Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 липня 2024 року Справа№200/3881/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3),
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку, та виплаті пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 20.03.2024 р. №2-р(II)/2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок призначеної пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-р(II)/2024, від 20.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, при перерахунку, здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі.
14 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24 червня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1986 році (категорія 1), є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» безстроково, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 , виданим 21.08.2019 року Донецькою обласною державною адміністрацією.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області як одержувач пенсії по інвалідності ІІ групи у зв'язку із захворюванням, одержаним внаслідок виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену згідно із Законом України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 70% відшкодування фактичних збитків.
Позивач вказує на те, що 16 травня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області з клопотанням про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з тим, що обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність приписами ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширювали свою дію на ч. 3 ст. 67 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХII, утратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024, проте, відповідач продовжує обмежувати розмір пенсії позивача, чим протиправно наносить шкоду його матеріальним благам у вигляді недоплати до розміру пенсії.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька області, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до статті 67 Закону № 796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Другий сенат Конституційного Суду України 20 березня 2024 ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції України приписів статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв'язку. Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України. Приписи законів, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідач вважає, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 17.03.2005 № 1-рп/2005, від 19.06.2001 № 9- рп/2001, від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 22.05.2018 № 5-р/2018 до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі фактичних збитків продовжується у визначених до виплати розмірах.
Також відповідач вказує на те, що станом на 19.06.2024 року не затверджено порядок проведення перерахунків пенсій відповідно до рішення Конституційного суду, тому підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії відсутні до визначення такого порядку.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2024 складає 2361,00 грн. При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом із здійсненням щорічної індексації пенсії, передбаченої частиною другою статті 42 Закону № 1058.
З 01.03.2024 загальний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 76950,95 грн, у зв'язку з чим застосовано максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - 23610,00 грн.
Також відповідач зазначив, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050, є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обставини щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром з 20.03.2024 року підтверджуються відповідачем та доказами наявними у матеріалах адміністративної справи, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Преамбулою Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796-XII) установлено, Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 1 Закону України № 796-XII визначено, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; […] соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; […] забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях; […].
Відповідно до ст. 49 Закону України №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон України від 08 липня 2011 року №3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до [...] законів України [...] "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" [...], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
20.03.2024 Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р(II)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 ст. 67 Закону України №796-XII та ст. 2 Закону України №3668-VI зі змінами, що поширювались на Закон України №796-XII, не містять норм щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з 20.03.2024 року у відповідача відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог відносно зобов'язання відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз означених норм дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації трати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є:
- порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії);
- виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу).
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а.
Суд вказує на те, що виплата заборгованості з пенсії за період з 20.03.2024 року не відбулась, тож відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено строки виплати нарахованої пенсії, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів порушений строк, зокрема період затримки виплати пенсії, має бути визначений.
При цьому суд наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.
Враховуючи викладене, в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, а також виходячи з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 20.03.2024 р. №2-р(II)/2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України №2-р(II)/2024, від 20.03.2024 року.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко