10 липня 2024 року м. Рівне №460/6288/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його служби в органах податкової міліції (з урахуванням реорганізації структури ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС) з 01 серпня 2002 року по 30 червня 2016 року (включно); 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 інформацію про грошове забезпечення та сплату страхових внесків з 29 червня 2006 року по 30 червня 2016 року включно та зарахувати у відомостях облікового страхового стажу вказані періоди. В обґрунтування позовних вимог вказує, що в період з 01 серпня 2002 року по 27 червня 2006 року проходив службу курсантом на факультеті податкової міліції Академії державної податкової служби України. З 29 червня 2006 року був призначений на посаду в органах податкової міліції ДПА у Рівненській області (пізніше ДПА була реорганізована в ДПС, Міндоходів та ДФС), де проходив службу до звільнення (31 травня 2021 року). За час проходження служби в органах податкової міліції, роботодавцем нараховувалась і сплачувалась заробітна плата, в т.ч. проводилось нарахування і сплата єдиного соціального внеску. Однак, після звільнення з органів податкової міліції позивач через особистий кабінет Пенсійного фонду України дізнався, що у картці персоніфікованого обліку форми ОК-5 відсутні відомості про страховий стаж та про сплату єдиного соціального внеску за період з 29 червня 2006 року по 30 червня 2016 року (включно). Разом з цим, слід зазначити, всі внески з нарахованих сум грошового забезпечення у вказаний вище період до фонду соціального страхування та єдиний соціальний внесок сплачені у повному обсязі. 24 січня 2024 року позивач звернувся з відповідною заявою в якій просив привести у відповідність дані в системі персоніфікованого обліку. 02.02.2024 відповідачем відмовлено у внесенні до реєстру персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків щодо позивача, мотивуючи тим, що відомості про суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків будуть внесені Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу в електронному вигляді на центральному рівні від ДФC або на підставі відомостей поданих страхувальниками до територіальних органів Пенсійного фонду України. Станом на 01.02.2024 року, інформація від ДФС та від страхувальників до Пенсійного фонду України за період з 01.08.2002 по 31.06.2016 не надходила. Позивач не погоджується з такою відмовою, вважає її необґрунтованою та прийнятою без урахування всіх обставин справи, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву скористався. Заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відомості про страховий стаж за період роботи позивача з 29 червня 2006 року по 31 червня 2016 року не відображено у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки до управління від органів Державної фіскальної служби не надходили відомості про сплату страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей період за позивача. Відтак вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2002 року по 27 червня 2006 року проходив службу курсантом на факультеті податкової міліції Академії державної податкової служби України.
З 29 червня 2006 року був призначений на посаду в органах податкової міліції ДПА у Рівненській області (пізніше ДПА була реорганізована в ДПС, Міндоходів та ДФС), де проходив службу до звільнення (31 травня 2021 року).
За час проходження служби в органах податкової міліції, роботодавцем нараховувалась і сплачувалась заробітна плата, в т.ч. проводилось нарахування і сплата єдиного соціального внеску, що підтверджується доказами, доданими до позовної заяви.
24 січня 2024 року позивач звернувся з відповідною заявою в якій просив привести у відповідність дані в системі персоніфікованого обліку.
02.02.2024 відповідач листом відмовив позивачу у внесенні до реєстру персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків, мотивуючи тим, що відомості про суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків будуть внесені Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу в електронному вигляді на центральному рівні від ДФC або на підставі відомостей поданих страхувальниками до територіальних органів Пенсійного фонду України. Станом на 01.02.2024 року, інформація від ДФС та від страхувальників до Пенсійного фонду України за період з 01.08.2002 по 31.06.2016 не надходила.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За правилами частин першої-третьої ст.20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із ч.11 та ч.12 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.04.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" від 04.06.1998 №794 на Пенсійний фонд разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією покладено обов'язок забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з п.3 постанови №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п.5 та п.6 постанови №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Уповноважений орган має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку.
Також на уповноважений орган покладений обов'язок створювати і забезпечувати функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечувати автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат.
В свою чергу, роботодавців зобов'язано в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що відповідальність за накопичення, зберігання, контроль за своєчасністю подання даних та забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб покладено на відповідача, а за своєчасність подання - на роботодавця.
Таким чином, не нарахування, несплата чи невчасне нарахування і сплата роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 не є підставою для не зарахування такого періоду її роботи до страхового стажу.
Крім того, як встановлено судом, ГУ ДФС у Рівненській області, ДПА у Рівненській області, ДПІ у м. Рівне у спірний період нараховувало ОСОБА_1 заробітну плату та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Сплата нарахованих сум єдиного внеску за вказаний період підтверджується доказами, долученими до справи.
Зважаючи на встановлені обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його служби в органах податкової міліції (з урахуванням реорганізації структури ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС) з 01 серпня 2002 року по 30 червня 2016 року, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 968,96грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Разом з тим як встановлено матеріалами справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн. Отже, 242,24грн сплачені позивачем надмірно та підлягають поверненню останньому відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його служби в органах податкової міліції з 01 серпня 2002 року по 30 червня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 інформацію про грошове забезпечення та сплату страхових внесків з 29 червня 2006 року по 30 червня 2016 року включно та зарахувати у відомостях облікового страхового стажу вказані періоди.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 коп).
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 липня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк