Номер провадження: 22-ц/813/4974/24
Справа № 521/2382/24
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М
Доповідач Комлева О. С.
09.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Самодурової Наталії Валеріївни, представника ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Сегеди О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що майно, яке є спільною сумісною власністю заявника та відповідачки, без згоди заявника відчужується і в подальшому може бути відчужено на користь третіх осіб.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року заяваОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково.
Накладено арешт на:
- житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- будівлю виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- нежитлове приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо:
- житлових будинків та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 ;
- будівлі виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартири АДРЕСА_3 ;
- нежилого приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
В інший частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Зустрічне забезпечення не застосовувалось.
Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Самодурова Н.В., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив пов'язаність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Також суд залишив поза увагою, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів неможливості, утруднення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
Крім того, суд не взяв до уваги, що вжиття заходів забезпечення позову стали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 09 липня 2024 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с.127,128).
Клопотань про розгляд справи у режимі відеоконференції учасниками справи до суду подано не було.
Від адвоката Самодурової Н.В., представника ОСОБА_1 , адвоката Сімоненко Р.О., представника ОСОБА_3 до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 133, 134-138).
Від адвоката Тітова В.Г., представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв'язку з хворобою (а.с. 131-132).
Колегія суддів залишає заяву про відкладення без задоволення, з наступних підстав.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання у заяві про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою, не є підставою для відкладення розгляду справи, за ненаданням до суду належних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції, а тому вказане посилання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа слуханням була відкладена з 18 червня 2024 року на 09 липня 2024 року, з урахуванням передбачених строків для розгляду даної справи на ухвалу суду, при цьому в судовому засіданні 18 червня 2024 року були присутні адвокат Тітов В.Г., представник ОСОБА_2 та особисто ОСОБА_2 , однак в судове засідання 09 липня 2024 року ОСОБА_2 не з'явився.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі, з огляду на наступне.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку його постановлення на користь позивача.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів повністю погодитись не може, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності стосовно наступного майна : житлового будинку та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , будівлі виробничо-складської бази, по АДРЕСА_2 , обладнанням, квартири АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення, по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та земельної ділянки за АДРЕСА_9 (а.с. 1-6).
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт:
- на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- на будівлю виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 з наступним обладнанням: екструдери для виробництва плівки; 1 двошнековий екструдер для виробництва стрейч плівки. (Новий, не був ще в роботі); 2 комп'ютерні пакеторобнi машини; 3 механічні пакеторобнi машини; машина для різання скотчу; бобінорізка (ще нова); складач плівки; гранулятор (для виробництва вторинної сировини); 2 компресори; дробарка.
- на квартиру АДРЕСА_3 ;
- на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
Також просив суд заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо:
- житлових будинків та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 ;
- будівлі виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 з наступним обладнанням: 2 екструдери для виробництва плівки; 1 двошнековий екструдер для виробництва стрейч плівки. (Новий, не був ще в роботі); 2 комп'ютерні пакеторобнi машини; 3 механічні пакеторобнi машини; машина для різання скотчу; бобінорізка (ще нова); складач плівки; гранулятор (для виробництва вторинної сировини); 2 компресори; дробарка;
- квартири АДРЕСА_3 ;
- нежилого приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 подарувала частину спільного сумісного майна своєму сину - ОСОБА_3 , який також у позові зазначений відповідачем.
Заявник зазначив, що оскільки є підстави вважати, що майно, яке є спільною сумісною власністю заявника та відповідачки, без згоди заявника вже відчужується та в подальшому може бути відчужено на користь третіх осіб, просив задовольнити заяву, так як у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є реальна можливість виконання рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів мотивів для застосування заходів забезпечення позову, що відсутні докази про те, що ОСОБА_3 , збирається відчужити майно, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають з підстав того, що між сторонами виник спір стосовно майна, яке є предметом забезпечення позову.
Більш того, колегія суддів звертає увагу що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.
Однак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що висновок суду про забезпечення позову в частині квартири АДРЕСА_3 зроблено з порушенням норм процесуального права, з підстав того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що квартира АДРЕСА_10 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 01.09.2023 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 77-81).
Тобто, суд застосувавши заходи забезпечення позову, предметом якого, крім іншого є квартира АДРЕСА_3 , не звернув увагу на те, що зазначена квартира не належить відповідачам у справі, а власником є ОСОБА_5 , який у вказаній справі не є стороною, оскільки до участі у справі судом залучений не був.
За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_10 та в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_10 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у забезпеченні позову в частині накладення арешту та в частині заборони вчиняти будь-які дії, оскільки в цій частині ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права без залучення до участі у справі ОСОБА_6 , права якого оскаржуваною ухвалою порушуються в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та в частині заборони вчиняти будь-які дії стосовно вказаної квартири.
В решті ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування в інший частині доводи апеляційної скарги не містять.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Самодурової Наталії Валеріївни, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_3 - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову.
Відмовити ОСОБА_2 у забезпеченні позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_3 .
В інший частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11 липня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова