10 липня 2024 року м. РівнеСправа №460/1759/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 10.01.2024 №172850024436, зобов'язавши відповідача-1 призначити та виплатити з 04.01.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Конституційного Суду України у Рішенні від 23.01.2020 №1-р/2000.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення 50-річного віку та маючи загальний страховий стаж більше 34 років позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що заявниця не досягла віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (55 років). Позивач, покликаючись до положень п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, переконана, що досягла віку, необхідного для призначення пенсії. Вважає, що відповідач протиправно не призначив їй пенсію за віком на пільгових умовах, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 20.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачам встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, яким Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” доповнено Розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”, що регулює питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, за Списком №2. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам пенсії за Списком №1 та №2 призначаються за нормами цього Закону. Відтак, норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за нормами ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” не підлягають застосуванню після внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 Верховною Радою України не внесено змін до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, норми ст. 114 цього Закону щодо пенсійного віку неконституційними не визнавались. Отже, згідно з положеннями ст. 114 вказаного Закону, якими на момент звернення позивача врегульоване визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний вік жінок для призначення пенсії за Списком № 2 становить 55 років. Таким чином, відсутні законодавчі підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у віці 50 років. Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач-2 діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач-2 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві відповідачем-1. Зазначив, що при опрацюванні наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем-2 враховано, що вік позивача 50 років, страховий стаж складає 34 роки 10 місяців 19 днів, з якого пільговий стаж роботи становить 12 років 2 місяці 13 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Зауважив, що норми ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо пенсійного віку неконституційними не визнавались. Отже, згідно з положеннями ст. 114 вказаного Закону, якими на момент звернення позивача врегульоване визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний вік жінок для призначення пенсії за Списком № 2 становить 55 років. Таким чином, відсутні законодавчі підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у віці 50 років. Враховуючи вищевикладене, вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 10.01.2024 №172850024436 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що заявниця не досягла віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (55 років). Вік заявниці 50 років. Страховий стаж становить 34 роки 10 місяців 19 днів, пільговий стаж - 12 років 2 місяці 13 днів.
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон №1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.
Так, частиною першою статті 114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас, до внесення відповідних змін в Закон №1058-ІV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Водночас, згідно з пунктом “б” частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VІІІ.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ (п. 1).
Стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2).
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
… б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам …”.
Згідно з положеннями Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Водночас, Закон № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-ІV визначають таке право для жінок після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-ІV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України”).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№ 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV, оскільки положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, а також Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.03.2023 у справі №300/1951/20, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (04.01.2024) вона досягла віку 50 років 4 місяці.
Зі змісту спірного рішення встановлено, що відповідно до наданих позивачем до заяви документів (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, документи про трудову діяльність) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 34 роки 10 місяців 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 складає 12 років 2 місяці 13 днів. До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи з 19.05.2008 по 31.07.2020 згідно з довідкою від 06.10.2023 № 261, виданою КП "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка"
Обставини щодо наявного у позивача страхового стажу не є спірними в цій справі та учасниками справи визнаються.
Отже, матеріалами судової справи підтверджується, що позивачем дотримано визначені чинним законодавством умови для призначення пільгової пенсії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За результатами судового розгляду справи суд доходить висновку, що рішення органу Пенсійного фонду, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстави недосягнення нею 55-річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є необґрунтованим та безпідставним, отже не відповідає критеріям правомірності, закріпленим в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, а також відновленню шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду вчинити необхідні дії щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18).
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досягла пенсійного віку 05.09.2023, а звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відбулося 04.01.2024, то порушене право позивача слід відновити з 04.01.2024.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ, починаючи з 04.01.2024, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в м. Києві.
Враховуючи викладене, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Рівненській області задоволенню не підлягають.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.01.2024 №172850024436 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з 04.01.2024.
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053. ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)
Повний текст рішення складений 10 липня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко