Дата документу 25.06.2024
Справа № 334/549/23
Провадження № 2/334/1865/24
25 червня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря - Зайцевої С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
У січні 2023 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 41051,40 гривень та судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2012 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 440260 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки. Банк відкрив на ім'я відповідача поточний рахунок в гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банк та на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщенні банку. На виконання умов Договору банк надав відповідачу платіжну картку та ПІН-конверт до неї. Відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі до 14 360,00 гривень. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки. При випуску Платіжної картки на новий термін, строк дії Кредиту продовжується на строк дії Платіжної картки.
Клієнт зобов'язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за Кредитом всі платежі на підставі цього звіту по рахунку не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи робочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за Договором Клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен ден прострочення виконання.
Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів, позивач просив суд стягнути суму заборгованості за договором станом на 04.01.2023 року у сумі 41 051,40 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 14 012,29 гривень, заборгованість за відсотками - 11 621,75 гривень, пеня - 6 248,31 гривень, розмір 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 1 370,26 гривень, розмір 3 % річних від простроченої суми по кредиту - 968,58 гривень, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 4 134,78 гривень, втрати від інфляції на суму нарахованого та несплаченого кредиту - 2 695,43 гривень, а також судові витрати в сумі 2684,00 грн.
Ухвалою від 26.01.2023 року відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням від 02.05.2023 року позовні вимоги були задоволені, стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 41 051,40 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 25.04.2024 року заочне рішення від 02.05.2023 року було скасовано за заявою ОСОБА_1 та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
18.05.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити банку у задоволенні позовних вимог, оскільки пропущено строк позовної давності. Розгляд справи просила провести без відповідача та представника.
17.05.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим, а тому позов просить задовольнити в повному обсязі. Справу розглянути без участі представника позивача.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 18.10.2012 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 440260 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки. Банк відкрив на ім'я відповідача поточний рахунок в гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банк та на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщенні банку. На виконання умов Договору банк надав відповідачу платіжну картку та ПІН-конверт до неї. Відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі до 14 360,00 гривень. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки. При випуску Платіжної картки на новий термін, строк дії Кредиту продовжується на строк дії Платіжної картки.
Клієнт зобов'язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за Кредитом всі платежі на підставі цього звіту по рахунку не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи робочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за Договором Клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен ден прострочення виконання.
За приписами ст.ст.526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі порушення боржником зобов'язання він зобов'язаний сплатити неустойку (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
За положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
За таких обставин, 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-2129цс16 від 19.10.2016.
Судом встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів.
Оскільки відповідач не виконав, передбачених кредитним договором і законом зобов'язань, внаслідок чого станом на 04.01.2023 року у сумі 41 051,40 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 14 012,29 гривень, заборгованість за відсотками - 11 621,75 гривень, пеня - 6 248,31 гривень, розмір 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 1 370,26 гривень, розмір 3 % річних від простроченої суми по кредиту - 968,58 гривень, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 4 134,78 гривень, втрати від інфляції на суму нарахованого та несплаченого кредиту - 2 695,43 гривень, що підтверджується доданим до справи розрахунком.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Відповідно до пунктів 3.1.1;5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць, рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору строк дії карти закінчився у вересні 2017 року.
Матеріали справи не містять доказів продовження кредитного договору/продовження строку дії картки.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до кінця місяця наступного за звітним, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Відповідачка отримала кредитні кошти 18.10.2012 року, останнє зарахування по картці відповідача 05.04.2017 року. Трирічний строк позовної давності сплив 05.05.2020 року. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом значно пізніше - 25 січня 2023 року.
В судовому засіданні представник позивача з клопотанням про поновлення строку позовної давності до суду не звертався.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що заявлені банком позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.
Таким чином, аналізуючи всі здобуті докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову повинно бути відмовлено через пропуск строку позовної давності звернення до суду.
Керуючись статтями: ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.252-255,261,267, 526, 1048-1049, 1054, 1068 ЦК України, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Добрєв М. В.