Справа № 495/8921/21
Номер провадження 1-кп/495/451/2024
11 липня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань
за №12023162240000135 від 06 лютого 2023 у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України-
сторони кримінального провадження:
прокурори Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області - ОСОБА_4 ОСОБА_5
прокурор Білород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону- ОСОБА_6
обвинувачений- ОСОБА_3
захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілі - ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10
01 травня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному правадженні внесеному до ЄРДР за№12023162240000135 від 06.02. 2023 у відношенні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням,яке було ним підтримане в судовому засіданні та просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років років у зв'язку з чим може переховуватись від суду, чим перешкоджати встановленню істини по справі, крім того прокурор просить врахувати те,що обвинуваченого ОСОБА_3 було оголошено в розшук оскільки від переховувався від суду. Просить суд продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під варотою строком на 60 діб.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просив визначити обвинуваченому запобіжний захід уне пов*язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив обрати у відношенні нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України ,суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років , враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілий та свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Крім того, при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те,що крім кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12023162240000135 від 06 лютого 2023 року у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться низка кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_3 ,крім того, Державним бюро розслідувань закінчено кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні військового кримінального правопорушення- самовільного залишеня військовох частини, та вищевказане крмінальне провадженняскеровано до Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області, що свідчить про стійку кримінальну спрямованість особи обвинуваченого, крім того, відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено у розшук в зв*язку з неодноразовими неявками до судового засідання та він був затриманий по підставі вищевказаної ухвали суду співробітниками поліціїї в Львівській області.
Суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 88 КПК, а саме докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, в даному випадку обставини, щодо наявності відносно обвинуваченого ОСОБА_3 інших кримінальних проваджень на розгляді в суді не є обставиною, що застосовується в даному кримінальному провадженні як доказ на доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 4 ст. 88 КК України, а лише характеризують особу обвинуваченого, як схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене суд вважає, що на підставі наданих суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченому злочину, стосовно ОСОБА_3 , на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Наведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі "Клоот проти Бельгії" визначено: "Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться".
За наведених обставин, суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а оскільки свідки та потерпілий ще не були допитані судом, не можна виключати можливість впливу обвинуваченого на вказаних осіб.
Доводи захисника про відсутність підтвердження існування ризиків суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згідно положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, аналіз вищевикладених вимог кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави під час обрання тримання під вартою є обов'язком, а не правом суду, від якого він має право відступити лише в певних визначених законом випадках. Злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні внееному до ЄРДР за №1202316224000135 за ч. 4 ст. 185 КК України не пов'язаний із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, з урахуванням фактичних обставин та приписів ч. 4 ст. 183 КПК, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави не відповідає вимогам процесуального закону та враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 злочину, характеристику останнього, наявності та доведеності ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, проте із визначенням розміру застави, передбаченого ст. 182 КПК.
Визначаючи розмір застави, суд враховує вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якого розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, не одружений, утриманців не має, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177-178, 182,183,194 ,331 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружнної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 діб, який діє до 08 вересня 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян що станом на 11 липня 2024 року у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) гривень.
Обвинувачений ОСОБА_3 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум.
Обвинувачений ОСОБА_3 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення
Суддя : ОСОБА_1