майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"09" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/527/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Фізичної особи-підприємця Золотих Максима Володимировича
про стягнення 38 410,05грн
Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Золотих Максима Володимировича заборгованості у сумі 38 410,05грн, з яких: 27 964,96грн боргу за договором оренди, 8 389,49грн штрафу, 1 677,20грн пені, 203,62грн інфляційних втрат, 174,78грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання зобов'язань за договором оренди №1ЖМК0230242 від 01.09.2023 в частині сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, комунальних платежів та рекламних послуг, які передбачені договором.
Правовими підставами позову зазначено ст. 526, 530, 549, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 20.06.2024 відкладено розгляд справи по суті на 09.07.2024 о 09:30.
24.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додаванням додатками на його обґрунтування та доказами надіслання на адресу відповідача.
Представник позивача в судове засідання 09.07.2024 не з'явився, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчать відповідні довідки суду (а.с. 105-106).
Відповідач у судове засідання 09.07.2024 також не прибув. 04.07.2024 до суду повернувся конверт з копією ухвали у справі від 20.05.2024, яка направлялася Фізичній особі-підприємцю Золотих Максиму Володимировичу за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві: АДРЕСА_1 , з відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 101-104).
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, у матеріалах справи міститься роздруківка з офіційного сайту суду щодо розміщення оголошення про виклик відповідача до суду 09.07.2024 о 09:30 (а.с. 95).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, позивача та відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання суду в справі №906/527/24.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Фактичні обставини справи.
01.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Золотих Максимом Володимировичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230242 (далі - Договір) (а.с. 25-35).
Відповідності до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на першому поверсі, загальною площею 4,0 квадратних метрів, іменоване далі за текстом "Об'єкт Оренди". План розміщення Об'єкта Оренди наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
За умовами п.1.2 Договору Об'єкт Оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення об'єкта, цільове призначення якого визначається в Додатку №5 до даного договору. Цільове призначення використання Об'єкта Оренди протягом строку дії цього Договору може бути змінене за письмовим узгодженням Сторін.
Згідно з пунктом 1.4 Договору балансова вартість 1 квадратного метра Об'єкта Оренди з врахуванням індексації складає 1650,00грн.
Об'єкт Оренди передається Орендарю по Акту приймання-передачі (надалі за текстом Акт №1) (п.1.6 Договору).
Відповідно до п.3.1 договору орендар зобов'язаний вносити плату за користування Об'єктом Оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором.
Плата за оренду нараховується орендареві з дати початку (п.3.2 Договору).
За змістом п.3.3. Договору якщо інше не передбачено цим Договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.
Орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатку №2 до цього договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні орендарем вказаних рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до Додатку №2 до цього договору (п.3.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.5 Договору у разі необхідності визначення розміру плати за оренду, а також інших платежів за цим договором, за певну кількість днів, розмір плати за оренду, а також інших платежів за один день визначається шляхом ділення розміру плати за оренду, а також інших платежів за відповідний місяць на кількість календарних днів у ньому.
Пунктом 3.6 Договору сторони передбачили, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення, водовідведення, кондиціювання і т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування ТЦ, які розподіляються між усіма орендарями ТЦ пропорційно площі Об'єкта Оренди до загальної площі ТЦ.
Компенсація витрат нa комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами (п.3.6.1 Договору).
Відповідно до п.3.6.2 Договору орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення лічильників - на підставі їх показників. Методика розрахунку комунальних послуг визначена сторонами в Додатку №3 до даного договору.
Сторони погодили, що перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та Акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного Акта орендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного Акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена - орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання Акта (п.3.6.3 Договору).
Орендар щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, перераховує на поточний рахунок Орендодавця суму в розмірі 2,00грн, в т.ч. ПДВ (20%), за один квадратний метр Об'єкта Оренди, як оплату рекламних послуг, які мають на меті залучення потенційних покупців (користувачів послуг) Торгівельно-розважального центру "Глобал UА" та виражені у розміщенні реклами в засобах масової інформації, розміщенні зовнішньої реклами, а також у витратах на рекламні та інші масові заходи (п.3.17 Договору).
Згідно п.7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до п.7.2.1 Договору крім зазначеного вище у п.7.2 цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить 3 (три) календарних днів або більше, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення Об'єкта Оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору (п.10.1 Договору).
Згідно з пунктом 10.2 Договору термін оренди триває до 31.03.2024 включно - з дати початку.
Додатком №2 від 01.09.2023 до Договору сторони, за взаємною згодою, визначили розмір плати за оренду та порядок розрахунків (а.с.36-37).
01.10.2023 між сторонами складено та підписано Акт №1 прийому-передачі приміщення в оренду, за умовами якого відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230242 від 01.09.2023 орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду частину нежитлового приміщення, яке розташоване в будівлі за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вул. Київська, 77, загальною площею 4,0кв.м. (а.с.38).
Позивачем на підтвердження заявлених вимог у матеріали справи подано копії актів здачі-прийняття наданих послуг та актів здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) (а.с.50-60), а також виставлені відповідачу рахунки на внесення орендної плати, на оплату експлуатаційних витрат, рекламних послуг, на компенсацію комунальних послуг (а.с.39-49).
Водночас, відповідач свої зобов'язання за договором оренди №1ЖМК0230242 від 01.09.2023 в частині сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, комунальних платежів та рекламних послуг не виконав, що спонукало позивача звернутися до суду з позовом про стягнення з нього 38 410,05грн, з яких: 27 964,96грн боргу за договором оренди, 8 389,49грн штрафу, 1 677,20грн пені, 203,62грн інфляційних втрат, 174,78грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст.286 ГК України).
Згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як судом зазначалося вище, позивачем умови договору оренди №1ЖМК0230242 від 01.09.2023 виконано належним чином, на підтвердження ним у матеріали справи подано копії актів здачі-прийняття наданих послуг та актів здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) (а.с. 50-60), а також виставлені відповідачу рахунки на внесення орендної плати, на оплату експлуатаційних витрат, рекламних послуг, на компенсацію комунальних послуг (а.с. 39-49).
Водночас, відповідач свої зобов'язання за договором оренди №1ЖМК0230242 від 01.09.2023 в частині сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, комунальних платежів та рекламних послуг не виконав.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру основного боргу за грудень 2023 року - березень 2024 року (з орендних платежів, експлуатаційних витрат, компенсації комунальних і рекламних послуг) (а.с. 10-12), суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 27 964,96грн основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 8 389,49грн штрафу і 1 677,20грн пені (за періоди з 06.01.2024 до 14.05.2024).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як судом зазначалося вище, згідно п.7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до п.7.2.1 Договору крім зазначеного вище у п.7.2 цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить 3 (три) календарних днів або більше, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру пені (а.с. 13-20) та наведений у тексті позову розрахунок суми штрафу, суд дійшов до висновку про їх правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 389,49грн штрафу і 1 677,20грн пені.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 203,62грн інфляційних втрат та 174,78грн 3% річних (за періоди з 06.01.2024 до 14.05.2024).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки розмірів інфляційних втрат і 3% річних (а.с. 21-24), суд дійшов до висновку про їх правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 203,62грн інфляційних втрат та 174,78грн 3% річних.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, на відповідача.
Крім того, згідно з ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Як вказав Конституційний Суд у п.3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб'єктами права. Також, Конституційний Суд України зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 14 000,00грн позивачем подано копії договору про надання правових послуг №17/05/01 від 17.05.2021 (а.с.66-67), додатку №1 (Договірна ціна) до нього від 17.05.2024 (а.с.68), Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2024 (а.с.98), Звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.06.2024 (а.с.99), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1087931 від 14.05.2024 (а.с.6), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000997 від 07.11.2018 (а.с.69-70).
Варто зауважити, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, що складається основного боргу, штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних і, як наслідок, підготовка справи не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль. Судова практика у спорах про стягнення заборгованості за договорами оренди нежитлового приміщення є сталою, а розрахунок пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних по справі не є складним та об'ємним, так як обраховується по існуючим формулам.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує, що правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, не вимагають тривалого консультування та вивчення матеріалів, а щодо наданих адвокатом послуг включено такі послуги як правовий аналіз справи та розробка концепції правового захисту. Разом з тим, підготовка та оформлення позовної заяви включає в себе, в тому числі і правовий аналіз господарських правовідносин, вироблення стратегії захисту та збір доказів. Тому обґрунтованою є вартість послуг (п.1.1 Звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.06.2024) у загальній сумі 5 000,00грн.
Крім того, у Звіті про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.06.2024 та Акті приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2024 зазначено, що надані послуги включають у себе підготовку пояснень від 18.06.2024 та формування додатків. Водночас, вказане пояснення є незначне за обсягом та було типовим за змістом, а додатки до нього є документами, сформованими не безпосередньо адвокатом, а іншими посадовими особами позивача, тому обґрунтованою в цій частині (п.1.2. Звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.06.2024) є вартість послуг у загальній сумі 1 000,00грн.
Також, суд враховує, що судове засідання у даній справі від 20.06.2024, в якому взяв участь адвокат, було нетривалим за часом (близько 20 хвилин), про що свідчить протокол судового засідання від 20.06.2024 (а.с. 92), тому і в цій частині вартість послуг завищена. Відповідно до витраченого адвокатом часу в зазначеному судовому засіданні, обґрунтованою в цій частині (п.1.3 Звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20.06.2024) є вартість послуг у загальній сумі 1 000,00грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у даній справі.
За таких обставин, суд вважає, що справедливими, співрозмірними є витрати на професійну правничу допомогу, про які заявлено у клопотанні про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (а.с.96-97) у розмірі 7 000,00грн.
Витрати в зазначеній сумі є достатніми для наданих адвокатом видів професійної правничої допомоги позивачеві під час підготовки та розгляду даної справи у суді.
З огляду на викладене, зазначене вище клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 7 000,00грн. У стягненні 7 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу (14 000,00грн - 7 000,00грн) суд відмовляє.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Золотих Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 32744172):
- 27 964,96грн основного боргу;
- 8 389,49грн штрафу;
- 1 677,20грн пені;
- 203,62грн інфляційних втрат;
- 174,78грн 3% річних;
- 3 028,00грн судового збору;
- 7 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.07.24
Суддя Шніт А.В.
Відправити:
1 - ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" та представнику через підсистему "Електронний суд"
2 - ФОП Золотих М. В (РНОКПП НОМЕР_1 ) (рек.)