11 липня 2024 року № 640/38369/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору ВП №39308627 від 29.09.2014;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №66838109 від 16.09.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022, по вказаній справі залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору ВП №39308627 від 29.09.2014 відповідно до статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Стосовно іншої частини позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №66838109 від 16.09.2021 судом ухвалено рішення від 03.10.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2023 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №640/38369/21, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Колегія суддів Верховного Суду, зокрема, зауважила, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, допустивши при цьому порушення вимог частини першої статті 123, статті 169 та частини тринадцятої статті 171 КАС України, не залишивши позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, Верховний Суд зазначив, що не оцінює поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 27.12.2023 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, в якій викладено аргументи з приводу пропущеного строку звернення до суду з позовом в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №39308627 від 29.09.2014, в якій просив поновити строк звернення до суду та продовжити розгляд справи з ухваленням рішення.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в цій частині позовних вимог та поновити позивачу строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначалось, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №39308627 від 29.09.2014, була прийнята державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження взагалі не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом. Посилаючись на приписи статті 27 Закону №1404-УІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, представник позивача зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що, в даному випадку, державним виконавцем вчинено не було.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014 у ВП №39308627, державний виконавець діяв виключно відповідно до вимог чинного законодавства.
У відповідності до частини третьої статті 268 КАС України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Бориспільським міськрайонним судом Київської області на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області видано виконавчий лист №2/359/100/2013 від 04.04.2013 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , Паспорт НОМЕР_2 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України у Київській обл. від 11 травня 2006р.) та ОСОБА_1 (зареєстрований/фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 20 листопада 2003р. Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код СДРПОУ 19356840, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська 18-В) заборгованість за Кредитним договором №1095-Ф від 31.01.2008 р. в сумі 2 737 304, 15 (два мільйони сімсот тридцять сім тисяч триста чотири) долари США 15 центів, що еквівалентно 21 877 903, 43 (двадцять один мільйон вісімсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот три) гривні 43 коп. та складається з:
- 1 626 000, 00 (один мільйон шістсот двадцять шість тисяч ) доларів США 00 центів, що еквівалентно 12 995 805, 00 (дванадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч вісімсот п'ять) гривень 00 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів;
- 748 366, 21 (сімсот сорок вісім тисяч триста шістдесят шість) доларів США 21 цент, що еквівалентно 5 981 316, 94 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят одна тисяча триста шістнадцять) гривень 94 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами;
- 346 136,20 (триста сорок шість тисяч сто тридцять шість) доларів США 20 центів, що еквівалентно 2 766 493, 58 (два мільйони сімсот шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 58 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними;
- 16 801, 74 (шістнадцять тисяч вісімсот один) долар США 74 центи, що еквівалентно 134 287, 91 (сто тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 91 коп. - заборгованість зі сплати комісії, передбаченої тарифами Банку (далі - виконавчий документ).
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявським О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2013 ВП №39308627 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №2/359/100/2013, яка отримана позивачем 20.08.2013.
30.10.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявським О.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №39308627.
15.09.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявським О.А. винесено постанову по розшук майна боржника ВП №39308627.
29.09.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньовим М.О. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №39308627, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 2 187 790,34 грн. (далі також оскаржувана постанова).
01.10.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньовим М.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №39308627.
01.02.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кравчук А.С. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП №39308627, якою постановлено об'єднати виконавчі провадження №39308205, №39308627, №47038043, №48314740 у зведене виконавче провадження №55687694.
26.10.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39308627, якою закінчено виконавче провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, 06.09.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №39308627, якою постановлено відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/359/100/2013 від 21.06.2013.
07.09.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП №39308627.
07.09.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
16.09.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66838109 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №39308627 від 29.09.2014.
Тією ж датою головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
17.09.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою поставлено приєднати виконавче провадження ВП №66838109 до зведеного виконавчого провадження ВП №55687694.
Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014 ВП №39308627 та про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2021 ВП №66838109 з примусового виконання вказаної постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014, позивач звернувся з позовом до суду.
При цьому, враховуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2023 та матеріали справи, суд в даному судовому рішенні надає правову оцінку лише постанові про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014 ВП №39308627, виходячи з наступного.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014 ВП №39308627, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV, у відповідній редакції), яким було визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 ст. 2 Закону №606-XIV).
За приписами частин першої - третьої статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27 Закону №606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Законом №606-XIV було передбачено виключний перелік виконавчих документів за якими виконавчий збір не стягується, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч. 2 ст. 28 Закону №606-XIV).
З аналізу вищезазначених норм права, вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, а державний виконавець зобов'язаний у разі невиконання боржником рішення у строк, установлений для добровільного виконання, винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №39308627, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявським О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2013 ВП №39308627 з примусового виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області №2/359/100/2013 від 04.04.2013.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено боржнику (позивачу) семиденний термін для виконання виконавчого документа з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постанову про відкриття виконавчого провадження отримано позивачем 20.08.2013, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як встановлено судом, позивач, який є боржником у ВП №39308627, у строк, встановлений у постанові державного виконавця від 12.08.2013 (протягом семи днів з моменту відкриття виконавчого провадження) для добровільного виконання виконавчого листа, заборгованість не сплатив. Після закінчення цього строку, розпочалося примусове виконання судового рішення.
Зокрема, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження головним державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.10.2013, постанову по розшук майна боржника від 15.09.2014 та вимогу в порядку ст.ст.5, 11, 90 Закону №606-XIV.
У зв'язку з тим, що в запропонований термін рішення суду боржником добровільно не виконано, державним виконавцем на підставі статті 28 Закону №606-XIV винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.09.2014 ВП №39308627 у сумі 2 187 790,34 грн.
Суд не бере до уваги посилання позивача на приписи Закону №1404-УІІІ та те, розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми та здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, оскільки Законом № 606-XIV, який був чинний станом на час прийняття оскаржуваної постанови у ВП №39308627, стягнення виконавчого збору пов'язувалось з моментом невиконання виконавчого документа у встановлений державний виконавцем строк.
Отже, зважаючи на те, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV.
Ці положення, зміст яких зазначено вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню (якщо йдеться про примусове виконання рішення майнового характеру).
Крім того, відсутність повного фактичного стягнення коштів в рамках примусового виконання виконавчого документа, не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, що й було зроблено.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.09.2014 ВП №39308627, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-XIV, постанова прийнята відповідачем на підставі вимог Закону, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, і є правомірною, тому скасуванню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, позивачем не доведено правомірність та обґрунтованість тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.