12.07.24
22-ц/812/993/24
Справа номер 490/688/23 Головуючий суду першої інстанції - Баранкевич В. О.
Провадження номер 22-ц/812/993/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
12 липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є. В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
представника органу опіки та піклування - Норенко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року, ухвалене о 13 год 37 хв під головуванням судді Баранкевич В. О. у приміщенні суду у м. Нова Одеса Миколаївської області, повний текст якого складено 20 травня 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини,
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 разом з ним.
Вказаний позов позивач обґрунтовував наступним.
ОСОБА_1 вказував, що він та ОСОБА_3 є батьками доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки сторони не перебували у шлюбі, при проведенні реєстрації народження дитини ОСОБА_3 виявила бажання зареєструвати доньку на своє прізвище з зазначенням тільки по батькові позивача, тобто відповідно до вимог ч.1 ст.135 СК України.
Після народження дитини сторони проживали разом. Донька відвідувала дитячий садок, витрати за перебування її у ньому сплачував позивач.
Після того, як сторони стали проживати окремо, відповідач дозволяла йому спілкуватися з дитиною за місцем його проживання у вихідні, свята та влітку під час відпочинку. Для цього позивачем було створено у квартирі місце для навчання та відпочинку доньки. Під час перебування доньки у нього вдома із нею проводилися зайняття педагогом-репетитором.
Коли позивач виявив бажання встановити батьківство щодо доньки, відповідач почала її переховувати та забороняти його спілкування з донькою.
Станом на день звернення з позовом до суду донька сторін проживає з матір'ю.
Позивач зазначав, що ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, належним чином батьківські обов'язки не виконує, її навчанням та вихованням не займається. Натомість він створив усі належні умови для проживання та навчання доньки, є працевлаштованим, а тому в інтересах дитини буде проживати з ним.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що ОСОБА_3 створено належні умови для проживання дитини та її розвитку, жодного негативного впливу матері на доньку не встановлено. Донька сторін ОСОБА_5 виявила бажання проживати разом із матір'ю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказував, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, пов'язаним з способом життя матері, а також тому, що вона неналежно виконує свої батьківські обов'язки, що має наслідком негативний вплив на дитину та її розвиток.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внесено зміни до актового запису про її народження №3866, з якого виключено відомості про батька дитини - ОСОБА_3 та внесено відомості про батька - ОСОБА_1 . Прізвище дитини змінено на ОСОБА_7 .
Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_8 її батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідок Миколаївського обласного центру психічного здоров'я від 08.12.2022, 16.08.2023 ОСОБА_1 на наркологічному та психіатричному обліку у цьому центрі не перебуває. ОСОБА_3 за медичною допомогою до центру не зверталася.
Згідно з довідкою старости Гур'ївського старостинського округу Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 15.12.2022 ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_5 зареєстровані у АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживають з 2013 року. ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою з 03 лютого 1987 року, про що свідчить копія її паспорту.
16 та 19 грудня 2022 року Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району м.Миколаєва та Костянтинівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області повідомили ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 не перебуває на обліку у службі. Фактів неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_3 не виявлено. ОСОБА_3 не перебуває на обліку служби у справах дітей Костянтинівської сільської ради як особа, яка неналежно виконує батьківські обов'язки.
09 січня 2023 року Комісією з питань захисту прав дитини виконкому Миколаївської міської ради розглядалося питання про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні доньки.
Під час обговорення зазначеного питання комісією було встановлено, що малолітня ОСОБА_5 проживала разом із матір'ю по АДРЕСА_2 в орендованій квартирі. У квартирі чисто, але умови проживання потребують покращення. У дитини є окрема кімната, для неї обладнане спальне місце та місце для занять. ОСОБА_9 навчається у загальноосвітній школі №12, має досягнення середнього рівня, пропуски з неповажних причин відсутні. Мати підтримує зв'язок із класним керівником. Мати дитини ОСОБА_3 не працює. За місцем проживання характеризується негативно, часто конфліктує з сусідами, зловживає спиртними напоями, була помічена у колі осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя. З часу, коли батьки проживають окремо, ОСОБА_3 заперечує проти спілкування ОСОБА_1 із донькою, про що попередила класного керівника.
Спеціалістами служби у справах дітей було проведено роботу з батьками. ОСОБА_3 було запрошено до служби разом з донькою, щоб з'ясувати думку та відношення дитини до батька, але мати з дитиною не з'явилася.
Комісією не було погоджено графік спілкування ОСОБА_1 з донькою у зв'язку з знаходженням м.Миколаєва в зоні ракетних обстрілів. Комісія вважала, що виконання цього графіку може наражати на небезпеку дитину та її батьків. Вона вказала, що варто повернутися до розгляду цього питання після припинення воєнних дій на території України.
Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради у своєму висновку від 14 листопада 2023 року висловив думку про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_9 із батьком ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свій висновок, орган опіки та піклування зазначав, що у 2022 році ОСОБА_9 проживала разом із матір'ю по АДРЕСА_3 . Дитина відвідувала загальноосвітню школу №12, пропусків занять не мала. Мати тримала зв'язок з вчителем, прислухалася до його рекомендацій. ОСОБА_5 була забезпечена усім необхідним для навчання. Зовнішній вигляд дитини був охайний.
У квітні 2023 року ОСОБА_3 разом з донькою почали проживати по АДРЕСА_4 у будинку родичів співмешканця ОСОБА_3 . У цьому трикімнатному будинку ОСОБА_5 має окрему кімнату, де розташовані ліжко, шафа, наявне місце для навчання. ОСОБА_5 забезпечена одягом по сезону, має домашніх улюбленців. Продукти харчування на час перевірки були в обмеженій кількості.
Відповідно до характеристики Миколаївського районного управління поліції від 26 грудня 2022 року ОСОБА_3 сусідами характеризується негативно, часто конфліктує, зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, була помічена у колі осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя. Притягалася до адміністративної відповідальності правоохоронними органами.
За інформацією Миколаївської гімназії №12 Миколаївської міської ради від 03.10.2023 стан виконання матір'ю батьківських обов'язків наразі погіршився. Мати безвідповідально ставиться до виховання та навчання дитини: не підтримує зворотній зв'язок із вчителем, не контролює процес навчання доньки. ОСОБА_5 не виконує домашні завдання та не відвідує онлайн-навчання. Батько дитини останнім часом почав цікавитися успіхами доньки, проте, на ситуацію, що склалася з навчальним процесом дитини це не впливає.
Батько ОСОБА_5 ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_5 у житлі, що належить його матері. Під час обстеження вказаної квартири, яка є трикімнатною, було встановлено дотримання санітарно-гігієнічних норм. Для дитини у квартирі створені задовільні умови для проживання. Для неї виділена окрема кімната, де розташовані меблі, персональний комп'ютер, дитячі іграшки, книжки.
Відповідно до характеристики Миколаївського районного управління поліції від 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 сусідами характеризується посередньо, у конфліктні відносини з сусідами не вступає, у зловживанні спиртними напоями та наркотичними речовинами помічений не був. До кримінальної та адміністративної відповідальності він не притягався, працевлаштований, працює водієм.
Питання визначення місця проживання дитини розглядалося 12 жовтня 2023 року комісією з питань захисту прав дитини за участі батька. ОСОБА_3 на засідання не з'явилася, на телефонні дзвінки не відповідала, будь-яких пояснень не надала.
Вказане у висновку виконкому Миколаївської міської ради підтверджується характеристиками та клопотанням Миколаївської ЗОШ №12 від 26.12.2022, 03.10.2023, 10.10.2023, актом обстеження умов проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 від 28.09.2023, актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_5 від 04.07.2023, характеристикою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , наданими Миколаївським районним управлінням поліції ГУ НП в Миколаївській області, інформацією Миколаївського міського центру соціальних служб від 09.10.2023, витягом з рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини №27 від 12.10.2023, довідкою про працевлаштування позивача водієм, постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 .
Згідно з актами та висновками оцінки потреб сім'ї, складеними Миколаївським міським центром соціальних служб у період з 27.09.2023 по 05.10.2023, під час здійснення цієї оцінки ОСОБА_5 була урівноважена та спокійна, відкрита до спілкування, страху та тривожності не виявляла. Вона любить та поважає обох батьків, має довірливі стосунки з дідусями та бабусями.
Згідно з характеристикою ОСОБА_8 від 15.05.2024, яка надана Миколаївською гімназією №12 Миколаївської міської ради, в умовах дистанційного навчання ОСОБА_5 відсутня на онлайн-уроках, а тому відповідно не виконує необхідні роботи. Мати дитини безвідповідально ставиться до батьківських обов'язків: не підтримує зворотній зв'язок із вчителем, не контролює процес навчання доньки.
Опитана у судовому засіданні суду апеляційної інстанції донька сторін ОСОБА_5 , суду пояснила, що любить обох батьків і хотіла б, щоб вони жили разом. Однак, вона розуміє, що це неможливо. Вона висловила своє бажання проживати з матір'ю, а до батька приходити за місцем його проживання для спілкування.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно з статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), вказала, що «з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
… Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 створено належні умови для проживання дитини та її розвитку, жодного негативного впливу матері на доньку не встановлено. Донька сторін ОСОБА_5 виявила бажання проживати разом із матір'ю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
У справі, що переглядається, судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_5 з народження проживає біля матері. На теперішній час вони мешкають у будинку, який належить родичу її співмешканця. У вказаному будинку у ОСОБА_5 є окрема кімната, у якій створені умови для проживання та навчання дитини. Ці умови для дитини є звичними та сталими. Хоча стосовно ОСОБА_3 складена негативна характеристика, однак досліджені докази не свідчать про те, що вона має негативний вплив на доньку. Доказів систематичного вживання нею алкогольних напоїв та наркотичних речовин не надано. Згідно з актами та висновками оцінки потреб сім'ї, складеними Миколаївським міським центром соціальних служб у період з 27.09.2023 по 05.10.2023, під час здійснення цієї оцінки ОСОБА_5 була урівноважена та спокійна, відкрита до спілкування, страху та тривожності не виявляла. Вона любить та поважає обох батьків. Відповідно до характеристик з місця навчання ОСОБА_5 , вона адекватно реагує на критичні зауваження, йде на контакт з дорослими, спокійно сприймає зауваження вчителя. Залишившись проживати після розлучення батьків з матір'ю, ОСОБА_5 є доглянута і її розвиток відповідає її віку. Донька сторін ОСОБА_5 висловила бажання проживати з матір'ю, а батька відвідувати для спілкування.
За встановлених обставин, з урахуванням пріоритетності інтересів дитини, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Судом правильно було враховано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини, оскільки досліджені докази не доводять, що на теперішній час є необхідність у зміні місця проживання дитини сторін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді В. В. Коломієць
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 12 липня 2024 року.