Номер провадження: 33/813/1656/24
Номер справи місцевого суду: 947/1504/24
Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.
Доповідач Копіца О. В.
08.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І., представника за довіреністю - Сидоренко Н.А., в процесі розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського райсуду м. Одеси від 17.05.2024 відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, а також стягнено з неї на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, 29.05.2024 засобами поштового зв'язку, а 04.06.2024 через канцелярію суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить постанову суду скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно неї закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце його проведення, натомість в судове засідання з'явилась її представник по довіреності ОСОБА_2 , яка просила апеляційний суд допустити її до участі у справі в якості захисника ОСОБА_1 як фахівця у галузі права.
Заслухавши доводи клопотання ОСОБА_2 про допуск її в якості захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (ч. 2 ст. 246 КУпАП).
При цьому, забезпечення гарантованого права на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, що здійснюється в порядку, передбаченому, регламентовано Главою 24 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
При цьому, ч. 2 ст. 271 КУпАП передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Приписами ст. 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Єдиним законом, який регламентує надання особі правової допомоги є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Водночас, зазначений вище Закон не визначає поняття іншого (крім адвоката) фахівця у галузі права, який може здійснювати захист чи представництво особи в суді.
У підтвердження своїх повноважень, як захисника Рзаєвої Ю.В. громадянка ОСОБА_2 надала до апеляційного суду довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. 09.02.2024.
В судовому засіданні апеляційного суду громадянка ОСОБА_2 заявляла, що вона дипломований юрист та підпадає під поняття фахівця у галузі права, який має право на надання правової допомоги та наполягала на її допуску для участі в якості захисника ОСОБА_1 при розгляді її апеляційної скарги на постанову Київського райсуду м. Одеси від 17.05.2024.
При цьому, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не містять підтвердження того, що громадянка ОСОБА_2 є адвокатом, а також про наявність в неї вищої юридичної освіти за спеціальністю правознавство.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Рішенням Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 було встановлено, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. При цьому було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч. 1 ст. 268 КУпАП за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Після ухвалення Конституційним Судом зазначеного рішення ч. 1 ст. 268 КУпАП викладена в редакції, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Однак, представник ОСОБА_2 , вважаючи себе фахівцем у сфері права і зазначаючи про це у поданих нею до суду процесуальних документах, доказів у підтвердження того, що вона є фахівцем у галузі права, в процесі розгляду справи в судах 1-ої та апеляційної інстанцій не надала, що вочевидь свідчить про неможливість її допуску до участі у справі в якості захисника ОСОБА_1 .
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що вказане рішення Конституційного Суду було ухвалене в листопаді 2000 року і відповідало положенням діючої на той час редакції Конституції України. В той же час Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII від 02.06.2016 Конституцію України було доповнено ст. 131-2, відповідно до якої до Основного закону були внесені зміни, за якими виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Отже, до таких винятків щодо представництва в судах справи про адміністративні правопорушення не відносяться, а ОСОБА_1 є повнолітньою особою, відомості щодо її недієздатності в справі відсутні.
Цим же Законом розділ XV «Перехідні положення» Конституції було доповнено п. 16-1, відповідно до якого - представництво відповідно до ст. 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідно до приписів ст. 131-2 Конституції України, яка є нормою прямої дії, з 01.01.2018 виключно адвокат здійснює представництво особи в апеляційному суді.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у справі про адміністративне правопорушення бути захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право виключно адвокат.
Наведена позиція апеляційного суду узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, а також відповідає практиці Європейського суд з прав людини, який у рішенні від 20.05.2010 у справі «Молдавська проти України» роз'яснив, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує державного регулювання, яке може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менше, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, що сама суть права буде порушена.
Приймаючи до уваги наведене, а також з метою не порушення права ОСОБА_1 на захист апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити їй право на залучення захисника для захисту її прав в порядку ст. 268 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_2 в допуску для участі в якості захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 при розгляді її апеляційної скарги на постанову Київського райсуду м. Одеси від 17.05.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Роз'яснити особі, притягнутій до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 її право на залучення захисника для захисту її прав в порядку ст. 268 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца