Справа № 524/6903/24
Провадження №2-а/524/121/24
12.07.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У червні 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Нечитайла Ігоря Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову цього інспектора відповідача від 16 червня 2024 року, серія ГАБІ № 825299, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його, позивача, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн., за те, що він, нібито, цього дня близько 14 год. 51 хв. здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції.
Посилався на те, що постанова є протиправною, оскільки була ухвалена цим інспектором з порушенням норм права, без перевірки та встановлення обставин, що передували здійснення ним виклику працівників поліції, зокрема вчинення стосовно нього дій невідомою особою у спеціальній формі, коли він перебував у СТ «Будівельник», очевидцем яких була ОСОБА_2 , без врахування того, що відсутні будь-які докази вчинення ним проступку.
Ухвалою судді від 03 липня 2024 року було відкрито провадження у справі, залучено сторони, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано документи.
10 липня 2024 року до суду надійшли витребувані судом документи справи про адміністративне правопорушення та 11 липня 2024 року від представника позивача компакт-диск з відповідними записами.
Ухвалою суду від 12 липня 2024 року відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін у справі та виклик і допит як свідка ОСОБА_2 .
Будь-які заяви, письмові пояснення, відзив відповідача на позов, відповіді на відзив, інші клопотання сторони у справі не заявляли та не подавали.
Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи, які були надані сторонами у справі, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Нечитайла Ігоря Вікторовича від 16 червня 2024 року, серія ГАБІ № 825299, у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн., за те, що він, позивач, як зазначено у постанові, цього дня близько 14 год. 51 хв. здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції.
Постанова була складена на бланку типографського способу виготовлення (друку) шляхом заповнення відповідних граф інспектором поліції за допомогою кулькової ручки.
Підставою для складання постанови інспектором у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача став протокол про адміністративне правопорушення, серія ВАД № 314686, який було складено 16 червня 2024 року цим же інспектором СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Нечитайлом І.В.
Надані відповідачем матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достовірних відомостей щодо вручення позивачеві копій протоколу та постанови.
Дана постанова була ухвалена інспектором поліції без дотримання вимог ст. 9-12, 33-36, 222, 245, 247, 251, 254, 255, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, суд звертає, що ст. 258 КУпАП встановлено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема:
Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП:
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, протокол не було зазначено як додаток до постанови у зазначеній постанові.
Суд звертає увагу на те, що протокол та постанова були складені в один день, тобто 16 червня 2024 року, одним і тим самим інспектором поліції.
Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів щодо того, що інспектор СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Нечитайло І.В. був одночасно уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення з офомленням та складанням відповідної постанови.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У ст. 183 КУпАП передбачено суть проступку, а саме: завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань -тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можливо кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Він містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Отже, дією, яка утворює об'єктивну сторону цього правопорушення, є здійснення завідомо неправдивого виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. При цьому, особа, яка вчиняє таку дію, повинна усвідомлювати характер неправдивості такого виклику.
Однак, не можна притягувати до адміністративної відповідальності тільки за сам факт виклику поліції.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 183 КУпАП.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.
Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У даному випадку, спірна постанова складена інспектором у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, якою є територія Кременчуцького району Полтавської області.
Аналогічні висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 13 січня 2017 року по справі №552/4635/16-а та в ухвалі від 28 грудня 2016 року по справі №750/8192/16-а.
У статтях 277, 277-2, 278 КУпАП визначено строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, порядок повідомлення та порядок підготовки до розгляду такої справи. Зокрема у ст. 278 цього Кодексу при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно ст. 279 КУпАП чітко встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
У ст. 251 КУпАП України вказано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами.
Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено у ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення, в силу ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення не було здійснено з дотриманням порядку, у тому числі з врахуванням обставин черговості складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови, які фактично були складені одного дня, і до того ж однією і тією ж самою посадовою особою органу поліції, котра не була уповноважена відповідно до чинного законодавства України на здійснення однозначно одночасних дій по складанню протоколу та постанови, зокрема не було дотримано і процедури щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, не було зазначено про те, яка саме справа розглядається, не було роз'яснені позивачеві чітко текстуально права та обов'язки згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі щодо надання можливості позивачеві ознайомитися з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами, встановлення та допиту свідків - реальних очевидців події, у тому числі тих, осіб на яких вказував позивач як на порушників громадського порядку у своєму виклику до поліції, факт якого сторонами у справі не оспорюється, не було встановлено та досліджено належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем поставленого їй у вину проступку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор, а у ході розгляду даної справи відповідач, не вказали та не зазначили про те, що, зокрема, не вбачається ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з постанови, у чому саме полягає завідомо неправдивість виклику позивачем співробітників поліції.
Натомість в основу суті проступку, яка була зазначена у протоколі та постанові, були покладені лише певні висновки самого інспектора без зазначення відповідних доказів. Посилання співробітників поліції на наявність певних особистих візуальних спостережень у працівників поліції та їх внутрішні переконання, певні судження і висновки щодо вчинення позивачем поставленого йому у вину проступку є абсурдними, оскільки спостереження, переконання, судження та висновки, навіть працівників суб'єкта владних повноважень, мають суб'єктивний характер, і у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України не є доказами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначалося раніше, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову, і надіслати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ВП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, оскільки цим органом в особі інспектора Нечитайла І.В., котрий не був уповноваженим одночасно та не міг одночасно вчиняти дії по складанню протоколу про адміністративне правопорушення та розглядати справу про адміністративне правопорушення, було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а суд відповідно до зазначених норм не уповноважений замість уповноваженого співробітника поліції розглядати справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача по суті.
Ухвалюючи дане рішення, суд враховує також і практику міжнародних інституцій.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом враховує, що згідно п. 41 висновку за № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивач не сплатив судовий збір за подання даного позову, оскільки є звільненим від сплати такого збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа, яка має ознаки інвалідності 2-ої групи (інвалід війни).
Чинними КАС України, КУпАП та Законом України «Про судовий збір» не передбачено стягнення судового збору при розгляді справи за позовами фізичних осіб при оскарженні (оспоренні) постанов у справах про адміністративні правопорушення з відповідача у разі, коли позивач є звільненим від сплати судового збору.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
У відповідності до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З матеріалів справи постає, що позивач, зокрема у позовній заяві вказував про здійснення ним оплати вартості правничої допомоги у розмірі 1650 грн. До позовної заяви позивачем було додано копії договору про надання правничої допомоги за № 9 від 17.06.2024р., укладеного з адвокатом Савченко О.В., акт про надання правничої допомоги від 26 червня2024 р., рахунок від 26 червня2024 р. про сплату коштів.
Суд зауважує, що в описі видів правничої допомоги та часу вказано про такі види: - підготовка запитів адвоката; - підготовка та складання позовної заяви.
Такі види послуг, за висновком суду є безумовно видами правничої допомоги. При цьому, суд звертає увагу, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними, законодавчим органом надано право судам розглядати такі справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику залучених учасників справи. Так предметом позову в цій справі є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу 3400грн., де подвійний розмір становить 6800 грн.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
На підставі встановленого та наведеного, враховуючи, що у поданих позивачем документах обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг у розмірі фактично сплачених коштів у розмірі 1650 грн., та такі розміри витрат на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ГУ НП в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача кошти у повернення сплачених витрат на правничу допомогу у розмірі 825 грн. (1650 грн. / 2).
Позивач та відповідач не заявляли вимоги щодо відшкодування інших судових витрат.
Строк оскарження постанови, який встановлено у ст. 289 КУпАП, позивачем не було пропущено.
Керуючись ст. 287 - 289 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Нечитайла Ігоря Вікторовича від 16 червня 2024 року, серія ГАБІ № 825299, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Надіслати справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП на новий розгляд до ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області.
Стягнути з ГУ НП у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 825 грн. у рахунок повернення сплачених витрат на правничу допомогу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Полтавській області, місто Полтава, вул. Пушкіна, буд. № 83, код ЄДРПОУ: 40108630.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 липня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення та підписання (проголошення). Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя: