П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3424/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області та Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Одеської міської ради, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області, за участю третьої особи: Одеської МР, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області, викладені в листі №04-15-06/70від 10.01.2024р. «Про повернення документів» стосовно повернення без виконання виконавчого листі, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 20 лютого 2023р. по справі №522/2891/20;
- зобов'язати Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області вжити заходів, направлених на виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м.Одеси від 20 лютого 2023р. по справі №522/2891/20.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2023р. Приморським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист по справі №522/2891/20 про стягнення з Одеської МР на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 109 622,41грн. та витрат на проведення оцінки у розмірі 2 500грн.. Однак, 9.03.2023р. відповідач повернув позивачу виконавчий лист, оскільки Одеська МР не має відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів.
В подальшому, позивач звернувся до Одеської МР із заявою про добровільне виконання вище вказаного рішення суду, проте Одеська МР відмовила позивачу у задоволенні його заяви.
Надалі позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до ВПВР УЗПВР в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
2.05.2023р. ВПВР УЗПВР в Одеській області відкрито виконавче провадження за №71707950. Проте, 2.06.2023р. головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР в Одеській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
28.12.2023р. позивач повторно звернувся до відповідача зі заявою про виконання рішення суду, проте, відповідачем було повернуто виконавчий документ позивачу без виконання, із посиланням на пп.3 п9 Порядку №845, зазначивши, що у Одеської МР відсутні відкриті реєстраційні рахунки, рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області, викладені в листі №04-15-06/70від 10.01.2024р. «Про повернення документів» стосовно повернення без виконання виконавчого листі, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 20 лютого 2023р. по справі №522/2891/20.
Зобов'язано Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області вжити заходів, направлених на виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 20 лютого 2023р. по справі №522/2891/20.
Стягнуто з Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2грн..
В апеляційній скарзі Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Одеська МР, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню. Управлінням ДКСУ у м.Одесі Одеської області не доведено факту про вжиття ним встановлених законодавством заходів, які будуть спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, направлення на адресу боржника - Одеської МР вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати позивачу заборгованості чи вчинення інших дій, спрямованих на виконання рішень.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2021р. у справі №522/2891/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської МР про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Одеської МР на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 622,41грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500грн..
20.02.2023р. Приморським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист у справі №522/2891/20 про стягнення з Одеської міської ради на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 109 622,41грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500грн. (а.с.16-17).
28.02.2023р. позивач звернувся із заявою до Управлінням ДКСУ у м.Одесі Одеської області щодо виконання рішення суду у справі №522/2891/20 (а.с.18-19).
9.03.2023р. листом УДКСУ у м.Одесі Одеської області листом за №04-15-06/527 «Про повернення документів» повернув ОСОБА_1 виконавчий лист на підставі пп.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 3.08.2011р. за №845, оскільки Одеська МР немає відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів (а.с.21-22).
16.03.2023р. позивач звернувся із заявою до Одеської МР, у якій просив виконати рішення у справі №522/2891/20 в добровільному порядку (а.с.23).
19.04.2023р. Одеська МР надала відповідь позивачу, якими відмовила останньому в добровільному виконанні рішення суду, із посиланням на Порядок №845 (а.с.25).
25.04.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ВПВР УЗПВР в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №522/2891/20 (а.с.26-27).
2.05.2023р. ВПВР УЗПВР в Одеській області відкрито виконавче провадження за №71707950 з примусового виконання виконавчого листа у справі №522/2891/20 (ас.29-30).
2.06.2023р. головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР в Одеській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.31-32).
28.12.2023р. позивач повторно звернувся до УДКСУ у м. Одесі Одеської області із заявою про виконання рішення суду (а.с.48-49).
Однак, Управлінням листом від 10.01.2024р. повернуто виконавчий документ позивачу без виконання, із посиланням на пп.3 п9 Порядку №845, зазначивши, що у Одеської МР відсутні відкриті реєстраційні рахунки, рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства (а.с.50-52).
Позивач вважає такі дії УДКСУ у м. Одесі Одеської області та Одеської МР протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УДКСУ у м. Одесі Одеської області та Одеської МР у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» від 2.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Приписами ч.1 ст.25 БК України обумовлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з п.п.3 п.4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 14 п.4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Отже, законодавством наділено органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Законом України від 5 червня 2012р. № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються ст.2 Закону №4901-VI відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник - Одеська міська рада, є органом місцевого самоврядування.
Проте, з огляду на приписи ст.2 Закону №4901-VI, органи місцевого самоврядування не відносяться до суб'єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах, держава не виступає гарантом виконання зобов'язань за механізмами, передбаченими Законом №4901-VI.
Разом з тим, ДКСУ в м.Одеса, як територіальний орган ДКС України, є встановленою відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 3.08.2011р. №845 (далі - Порядок №845) особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п.6 Положення №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Пунктом 8 Положення №845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
В силу п.п.3 п.9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
При цьому, п.п.2 п.4 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Також, орган Казначейства відповідно до п.5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів наділений повноваженнями безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вимагати від боржників ужиття заходів до виконання виконавчих документів.
Відповідно до п.25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Відповідно до п.28 Порядку №845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.
У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.
Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.
Згідно п.29 Порядку №845, у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.
Якщо боржник, який є одержувачем бюджетних коштів, повідомляє про те, що заборгованість за виконавчими документами не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою, які їх уповноважили виконувати, та надає документи, які це підтверджують, орган Казначейства повертає виконавчі документи стягувачу для стягнення таких коштів через органи виконавчої служби.
За положенням п.п.31-32 Порядку №845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.
Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.
На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 Порядку №845.
Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п.13 Порядку №845, зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: зупинення судом виконання: виконавчого документа, рішення про стягнення коштів, звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником, наявності інших передбачених законом обставин.
При цьому, згідно з п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Апеляційний суд зауважує, що безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
При цьому строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі п.47 Порядку №845.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що реалізація гарантії держави виконання судових рішень щодо списання коштів місцевих бюджетів, покладається на органи казначейства, які зобов'язані в кожному випадку, незалежно від заходів, учинених стягувачем, застосувати весь спектр наданих їм повноважень для невідкладного виконання судового рішення про стягнення коштів із указаних суб'єктів.
При цьому, заходи для виконання судового рішення не обмежуються самим лише ознайомленням з виконавчим документом і вимагають від органу Казначейства активних дій, зміст яких відповідає суті ускладнень, що виникли з її встановленням.
Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 25.11.2019р. у справі №200/4120/19-а, від 16.04.2020р. у справі № 804/5950/17.
Отже, Управління ДКСУ у м.Одесі Одеської області повинно вживати всіх заходів з виконання рішення суду, встановлених Порядком №845, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в цій частині.
Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області та Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2024р.залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко