11 липня 2024 року № 320/48800/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови виплати з 01.03.2022 пенсії ОСОБА_1 , із урахуванням проведеної індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату з 01.03.2022 пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 640/19909/22, з урахуванням проведеної індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним її розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262. Вказує, що відповідач обмежив його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Наголошує, що має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
30 січня 2024 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі №320/48800/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
14.03.2024 року відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність підтверджена законодавчо, тому відсутні підстави для застосування іншого порядку виплати пенсії. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) є громадянином України (паспорт номер НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження витягів з пенсійної справи ОСОБА_1 (№ НОМЕР_3 ), розмір пенсії станом на 01.04.2022 року становить 44 015,51 гривень. При цьому розмір пенсії до виплати становить 38 610,10 гривень, що в свою чергу, підтверджує факт обмеження пенсійної виплати.
Розмір пенсії станом на 01 квітня 2023 року становить 45 515,51 гривень. При цьому розмір пенсії до виплати становить 38 610,10 гривень, що в свою чергу, підтверджує факт виплати пенсії без врахування індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2022 року №168.
7 листопада 2023 позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок та виплату пенсії, із застосуванням розміру пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням постанови КМУ від 16.02.2023 року №118 та постанови КМУ від 24.02.2023 року №168.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28 листопада 2023 року №40429-40115/К-02/8-2600/23 за результатом розгляду звернення позивача, підтверджено факт виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зазначено про відсутність підстав для зміни порядку виплати пенсії.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
За змістом преамбули Закону №2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії […] або щомісячного довічного грошового утримання […], призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу» […] «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», […], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесено зміни до Закону № 2262 та частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону 2262-ХІІ, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в постановах від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 17 жовтня 2021 року у справі №343/870/17, в яких викладено висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що "… буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження".
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Тому обмеження відповідачем розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Абзацом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту населення найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118) встановлено, що з 01 березня 2022 розміри пенсій, призначених відповідно ст. 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом […], та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищується на коефіцієнт збільшення (у розмірі 14%), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Тобто, правовою підставою для підвищення пенсії позивача з 01 березня 2022 року на коефіцієнт збільшення 1,14 (індексацію) слугувала постанова КМУ №118.
Також, абзацом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту населення найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168) встановлено, що з 01 березня 2023 розміри пенсій, призначених відповідно статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ […] з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови КМУ №118, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом […] та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищується на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Тобто, правовою підставою для підвищення пенсії позивача з 01 березня 2023 року на коефіцієнт збільшення 1,97 (індексацію) слугувала постанова КМУ №168.
Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексацій установлених постановою КМУ №118 та постановою КМУ №168.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 640/19909/22 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2147,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04043, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 640/19909/22 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04043, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім гривень) 20 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 липня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.