Справа № 553/2130/23
Провадження № 1-кп/553/497/2024
Іменем України
09.07.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170420001711 від 27.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 1 статті 301-1, частиною 3 статті 301-1 та частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України,
На розгляді у Ленінському районному суді міста Полтави перебуває кримінальне провадження № 12022170420001711 від 27.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 301-1, частиною 3 статті 301-1 та частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України.
Судове засідання призначено на 09.07.2024.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу, а саме ризиків можливого переховування від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілого та вчинення іншого кримінального правопорушення, що робить неможливим зміну чи скасування застосованого запобіжного заходу.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_7 інкриміновано, у тому числі, вчинення особливо тяжких злочинів, обвинувачений більше п'яти місяців перебував у розшуку, обставини вчинення інкримінованих правопорушень характеризують обвинуваченого, як особу, яка має підвищений рівень суспільної небезпечності, об'єктивно здатну незаконно впливати на потерпілого, залякуючи його з метою зміни ним показань. Також є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічного характеру.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому КПК України. В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_7 вже тривалий час перебуває під вартою, за вказаний період жодного разу не надходило повідомлень, скарг від сторони обвинувачення чи учасників процесу, що обвинувачений намагався знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, всі докази по справі перебувають під захистом сторони обвинувачення. ОСОБА_7 забезпечений житлом, має місце для постійного проживання, що віддалено від місця проживання інших учасників по справі. Позиця обвинуваченого, його належна процесуальна поведінка під час судового розгляду справи, бажання надавати пояснення, щоб встановити істину по справі в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, свідчить про те, що обвинувачений жодним чином не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, ОСОБА_7 є раніше не судимим, винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_7 , не доведена, тому підстав вважати що він має схильність до вчинення правопорушень, та наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення, немає. Будь-яких інших повідомлень про підозру обвинуваченому не вручалося. Ризики, на які посилалася сторона обвинувачення, під час вирішення питання про обрання та подальшого неодноразового продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодним чином не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просила задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, колегія суддів доходить висновку про таке.
Під час досудового розслідування слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави 28.06.2022 застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 17.08.2023, 05.10.2023, 30.11.2023, 25.01.2024, 20.03.2024 та від 14.05.2024 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 12.07.2024, включно.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. Санкція частини 1 статті 301-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, санкція частини 3 статті 301-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, санкція частини 4 статті 152 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
При вирішення питання щодо дії запобіжного заходу, суд не вирішує питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого, а також питання щодо доведеності чи не доведеності його вини у вчиненні цих злочинів, оскільки вказані питання, відповідно до вимог статей 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, можуть бути вирішені судом лише при прийнятті остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженню.
Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою та продовження його дії, стосовно ОСОБА_7 , слідчим суддею та судом було враховано ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Суд вважає доведеним стороною обвинувачення, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме незаконного впливу на потерпілого шляхом залякування його з метою зміни показань, оскільки під час судового розгляду потерпілого було вже допитано.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Сулаоя проти Естонії), § 64) та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не одружений, офіційно не працевлаштований, не має джерел отримання прибутку, відсутність даних про міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності.
Судом вивчалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, проте, враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, як то тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів у яких він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого та з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Застосований запобіжний захід - тримання під вартою стосовно обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або застави в мінімальному розмірі, що передбачений кримінальним процесуальним Законом, є непереконливими з огляду на доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зі сплином часу не зменшилися.
З підстав, передбачених частиною 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави не визначається.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (частина 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 06.09.2024, включно, в умовах Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)», без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 12.07.2024.
Головуючий ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3