12 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4183/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач2), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівський області, відповідач3) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №032950010095 від 29.03.2024 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженнями пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №032950010095 від 22.03.2024 щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженнями пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженнями пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та постійно проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення та відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з цим, звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак рішеннями ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ у Львівській області відмовило у такому призначенні, в зв'язку з недостатністю періоду проживання на території радіоактивного забруднення, менше трьох років до 01.01.1993. Вважає оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, оскільки факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується поданими ним належними доказами. За таких обставин, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України (а.с.26).
У відзиві на позовну заяву від 08.05.2024 №0300-0902-9/27552 відповідач 1 - ГУ ПФУ у Волинській області вимоги позивача заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні (а.с.35-38).
11.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991.
З урахуванням Порядку від 25.11.2005 №22-1 було визначено орган, який розглядав заяву позивача від 11.03.2024 - ГУ ПФУ в Харківській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №032950010095 від 20.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ.
22.03.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991.
За результатами розгляду заяви позивача від 22.03.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення № 032950010095 від 29.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ.
Зазначає, що при опрацюванні поданих матеріалів встановлено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 місяців 24 днів, що не дає права на зменшення пенсійного віку. Наявність посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС не підтверджує сам факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993.
Крім того, зауважує, що оскільки предметом даного спору є рішення ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ у Львівській області, а відтак наслідком їх скасування має бути саме у територіальних органів Пенсійного фонду обов'язку призначити (перерахувати) пенсію позивачу.
Аналогічну позицію висловили представники відповідача ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ у Львівській області у відзивах на позовну заяву від 14.05.2024 №2000-0903-8/79110 (а.с.52-54) та від 21.06.2024 №1300-5903-8/113215 (а.с.61-64).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.12.1992. Проживає в селі Серхів Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.9, 11).
11.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991 (а.с.16).
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Харківській області для вирішення питання про призначення пенсії.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №032950010095 від 20.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ (а.с.18).
22.03.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991.
За результатами розгляду заяви позивача від 22.03.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення № 032950010095 від 29.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ (а.с.21).
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 08.02.2024 №155 ОСОБА_1 зареєстрований та проживав з 31.03.1970 по 22.12.1988 та з 28.10.1990 по даний в селі Серхів Камінь-Каширського району Волинської області.
При цьому, вищевказаний населений пункт в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належить до зони добровільного відселення.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.
Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки пенсійному органу надано як посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, так і довідку про період проживання на відповідній території, видану відповідною селищною радою, тобто органом місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаних документів та неврахування зазначеного періоду проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення при розгляді заяви про призначення позивачу пенсії у відповідача не було.
При цьому, суд наголошує, що документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ є посвідчення «Громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи» (ч. 3 ст. 65 Закону).
Відповідно до ст. 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
На час звернення позивача до суду належність позивача до громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії) ніким не оспорювалась, посвідчення потерпілого серії НОМЕР_1 від 14.12.1992 не скасовано, не визнана недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ.
Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17.
Наявні в матеріалах справи документи дають підстави для висновку, що позивач має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, станом на 1 січня 1993 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Також, при вирішенні спору суд враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, позивачу було відмовлено у призначені пенсії першим рішенням від 20.03.2024 №032950010095, яке було прийняте ГУ ПФУ в Харківській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ у Львівській області, відмовивши ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, діяло не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, відтак рішення про таку відмову від 20.03.2024 №032950010095 та від 29.03.2024 №032950010095 не відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправними а відтак підлягають скасуванню.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.03.2024 №032950010095, то дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в Харківській області.
Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку зараховувати вищезгадані періоди. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (після її призначення).
Також суд враховує, що призначення ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку слід здійснити з дня звернення з заявою про її призначення, тобто з 11.03.2024.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не виконали процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією №47 від 09.04.2024 (а.с.5).
Водночас суд зауважує, що у даному спорі є три відповідачі, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача - ГУ ПФУ в Харківській області, позаяк саме він перший прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнано протиправним та скасовано. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на ГУ ПФУ в Харківській області.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішень; зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №032950010095 від 20.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №032950010095 від 29.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.03.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський