вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" липня 2024 р. Справа№ 910/3398/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
представники сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Дяковський О.С.,
розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ")
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 (повний текст рішення складено 10.08.2023)
у справі № 910/3398/23 (суддя Демидов В.О.)
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ")
до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича
про визнання договору недійсним, -
У 2023 році Адвокатське об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про визнання договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича витрати на правничу допомогу у розмірі 20 500 грн 00 коп.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Адвокатське об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/3398/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/3398/23 залишено без змін.
01.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ").
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/3398/23 призначено на 10.07.2024 року.
02.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
08.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про зменшення витрат на правову допомогу.
09.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні 10.07.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити клопотання про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.
Відповідно до ч. 4, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що представник позивача повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, а також його заяву про розгляду справи без участі представника, колегія суддів вирішила розглянути клопотання про прийняття додаткового рішення у справі №910/3398/23 в даному судовому засіданні.
Розглянувши клопотання про прийняття додаткового рішення у справі №910/3398/23 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем разом з першою заявою по суті спору (відзив на апеляційну скаргу) було зазначено, що відповідач має понести витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. за ведення справи в суді апеляційної інстанції. Документи щодо витрат на правову допомогу будуть долучені на протязі п'яти днів з моменту прийняття рішення апеляційною інстанцією. (т.2, а.с. 127).
Крім того, відповідачем будо подано заяву (повідомлення про доручення витрат після розгляду справи) в якій останній зазначив, що у зв'язку із складністю підписання та оформлення витрат на правову допомогу виникає необхідність в долучені даних документів на протязі п'яти днів з моменту прийняття судового рішення у даній справі. (т.2, а.с. 133-134).
Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/3398/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/3398/23 залишено без змін.
Як вже було зазначено вище, 01.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ").
Дана заява про розподіл судових витрат мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 500, грн., розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі №910/4201/19).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що відповідачем не надано належних документів, які би обґрунтовували понесення співмірних та обґрунтованих витрат на правову допомогу та відповідали вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням поведінки відповідача до спору та під час судового розгляду. Позивач зазначив, що очевидним стає те, що витрати, заявлені відповідачем, є явно неспівмірними, необґрунтованими та умисно завищеними. Справа абсолютно не була складною для відповідача та не вимагала великого обсягу робіт, отже і не вимагає настільки великого гонорару. Адвокатом і не було проведено великого обсягу роботи для відповідача, оскільки, як вбачається з поведінки та правової позиції відповідача по цій справі, він побудував свій захист максимально примітивно, а саме: на запереченні усіх обставин. Також позивач вказує, що з матеріалів справи слідує, що ФОП Катчик А.Т. умисно ухилявся від врегулювання спору мирним шляхом, таким чином, був би заощаджений процесуальний час сторін та суду, а відповідач не мав би потреби сплачувати адвокату за ведення двох справ. Крім того позивач вказує, що дії відповідача шляхом заперечення позовних вимог призвели до затягування розгляду справи, оскільки позивачу необхідно було надавати додаткові докази. Також після визнання апеляційним судом обов'язкової явки ФОП Катчика А.Т., він тричі не з'явився у судові засідання, проявивши неповагу до суду, кожного разу його неявка призводила до відкладення розгляду справи та таким чином збільшувала час, що потребувався самому ж відповідачу для отримання правової допомоги.
Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 року у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 року у справі №912/354/20.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Колегією суддів встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення заявником долучено копію договору №15-Д про надання правової допомоги від 20.02.2023 року, копію додаткової угоди №2 від 04.09.2023 року до договору №15-Д про надання правової допомоги від 20.02.2023 року, копію акту №05/23 прийому-передачі послуг від 28.06.2024 року, копію додаткової угоди №3 від 10.01.2024 року до договору №15-Д про надання правової допомоги від 20.02.2023 року, копії банківських виписок про зарахування коштів.
Окрім того матеріали справи містять копію ордеру серія СВ № 1003201 виданого адвокатом Дяковським О. С. на надання правничої (правової) допомоги ФОП Капчик А.Т. (т.2, а.с. 128).
Отже, 20.02.2023 року між адвокатом Дяковським О.С. та ФОП Катчик А.Т. укладено договір №15-Д про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги обумовленого цим договором виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість послуг визначається сторонами та оформлюється додатковою угодою до договору та є невідємною його частиною.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 сторони погодили доповнити п.1.1 Договору, а саме Виконавець приймає на себе доручення Клієнта про надання правової допомоги в справі № 910/3398/23 на стадії апеляційного провадження Північного апеляційного господарського суду щодо розгляду апеляційної скарги Адвокатського об'єднання «Лукас Лігал» на рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 року в справі № 910/3398/23 в справі за позовною заявою Адвокатського об'єднання «Лукас Лігал» (надалі за текстом - Позивач) до Фізичної особи - підприємця Катчика Андрія Трифоновича (надалі за текстом - Відповідач) про визнання недійсним договору.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 2 сторони погодили доповнити п. 4.1. Договору наступним змістом «Оплата послуг Виконавця (Адвоката) складає фіксовану суму гонорару котру сторони погодили в розмірі 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн.., за ведення справи № 910/3398/23 в суді апеляційної інстанції.
Також, актом №05/23 прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2023 року сторони засвідчили прийняття послуг в повному обсязі та необхідність оплати фіксованої суми гонорару на користь виконавця (адвоката) в розмірі 20 500, 00 грн., за ведення справи №910/3398/23 за позовною заявою адвокатського об'єднання "Лукас Лігал" до фізичної особи-підприємця Катчика А.Т. про визнання недійсним договору в суді першої інстанції.
Щодо доводів позивача стосовно завищення відповідачем адвокатських витрат та не співмірності їх, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Дяковським О.С. в якості представника відповідача в суді апеляційної інстанції було надано послуги зокрема:
- подано відзив на апеляційну скаргу (т.2, а.с. 112-127);
- заява (повідомлення про доручення витрат після розгляду справи) (т.2, а.с. 133-135);
- заперечення на клопотання про виклик свідків та визнання обов'язкової явки (т.2, а.с. 155-156);
- письмові пояснення (т.2, а.с. 188-190);
- заперечення на клопотання про витребування доказів та виклику свідків (т.2, а.с. 205-206);
- заява у відповідності до ст. 90 ГПК України та письмові пояснення сторони (т.3, а.с. 16-18);
- забезпечено участь в судових засіданнях 01.11.2023 року, 06.12.2023 року, 21.02.2024 року, 17.04.2024 року, 22.05.2024 року, 26.06.2024 року, 27.06.2024 року, що вбачається з протоколів судового засідання (т.2, а.с. 143, 159, 202, т.3, а.с. 21-22, 43-45).
Також, як вже було зазначено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/3398/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/3398/23 залишено без змін.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Отже, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази фактичного об'єму надання представником відповідача послуг, кількість та тривалість судових засідань, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до суду доказів, їх значення для спору, а також враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного перегляду рішення у даній справі апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову залишено без змін, колегія суддів вважає, що адвокатом відповідача досягнуто мети поставленої йому клієнтом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає посилання позивача на неспівмірність заявленої суми відповідачем зі складністю справи та на невідповідність такої суми критеріям розумності та справедливості недоречними.
Щодо доводів позивача, що ФОП Катчик А.Т. умисно ухилявся від врегулювання спору мирним шляхом, таким чином, був би заощаджений процесуальний час сторін та суду, а відповідач не мав би потреби сплачувати адвокату за ведення двох справ, колегія суддів зазначає, що даний спір ініційований саме позивачем, за результатами розгляду якого, останньому відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Стосовно доводів позивача, що дії відповідача шляхом заперечення позовних вимог призвели до затягування розгляду справи, оскільки позивачу необхідно було надавати додаткові докази, колегія суддів не бере до уваги, оскільки саме на позивача покладено обов'язок з доведення своїх заявлених позовних вимог, а тому необхідність у позивача у наданні додаткових доказів виникла не за наслідками дій відповідача, а за передбаченим обов'язком позивача довести свої заявлені позовні вимоги.
Також, щодо доводів позивача, що після визнання апеляційним судом обов'язкової явки ФОП Катчика А.Т., він тричі не з'явився у судові засідання, проявивши неповагу до суду, кожного разу його неявка призводила до відкладення розгляду справи та таким чином збільшувала час, що потребувався самому ж відповідачу для отримання правової допомоги, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції визнав явку Катчика А.Т. саме за клопотанням позивача, тому збільшення розгляду справи в суді апеляційної інстанції зумовлено саме діями позивача.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у попередньому (орієнтованому) розрахунку було зазначено, що він має понести витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. за ведення справи в суді апеляційної інстанції. Документи щодо витрат на правову допомогу будуть долучені на протязі п'яти днів з моменту прийняття рішення апеляційною інстанцією. (т.2, а.с. 127).
Втім, як вбачається із клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги відповідач просить стягнути 20 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що вдвічі перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок.
Однак, клопотання відповідача не містить обґрунтувань істотного перевищення суми попереднього розрахунку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні доводи відповідача не можуть свідчити про обґрунтованість збільшувати вартість наданих послуг адвокатом більше ніж вдвічі.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, а також досягнення адвокатом мети відповідача за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про прийняття додаткового рішення у справі №910/3398/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об'єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") (03170, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 80, квартира 57, код ЄДОРПОУ 43723626) на користь Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3398/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено 10.07.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко