11 липня 2024 року Справа № 480/734/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконної відмови у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військового квитка та протиправного привласнення належного ОСОБА_1 військового квитка;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати військовий квиток ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він у 2006 році був знятий з військового обліку, однак рішенням ВЛК у листопаді 2023 року позивач був визнаний обмежно придатним до проходження військової служби. У листопаді 2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив видати йому військовий квиток, однак відповідач протиправно порушує права позивача та не видає відповідний військовий квиток.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвалами суду від 19.03.2024, 25.04.2024, 19.06.2024 судом витребувались докази та пояснення.
Відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, відповідач не подав.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.12.2006 знятий з військового обліку на підставі п. 2.3 Наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
25.12.2006 ІНФОРМАЦІЯ_4 видав Довідку взамін військового квитка серії НОМЕР_1 .
Позивач працює в ТОВ "СХІДНИЙ ГЕОЛОГІЧНИЙ СОЮЗ" на посаді «Оператор з добування нафти та газу».
Як зазначає позивач у позові, що у жовтні 2023 року керівник повідомив його проте, що підприємство буде оформлювати бронювання військовозобов'язаних працівників, у зв'язку з чим позивачу необхідно було надати копію військового квитка.
Як зазначає позивач, у листопаді 2023 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про видачу йому військового квитка, відповідно до п. З Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
У результаті чого, як зазначає позивач представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було запропоновано пройти військово - лікарську комісію з метою визначення придатності для проходження військової служби. Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивачу, що після проходження військово - лікарської комісії позивачу видадуть новий військовий квиток.
Рішенням ВЛК від 28.11.2023 позивача визнано обмежено придатним до проходження військової служби відповідно до «розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» - додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого 14.08.2008 Наказом Міністерства оборони України № 402.
28.11.2023 комісією ВЛК було сформовано Довідку ВЛК, згідно якої в графі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» вказано Остеохондроз поперекового відділу хребта. Спонділоартроз. Кили (грижи) МХД (міжхребцевих дисків) L4-L5, L5-S1 (четвертий-п'ятий поперекові, п'ятий поперековий і перший крижовий). Вторинний радикулярний больовий синдром, помірне порушення функції статики і ходи.
Після проходження військово - лікарської комісії, позивач 29 листопада 2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про видачу йому військового квитка, відповідно до п. З Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу (а.с.40).
Однак, як зазначає позивач, йому було відмовлено у його видачі військового квитка та повідомлено, що військовий квиток видадуть 26.12.2023 та виписали Повістку, згідно якої позивачу наказано 26.12.2023 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичної комісії.
26.12.2023, як зазначає позивач він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак їхній представник відмітки в повістці про його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 не зробив і повідомив, щоб він прийшов повторно 29.12.2023. 29.12.2023 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 за військовим квитком, однак йому повідомили, що він ухиляється від мобілізації, у зв'язку з чим відмовились видати йому військовий квиток.
29.12.2023 позивач звернувся зі скаргою на протиправні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 на гарячу лінію Міністерства оборони України.
За результатами розгляду вказаного звернення, 13.01.2024 позивач отримав письмову відповідь №3/218 від ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якій позивачу повідомлялось, що відповідно до інформації, отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_7 , де позивач перебуває на військовому обліку, рішенням ВЛК від 28.11.2023 позивача визнано обмежено придатним до проходження військової служби відповідно до «розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» - додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену 14.08.2008 року Наказом Міністерства оборони України №402. Враховуючи дію воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України, 26.12.2023 позивачу запропоновано отримати повістку на убуття до в/ч НОМЕР_2 , однак позивач відмовився в присутності свідків, про що було складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення. За фактом відмови від отримання повістки на убуття до в/ч НОМЕР_2 відповідні матеріали передані до органів Національної поліції за ознаками у діях позивача (бездіяльності) складу злочину, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України. На підставі викладеного, жодних порушень чи вчинення протиправних дій та/або бездіяльності по відношенню до позивача, з боку військовослужбовців, державних службовців та працівників вказаного органу військового управління не встановлено.
Враховуючи вище викладені обставини позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військового квитка та протиправно привласнив належний ОСОБА_1 військового квитка.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Пунктом 3 Порядку №1487 передбачено, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
для резервістів - військовий квиток.
Відповідно до п.81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
З аналізу вказаних норм слідує, що взяття на військовий облік або виключення з військового обліку військовозобов'язаних може мати місце лише за умови наявності в особи паспорта громадянина України та одного з військово-облікових документів, передбачених п.20 Порядку №1487, а саме: військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
У відповідності до п.1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно п.3 Положення №582/2016 військові квитки видаються, зокрема, районними (об'єднаними районними), міськими (районними у містах, об'єднаними міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у таких випадках: призову або прийняття на військову службу; зарахування до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; прийняття на службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань; припинення альтернативної (невійськової) служби у разі закінчення строку її проходження; зняття з військового обліку за станом здоров'я у випадках, визначених Міністерством оборони України (якщо раніше військовий квиток не видавався); виключення з військового обліку за станом здоров'я (якщо раніше військовий квиток не видавався); позбавлення військового звання офіцерського складу.
Порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №610, пунктом 1 якого передбачено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно п.3 Порядку №610 тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов'язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно відмовляє йому у видачі військового квитка.
Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 військову службу не проходив та 25.12.2006 знятий з військового обліку на підставі п. 2.3 Наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
У зв'язку з чим, на підставі вказаних норм та вказаного рішення ВЛК, військовим обліковим документом для позивача є тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, а не військовий квиток.
Враховуючи вказане відповідач правомірно не виготовив та не видав позивачу військовий квиток.
Разом з тим, на заяву позивача від 29.11.2023 відповідач мав видати позивачу тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
У ході розгляду справи відповідач надав суду «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 », яке видане ОСОБА_1 від 28.12.2023, однак без доказів його видачі позивачу.
Ухвалою суду від 19.06.2024 витребувано у ОСОБА_1 пояснення та докази, а саме: чи отримано ним оригінал документа - «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 », яке видане ОСОБА_1 від 28.12.2023, а також у разі отримання вказаного документа зазначити дату його отримання та надати пояснення, чи наполягає позивач на позовній вимозі щодо зобов'язання відповідача видати йому саме військовий квиток.
На вказану вимогу суду представник позивача надав пояснення, у яких зазначив, що позивачем не отримано від відповідача оригінал документа - «Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 ». 01.03.2024 адвокатом Шунько О.Г. було надіслано адвокатський запит про надання інформації, у відповідь на який відповідач надав копію заяви ОСОБА_1 про видачу військового квитка та копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 .
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невидачі ОСОБА_1 «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 » від 28.12.2023 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 » від 28.12.2023.
За приписами ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 605,60 грн. (1211,20 * 50% (часткове задоволення позову), сплаченого при подачі позову (а.с.5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невидачі ОСОБА_1 «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 » від 28.12.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 » від 28.12.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько