.
Кількість робочих днів протягом затримки виконання рішення суду від 21 липня 2017 року у справі №807/2383/15 розраховується з 22.07.2017 (наступний день після проголошення судового рішення) та закінчується днем винесення рішення суду у даній справі. Загальна кількість робочих днів у зазначений період становить 1764.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання відповідачем рішення суду становить: 287,57 грн * 1764 робочих днів = 507273,48 грн.
Відтак суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 у справі №807/2383/15 за період з 22.07.2017 по 04.07.2024 (включно) в сумі 507 273, 48 грн на користь позивача.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Враховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Михайла Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88004, код ЄДРПОУ 02909967) про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду - задовольнити.
Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (вул. Михайла Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88004, код ЄДРПОУ 02909967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 у справі №807/2383/15 за період з 22.07.2017 по 04.07.2024 (включно) в сумі 507 273, 48 грн (п'ятсот сім тисяч двісті сімдесят три гривні сорок вісім копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 15.07.2024 року.