Справа № 361/4623/24
11 липня 2024 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Якимець О. І., ознайомившись з заявою поданою у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною без участі матері.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що до жовтня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували між собою в шлюбі, який був розірваний рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.10.2012 у справі № 2-0528-3887-2012. Від шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , 2008 року народження. З 2019 року заявник самостійно виховує сина та здійснює за ним догляд, оскільки мати сина ОСОБА_2 добровільно виїхала до окупованого Криму, а під час повномасштабної агресії росії зовсім перестала приймати участь у вихованні сина. Таким чином, заявник самостійно утримує, забезпечує та виховує свого неповнолітнього сина, матір дитини участі у його виховані та утриманні не бере, материнські обов'язки не виконує та фактично самоусунулась від утримання та виховання свого сина. Встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини батьком необхідне заявнику для оформлення відстрочки, можливості у разі необхідності скористатися своїм правом на соціальну допомогу, перетин державного кордону та додаткові дні оплачуваної відпустки.
Дослідивши матеріали заяви, вважаю, що у відкритті провадження належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, Кодекс) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно з ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц, від 23.01.2019 у справі № 536/1039/17 /п. 17/).
Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 201/10689/23, провадження № 61-16879 св 23).
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.
ОСОБА_1 у своїй заяві зазначив, що метою встановлення юридичного факту перебування дитини на його утриманні необхідне заявнику для оформлення відстрочки, можливості у разі необхідності скористатися своїм правом на соціальну допомогу, перетин державного кордону та додаткові дні оплачуваної відпустки.
Суд зазначає, що вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованої особи щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).
Встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Слід зазначити, що за відсутності дозволу одного із батьків на виїзд дитини за кордон, такий спір також вирішується судом в позовному провадженні. Рішення в справі окремого провадження про встановлення факту самостійного виховання дитини ніяким чином не підміняє собою дозвіл матері/батька на виїзд дитини за кордон.
Отже, захист порушених прав у зв'язку з невиконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
За встановлених у цій справі обставин та мети подання заяви про встановлення факту самостійного виховання ним дитини, заявлені заявником вимоги не є вимогами, які пов'язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
Інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 258-261, 315, 353-355 ЦПК України, суд
у відкритті провадження за заявою поданою у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. І. Якимець