11.07.2024 Справа № 756/8106/24
Справа № 756/8106/24
1-кп/756/1394/24
11.07.2024 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100050001650 від 21.05.2024, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Зарубинці Монастирищенського району Черкаської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого:
- вироком Апеляційного суду міста Києва від 24.04.2018 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 КК України (справа №756/16107/17);
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.11.2018 за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Звільненого 24.05.2022 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 15 днів (справа №756/6873/18),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023; 9) з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023; 10) з 05:30 14.02.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024; 11) з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024.
Водночас, судом встановлено, що 21.05.2024 приблизно о 01:00 ОСОБА_3 перебуваючи у під'їзді №6 будинку АДРЕСА_2 , піднявшись сходами на другий поверх, виявив, що тамбурні двері між квартирами №179 та №180 були відкритими, та в цей момент у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня, в той час та місці ОСОБА_3 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, через незачинені на замок двері, незаконно проник в квартиру №180 та, скориставшись тим, що мешканець квартири ОСОБА_7 спить, повторно таємно викрав з журнального столику мобільний телефон марки «VIVO» модель Y 31 синього кольору (imei НОМЕР_1 ) вартістю 4 999 грн.
Виконавши дії, які ОСОБА_3 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла в умовах воєнного стану, останній, утримуючи при собі викрадене майно, намагався залишити місце вчинення злочину, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки, перебуваючи на сходовому майданчику між другим та першим поверхом, був затриманий працівниками поліції.
Внаслідок вчинення злочину, в разі доведення його до кінця, ОСОБА_3 міг спричинити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнову шкоду на загальну суму 4 999 грн.
Потерпілий ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з'явився. При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься заява від останнього, в якій потерпілий зазначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні подавати не буде внаслідок повернення викрадених речей, просить проводити судовий розгляд за його відсутності.
Заслухавши позиції сторін кримінального провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, а також те, що викрадене майно було передано потерпілому на відповідальне зберігання, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що 21.05.2024 він, перебуваючи в одному з під'їздів будинку АДРЕСА_2 , піднявшись на другий поверх, виявив, що двері до тамбуру не зачинені, як і не зачинені двері в квартиру №180 і він вирішив зайти до цієї квартири. Зайшовши до квартири, він побачив на столі мобільний телефон, взявши який, він вийшов з квартири та направився до виходу з під'їзду, однак на сходовому майданчику був зупинений працівниками поліції.
При цьому, ОСОБА_3 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість в учиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, на переконання суду свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, у цій справі злочин вчинив через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, має середню освіту, неодружений, має постійне місце реєстрації та проживання, посередньо характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв'язки, спосіб життя та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.
З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, а також мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_3 закінченого замаху на злочин, який відноситься до категорії тяжких, причини внаслідок яких злочин не було доведено до кінця в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого й відомостями про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень і про його поведінку до вчинення злочину, про соціальні зв'язки та спосіб його життя, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, та не вбачає обгрунтованих підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України як і не вбачає таких для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень і його виправлення можливо лише під час реального відбування покарання.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Відповідно до вимог статей 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В рамках даного кримінального провадження під час досудового розслідування судовим експертом ОСОБА_9 проведено судову-товарознавчу експертизу від 22.05.2024 №2582/24, та відповідно до звіту про фактичні затрати на проведення цієї експертизи вартість виконаних робіт склала 320 грн.
Виходячи з того, що вищезазначений експерт не є експертом державної установи, судові витрати на проведення вказаної експертизи в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 124 КПК України, не можуть бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.
Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд враховує, що на стадії досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22.05.2024 (справа №756/6538/24).
Водночас, враховуючи те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, враховуючи положення статей 177, 178, 331 КПК України, суд вважає правильним до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Інші заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
Залік досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув'язнення в період з 21.05.2024 (момент фактичного затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон марки «VIVO» металевого кольору (постанова від 21.05.2024), який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 (протокол від 21.05.2024), - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;
- мобільний телефон марки «REDMI» синього кольору з сім-карткою № НОМЕР_2 , зв'язка ключів у кількості 5 ключів та 3 брилка, гаманець шкіряний чорного кольору, запальничка жовтого кольору, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_3 , затриманого в порядку ст. 208 КПК України (постанова від 21.05.2024), які передано на відповідальне зберігання матері обвинуваченого - ОСОБА_12 (розписка від 19.06.2024), - після набрання вироком законної сили залишити власнику за належністю;
- два змиви з ручок дверей у тамбур та вхідних дверей у приміщенні квартири; відбиток взуття (з підлоги кухні) (постанова від 21.05.2024), - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1