вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" липня 2024 р. м.Київ Справа№ 911/2953/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі судового засідання Зінченко А.С.
за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2024
від позивача: Бака О.І.
від відповідача: Лук'яненко В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД"
на рішення Господарського суду Київської області
від 22.02.2024 (повний текст складено та підписано 04.03.2024)
у справі № 911/2953/23 (суддя Н.Г. Шевчук)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД"
про стягнення 1 183 846,52 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД", в якій просив стягнути 4 565 312,45 грн заборгованості за Договором № 536 від 08.08.2016, а саме:
- заборгованість, що виникла з пп. 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи) у сумі 2 597 799,99 грн;
- заборгованість по компенсації земельного податку відповідно до пп. 2.1.5 Договору в розмірі 783 665,94 грн;
- загальну суму пені, що виникла за несвоєчасне виконання обох зобов'язань в розмірі 1 183 846,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати грошових сум відповідно до пунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 Договору № 536 від 08.08.2016 зі змінами та доповненнями, що послугувало для нарахування пені.
Короткий зміст запереченьпроти позову
Відповідач проти нарахування штрафних санкцій заперечував, посилаючись на те, що позивачем зазначені періоди є необгрутованими,а саме з 11.06.2022 по 11.12.2022 був зазнчений при винесені рішення Господарським судом Київської області від 04.07.2023 , тому даний період заяавлений у даному позові є хибним і тому не підлягає задоволеню.
Щодо стягнення пені за компенсаційний платіж з земельного податку , дана вимога на думку відповідача також не обгрунтовано, бо позиачем не надано жодного доказу які б доказували настання негативних наслідків , тому у позивача відстуні підтави для стягнення додаткових штрафних санкцій.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 910/13000/23 позовні вимоги задоволено частково, а саме:стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 977 958 ,44 коп. пені та 14 669 , 38 коп. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, за перерахунком суду з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України розмір пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов'язаннями з липня 2022 року по серпень 2023 року включно) складає 711 468,88 грн та за несвоєчасну компенсацію земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов'язаннями з липня 2022 року по серпень 2023 року включно) 266 489,56 грн. Отже обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сумою пені є 977 958,44 грн.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення їх розміру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство АВАЛОН ЛТД» (22.03.2024 через підсистему Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасвати рішення суду першої інстанції повністю, відмовити у задоволенні 977 958,44 грн. пені.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині пені не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:
- судом першої інстанції не досліджено виконання умов договору між сторонам;
-позивачем не надано доказів виконання робіт за Догогвором №536 від08.08.2016;
- у матерілах справи не містяться жодного акту прийому-передач
-суд першої інстанції повторно притягнув відповідача до відповідальності , стягнуто на користь позивача пеню в розмірі 151076,16грн з аперод з 11.11.2022 по 11.11.2022, які вже були стягнуті в межах справи №911/399/23.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.05.2024 через підсистему "Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:
- доводи відповідача щодо безпідставно нарахованої пені за період з 11.11.2022 по 11.12.2022 є хибнимии, оскільки як зазначено судом перщої інстанції зазначено проздійснення розрахунку з 11.11.2022 сума заборгованості збільшилась за рахунок настання наступного періоду оплати, тоді як в межах справи №911/399/23 цей період не входив;
- щодо безпідставності нарахування пені за конмпенсаційні платежі з земельного податку позивач наголошує про накстання відповідальності саме за умовами Договору пунктом 5,4;
-позивач згоден із висновком судом першої інстанції про відсутність підстав зменшення розмвіру пені.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2953/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23.
03.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2953/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 17 603 (сімнадцять тисяч шістсот три) грн. 25 коп. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23 в частині стягнення 977 958 грн. 44 коп.;
- докази про наявність або відсутність електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД".
01.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "Авалон ЛТД" надійшла заява, до якої долучено:
- копію платіжної інструкції №142 від 24.04.2024 про сплату судового збору у розмірі 17 603 грн. 25 коп. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23;
- електронний доказ запиту на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічно-виробниче підприємство "Авалон ЛТД".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2953/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024, розгляд справи призначено на 06.06.2024.
У зв'язку з перебуванням з 03.06.2024 по 07.06.2024 включно у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.06.2024, справу № 911/2953/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю.,Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 справу № 911/2953/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД"на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 06.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 розгляд справи відкладено до 04.07.2024.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судовому засіданні 04.07.2024 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 08.08.2026 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (за Договором Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" (за Договором Сторона-2) укладено Договір № 536 (далі - Договір).
Згідно умов пункту 1.1 Договору, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в Квартирно-експлуатаційному відділі м Біла Церква, сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б № 027573 від 1978 року Стороні-1, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги згідно умов цього Договору. Площа посівів становить 1868 га згідно акта обстеження земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору.
Факт передачі майна в користування підтверджується підписаним сторонами актом обстеження земельної ділянки до Договору № 536 від 08.08.2016.
Відповідно до пунктів 1.4 Договору, детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні Сторони-2, яке надається ним Стороні-1. Завдання надається в письмовій формі.
Положенням п. 1.5 Договорувизначено, що послуги передаються Стороною-1 Стороні-2 на підставі акта прийому-передачі послуг. Строки та способи передачі Стороною-1 послуг Стороні-2 визначаються за домовленістю сторін.
За п. 1.7 Договору сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг Стороною-1, належить Стороні-2.
Сторони погодили, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти за Договором щомісячно до 10 числа кожного місяця у два етапи:
I етап - з січня по червень в розмірі 140 000,00 грн (щомісячно);
II етап - з липня по грудень в розмірі 865 933,33 грн (щомісячно) (підпункти 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020).
Сторона-2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до "Податкової декларації з плати за землю" на поточний рік. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 усі пов'язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством України (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020).
Суми щомісячної компенсації земельного податку, що повинні бути сплачені на виконання пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, підтверджуються розділом III Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), що склали за 2022 рік - 227 149,58 грн, за 2023 рік 261 221,98 грн.
Згідно із підпунктом 4.1.1 Договору, Сторона-2 зобов'язана приймати від Сторони-1 послуги, які є предметом цього Договору, і оплачувати їх в розмірах, в порядку та строки, передбачені пунктами 2.1.3-2.1.5 цього Договору.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що у разі порушення строку розрахунку зі Стороною-1, Сторона-2 зобов'язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 7.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 16.01.2020, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до 08.08.2028, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Якщо за 1 місяць до закінчення строку дії цього Договору Сторона-2 заявить про намір продовжити дію Договору, він може бути пролонгованим за згодою Сторони-1 на той же строк і на тих же умовах, які визначені у цьому Договорі.
Умови Договору вважаються виконаними в повному обсязі після складення актів звірки взаєморозрахунків, складених та підписаних уповноваженими особами сторін (пункт 7.3 Договору).
Згідно Додатку № 1 від 08.08.2016 до Договору, сторони дійшли згоди щодо місця розташування посівів, площа яких становить 1868 га та затвердили схему місця розташування. Схема місця розташування є невід'ємною частиною Додатку № 1 до Договору та невід'ємною частиною безпосередньо Договору та знаходиться на 2 арк. Додатку.
Крім того, між сторонами до Договору укладались Додаткові угоди № 1 від 29.09.2016 (про внесення змін до розділу 8 Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін"), № 2 від 26.10.2016 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги), № 3 від 27.12.2018 (про внесення змін до підпункту 2.1.4 Договору), № 4 від 16.01.2020 (про внесення змін щодо строку дії договору), № 5 від 09.07.2020 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги), № 6 від 01.10.2020 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги).
Як зазначав позивач у позові, станом на 11.09.2023 за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати платежів, визначених підпунктами 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 2 597 799,99 грн та підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору із компенсації земельного податку у сумі 783 665,94 грн. Загальна сума заборгованості, що виникла з невиконання обох зобов'язань склала 3 381 465,93 грн.
Крім того, оскільки, відповідач своєчасно не виконав оплату за надані послуги (виконані роботи) та компенсацію земельного податку, позивач нарахував відповідачу пеню у відповідності до пункту 5.4 Договору у загальній сумі 1 183 846,52 грн.
Відповідач позовні вимоги в частині наявності заборгованості по розрахункам відповідно до підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору та компенсаційним платежам по земельному податку відповідно до підпункту 2.1.5 Договору визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" було сплачено суми основного боргу у розмірі 2 597 799,99 грн, що виникла з підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи) та у розмірі 783 665,94 грн по компенсації земельного податку відповідно до підпункту 2.1.5 Договору, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій: № 349 від 17.11.2023, № 355 від 22.11.2023, від 23.11.2023 № 363, № 364, від 29.11.2023№ 374, № 375, № 382 від 01.12.2023, № 389 від 07.12.2023, № 35 від 01.02.2024, у зв?язку з чим провадження у праві в цій частині було закрито судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечуючи проти позову в частиін вимог про стягненян пені, відповідач у відзиві та додаткових поясненнях у справі зазначав, що заявлені позовні вимоги в частині сплати штрафних санкцій не визнає та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Зокрема відповідач зазначав, що позивачем наведені взаємосуперечливі розрахунки пені, оскільки фактично наведено два різні періоди розрахунків пені, за якими сума пені вийшла однаковою. У зв'язку із чим, відповідач вважає, що неналежно сформовані та обґрунтовані позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також відповідач зауважував, що позивач повторно стягує пеню за період з 11.11.2022 по 11.12.2022, оскільки у справі № 911/399/23 рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023 стягнуто з відповідача пеню за період з 11.06.2022 по 11.12.2022.
Посилаючись на положення пункту 2.1.5 Договору відповідач твердить, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження настання для нього негативних наслідків за несвоєчасну компенсацію земельного податку.
Отже відповідач заперечував проти задоволення до стягнення суми пені, а також просив зменшити заявлену пеню на 70 відсотків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Суд перщої інстанції вірно зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовзянні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Як вірно вставлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач в порушення умов Договору своєчасно не розрахувався за надані позивачем послуги, зокрема, допустив прострочення грошового зобов'язання щодо оплати Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 2 597 799,99 грн та компенсації земельного податку у сумі 783 665,94 грн.
Разом з тим, під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" було сплачено суми основного боргу у розмірі 2 597 799,99 грн, що виникла з підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи) та у розмірі 783 665,94 грн по компенсації земельного податку відповідно до підпункту 2.1.5 Договору, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій: № 349 від 17.11.2023, № 355 від 22.11.2023, від 23.11.2023 № 363, № 364, від 29.11.2023№ 374, № 375, № 382 від 01.12.2023, № 389 від 07.12.2023, № 35 від 01.02.2024, у зв?язку з чим провадження у праві в цій частині було закрито судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, предметом спору у даній справі залишились вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 1 183 846,52 грн, нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати за надані послуги (виконані роботи) 812 603,31 грн, та в частині компенсації земельного податку 371 243,21 грн за сукупний період з 11.11.2022 по 10.09.2023
Відповідач у апеляційній скарзі зазанчав про відсутність доказів належного виконання умов Договору, а саме відстуність аків прийому- передач послуг , які б підтверджували факт виконання робіт.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції повторно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 151076,16 грн за період з 11.11.2022 по 11.12.2022, яка вже була стягнута в межах справи №911/399/23 і відповідно до цього розмір нарахованої пені по дані справі є необгрунтованим та підлягає скасуванню.
Позивач в заперечення даного доводу посилався на те, що в розрахунок пені зявлений позивачем у період з 11.11.2022 по 10.09.2023, враховано заборгованість, яка існувала станом на дату розрахунку за попередні періоди, а також враховувались часткові оплати відповідача.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)», твердження відповідача щодо необгрутованості позовних вимог не підлягає задоволеню, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, доводи відповідача про повторне стягнення пені за період з 11.11.2022 по 11.12.2022 - вважає необгрунтованими та відхидляє, оскільки позивач розрахунок здійснював в наростаючому порядку, таким чином здійснюючи розрахунок з 11.11.2022 сума заборгованості збільшилась за рахунок настання наступного періоду оплати, тоді як в межах справи № 911/399/23 цей період не входив. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідач у апеляційні скарзі висловив заперечення проти стягнення пені по компенсації земельного податку на суму 266 489, 56 грн, входячи із того, що це є грошовим зобов?язанням , але суд першої інстанції проігнорував положення укладеного між сторономи договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємтво «АВАЛОН ЛТД» зазначало, що стягнення пені по компенсації земельного податку - є безпідставною, оскільки будь-які докази настання для позивача негативних наслідків відстуні у матеріалах даної справи.
Суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на те, що відповідальність за порушення грошових зобов'язань за Договором № 536 від 08.08.2016 передбачена пунктом 5.4 цього Договору.
Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні положення містяться в статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 8.1. - 8.6. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, а саме: знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, який видається місцевими органами виконавчої влади, ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін, Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за ним, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка виникла після укладання даного правочину та стороною було дотримано вищевказані умови даного правочину. Невиконання або неналежне виконання Товариством вищевказаних умов позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань. Продовження строків (термінів) виконання зобов'язань за цим договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили також можливе лише при виконанні вищевказаних умов угоди.
Частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671/97-ВР) встановлено, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати (далі - регіональні ТПП) засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, судом апеляційно інстанції зазначено , що тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати (далі - сертифікат ТПП) є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка осилається на них як на підставу неможливості виконання зобовязання, повинна довести наявність таких обставин не тільки сами по собі, але й що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкурентного випадку виконання господарського зобовязання. Доведення наявностінепереробної сили покладається на особу, яка порушила зобовязання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі винекнення спору.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового звязку між неможливістю виконання договору та обставинами непереробної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливістьвиконання зобовязання.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін, а є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами.
Інших доказів неможливості виконання зобовзяння у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин - матеріали справи не містять.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Верховного Суду України: від 7 вересня 2016 року в справі № 910/6240/16, від 18 лютого 2016 року в справі № 910/24738/15; Верховного Суду: у складі Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року № 826/9302/17, у складі Касаційного господарського суду від 9 листопада 2021 року в справі № 913/20/21.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення їх розміру, і підстави для зменшення такої на 70% - відсутні і не були доведені скаржником в розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 977 958 (дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 44 коп. пені.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/13000/23 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2024 у справі № 911/2953/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 911/2953/23 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 12.07.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала