Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 липня 2024 р. справа № 520/11192/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Позивач, Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
1. визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000275/2 від 11.04.2024р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000321.
2. стягнути з Харківська митниця Держмитслужби на користь Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судові витрати на послуги адвоката у сумі 5 000,00 грн.
3. стягнути з Харківська митниця Держмитслужби на користь Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір всього у сумі 4 844,80грн.
Обґрунтовуючи ці вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту - Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Weat Malt висушений, упаковано в мішки, кожний по 25,00кг.- 870 мішків, 21 750,00 кг, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач, Харківська митниця Держмитслужби (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Надав відзив на позов, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару був обчислений Митницею правильно.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
ПП "Торговий дім "Золота миля" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 34470937 та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД - 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
Між ПП "Торговий дім "Золота миля" (Покупець) та компанією Karl Bindewald GmbH (Німеччина) укладено контракт №SD20230629/004 від 27.06.2023р.
Специфікацією №1/24 від 01.03.2024 до Контракту №SD20230629/004 від 27.06.2023 передбачено поставку товару: Солод Wheat Malt у кількості 21 750,00кг, ціна 0,604 євро/кг; вартістю 13 137,00 євро. На загальну вартість 13 137,00 євро на умовах поставки FCA Weimar (Німеччина), згідно Інкотермс-2020.
Умови оплати за поставку товару по даній специфікації: 100% передплата.
Оплата товару була здійснена 06.03.2024 в розмірі 13137,00 євро згідно платіжного доручення оплати товару №633 від 06.03.2024р.
Постачальником був поставлений товар на умовах та в кількості, вказаних у Специфікації №1/24 від 01.03.2024 до Контракту №SD20230629/004 від 27.06.2023 .
Для розмитнення товару позивачем подана митна декларація № № 24UA807200005924U6 від 11.04.2024.
На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200005924U6 від 11.04.2024 митної вартості товару «Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Weat Malt висушений», яка становить 15 681,73 євро та відповідно 664 150,87грн., разом з декларацією Позивачем до митного органу були надані наступні документи: Пакувальний лист 429183 від 04.04.2024; Інвойс 429183 від 01.03.2024; CMR 105206 від 04.04.2024; Фітосанітарний сертифікат EU/DE/TH_EF/5154354/2024 0828104 від 07.03.2024; Сертифікат походження 37056159 від 07.03.2024;EUR1 A790361 від 14.03.2024; Платіжне доручення про оплату за товар 633 від 06.03.2024; Транспортний рахунок CA000001990 від 04.04.2024; Справка про транспортні витрати 0404 від 04.04.2024;Прайс лист б.н від 04.03.2024;Калькуляція б/н від 01.03.2024;Контракт SD20230629/004 від 27.06.2023; Специфікація 1/24 від 01.03.2024;Транспортний договір 01/01 САНЗМ від 01.01.2024; Лист б/н від 27.06.23; Специфікація продукту б/н від 01.04.2023;Сертифікат аналізу б/н від 01.03.2024; Експортна митна декларація MRN 24DE300328914044В9 від 11.03.2024.
11.04.2024 року митницею направлено запит (Повідомлення) б/н до МД №24UA807200005924U6 декларанту, в якому зазначено, що при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено наступне. На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. 9) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо.
11.04.2024р. (вих. № 24/12/47131) ПП «Торговий Дім «Золота Миля» були надані митному органу додаткові документи та пояснення в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення.
Відповідачем 11.04.2024 відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000321 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000275/2 від 11.04.2024р.
В графі 33 оскаржуваного рішення відповідачем зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59. Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні митні оформлення за подібним товаром; у інвойсі №429183 від 01.03.2024 вартість товару зазначена без врахування умов поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; документ під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Торговий Дім"Золота Миля" та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; декларантом не надано (відсутні): заявка та акт виконаних робіт на здійснення транспортних послуг, наявність яких передбачено п.6 договору транспортних послуг № 01.01 САНЗМ від 01.01.2024, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; платіжна інструкція № 633 від 04.04.2024 не може бути достатнім доказом оплати за товар, тому що надана з порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 №189); в експортній декларації країни відправлення не зазначено умови поставки та інформації щодо вартості товару; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 0,88 USD/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС:ЕМД №UA401020/2024/2788 від 17.01.2024. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 0,88 дол. США/кг.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000321.
ПП «Торговий дім «Золота миля» при випуску товарів у вільний обіг за ЕМД №UA807200/2024/005994 від 11.04.2024 скористався правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:
- проведення аналізу баз даних АСМО "Інспектор" та спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;
- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні митні оформлення за подібним товаром; у інвойсі №429183 від 01.03.2024 вартість товару зазначена без врахування умов поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; документ під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Торговий Дім "Золота Миля" та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців; декларантом не надано (відсутні): заявка та акт виконаних робіт на здійснення транспортних послуг, наявність яких передбачено п.6 договору транспортних послуг № 01.01 САНЗМ від 01.01.2024, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; платіжна інструкція № 633 від 04.04.2024 не може бути достатнім доказом оплати за товар, тому що надана з порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 №189); в експортній декларації країни відправлення не зазначено умови поставки та інформації щодо вартості товару; а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
- ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмова декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.
Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Щодо доводів митного органу про те, що документи, подані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.
Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200005924U6 від 11.04.2024р. митної вартості товару «Солод пивоварений з пшениці (зерно) ціле необсмажене Weat Malt висушений», яка становить 15 681,73 євро та відповідно 664 150,87грн., разом з декларацією Позивачем до митного органу були надані наступні документи: Пакувальний лист 429183 від 04.04.2024; Інвойс 429183 від 01.03.2024; CMR 105206 від 04.04.2024; Фітосанітарний сертифікат EU/DE/TH_EF/5154354/2024 0828104 від 07.03.2024; Сертифікат походження 37056159 від 07.03.2024;EUR1 A790361 від 14.03.2024;Платіжне доручення про оплату за товар 633 від 06.03.2024; Транспортний рахунок CA000001990 від 04.04.2024; Справка про транспортні витрати 0404 від 04.04.2024;Прайс лист б.н від 04.03.2024;Калькуляція б/н від 01.03.2024;Контракт SD20230629/004 від 27.06.2023; Специфікація 1/24 від 01.03.2024; Транспортний договір 01/01 САНЗМ від 01.01.2024; Лист б/н від 27.06.23; Специфікація продукту б/н від 01.04.2023;Сертифікат аналізу б/н від 01.03.2024; Експортна митна декларація MRN 24DE300328914044В9 від 11.03.2024.
Таким чином, декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Отже, вказані доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товарів спростовуються матеріалами справи.
Щодо не зазначення в інвойсі №429183 від 01.03.2024 умов поставки, суд зазначає, що законодавством України не визначені вимоги до оформлення інвойсу та не має обов'язку щодо зазначення умов поставки в інвойсі. Інвойс складався іноземним підприємством. Причини відсутності умов поставки в інвойсі ПП "Торговий дім "Золота миля" не відомі. Умови поставки узгоджені позивачем з продавцем та вказані в п. 5.1. контракту№SD20230629/004 від 27.06.2023р. з Компанією Karl Bindewald GmbH (Німеччина), який надано до митниці та у митній декларації. Товар поставлявся на умовах Інкотемс-2020 і визначений як FCA Weimar, Німеччина, якщо інші умови поставки не зазначені в специфікаціях.
Щодо зазначення митниці про те, що документ під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Торговий Дім "Золота Миля" та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, суд зазначає наступне:
Разом з митною декларацією від 11.04.2024р. №24UA807200005924U6 ПП «Торговий дім «Золота миля» було надано Прайс лист б.н від 04.03.2024; Калькуляцію б/н від 01.03.2024.
Також разом з митною декларацією від 18.01.2023 №24UA807200000941U0 надана експортна митна декларація 50921/201223/0010163 від 20.12.2023.
Так, Верховний Суд в постанові від 16.07.2020 у справі № 815/324/18 за позовом ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС (адміністративне провадження № К/9901/55690/18) зазначив, що прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Суд стверджує, що прайс-лист від виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), згідно матеріалів справи, судом встановлено, що такі платежі ПП «Торговий Дім «Золота Миля» не здійснювались. А ліцензійні чи авторські договори покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, ПП «Торговий дім «Золота миля» не укладались.
Крім того, ПП «Торговий дім «Золота миля» разом з митною декларацією від 11.04.2024 р. №24UA807200005924U6 були надані Інвойс 429183 від 01.03.2024р., платіжне доручення оплати товару №633 від 06.03.2024р.
Суд не погоджується із твердженням Відповідача, що декларантом не надано (відсутні): заявка та акт виконаних робіт на здійснення транспортних послуг, оскільки ПП «Торговий Дім «Золота Миля» разом з митною декларацією від 11.04.2024р. №24UA807200005924U6 наданий договір надання транспортних послуг № 01/01САНЗМ від 01.01.2024р., укладений з ТОВ «Саноіл», рахунок на оплату транспортних послуг №СА 000001990 від 04.04.2024р., довідку про транспортні витрати №04041 від 04.04.2024р., CMR №05206 від 04.04.2024р.
Щодо відсутності у платіжній інструкції № 633 від 04.04.2024 підпису відповідальної особи (підпис платника) та відмітки банку, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189) суд зазначає, що згідно п.п. 1 та 2 п. 2 р. I Постанови НБУ від 28.07.2008 №216, даним актом врегульовано загальні вимоги до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах та визначено обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, водночас платіжна інструкція № 633 від 04.04.2024 містить відбиток банку з якого вбачається, що відповідна фінансова операція є проведеною.
Щодо ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, суд зазначає наступне.
Посилання митниці на те, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, суд визнає необґрунтованим, адже даний факт не є самостійною підставою для підтвердження недостовірності задекларованих платником даних.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 21.01.2020 у справі №812/2336/14 та від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Зауваження щодо ненадання каталогів, специфікацій виробника товару суд визнає необґрунтованим з огляду на те, що позивачем було надано під час митного оформлення спірної товарної партії зазначені вище прайс-лист б.н від Прайс лист б.н від 04.03.2024; виробника товару, які по своїй суті є каталогами виробника товару. Згідно з частиною 3 ст. 53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.
Як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.
У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає про таке.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000275/2 від 11.04.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000321, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП "Торговий дім "Золота миля".
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та які позивач оцінив у розмірі 5 000 грн.
Також, позивачем вказано, що розрахунок суми, акт виконаних послуг та платіжна інструкція будуть надані на момент винесення рішення по справі.
Відповідно до ухвали суду від 01.05.2024 розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження.
За приписами статті 258 КАС України строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Позивач ухвалу про відкриття провадження від 01.05.2024 отримав та обізнаний про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Однак, на момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, що підтверджується платіжними інструкціями №898408 від 29.02.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4844,80 грн.
З огляду на повне задоволення позову, ПП "Торговий Дім "Золота Миля" належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844,00грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000051/2 від 19.01.2024р. та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000064.
Стягнути з Харківська митниця Держмитслужби на користь Приватного підприємство Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір всього у сумі 4 844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Марина Лук'яненко