Справа № 532/969/23 Номер провадження 22-ц/814/1139/24Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
08 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря: Ракович Д.Г.,
за участі: представника позивача - адвоката Сидоренко І.О.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради, Кобеляцька міська рада (Служба у справах дітей)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Мороз Т.М. в м.Кобеляки, зі складанням повного тексту 27.10.2023 року,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що з 04.08.2012 року по 25.06.2019 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем від якого мають доньку ОСОБА_4 .
З листопада 2018 року сімейне життя з відповідачем припинено, оскільки він залишив сім'ю.
З 27.03.2019 відповідач сплачує аліменти на утримання дитини відповідно до рішення суду, однак аліменти сплачуються нерегулярно, допускається заборгованість.
Вказувала, що відповідач останній раз бачився з донькою у квітні 2019 року, після чого батько не проявляв зацікавленості дочкою, участі в її житті, вихованні та розвитку не приймав, не намагався спілкуватися з нею, не цікавився станом її здоров'я, успіхами, навчанням.
З 17.11.2022 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 . Між дочкою та ОСОБА_5 склалися дружні, теплі відносини. Останній багато часу та уваги приділяє доньці, організовує її дозвілля, займається вихованням, навчанням.
Посилаючись на те, що відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не цікавиться її розвитком, що свідчить про його ухилення від своїх обов'язків відносно малолітньої доньки, у зв'язку з чим просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що станом на січень 2023 року становить 1073,60 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що батько дитини заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у її вихованні, а та обставина, що відповідач проживає окремо, не є безумовним свідченням небажання батька дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьком своїми обов'язками.
Рішення оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що позивачем доведено належними та допустимим доказами те, що відповідач мав можливість виконувати батьківські обов'язки відносно своєї доньки проте, не вчиняв відповідних дій, прийнявши для себе рішення, що пріоритетною для нього є інша сім'я, аніж донька ОСОБА_4 , тим самим відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Зазначає, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне за собою невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 червня .2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
З 17.11.2022 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Орган опіки та піклування Кобеляцької міської ради не може надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, оскільки ОСОБА_2 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 не проживає.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, рішення мотивував тим, що батько дитини заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у її вихованні, а та обставина, що відповідач проживає окремо, не є безумовним свідченням небажання батька дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьком своїми обов'язками.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позивач посилалась, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, не приймає участі у її житті, не спілкується з нею.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта cтатті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо дочки. Відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки, має інтерес щодо участі в її вихованні.
Так, переконливими та такими, що заслуговують на увагу є наведені в рішенні суду письмові пояснення відповідача щодо наявності перешкод у спілкуванні з дочкою ( а.с.106-111).
Разом з цим, незацікавленість батька, який сплачує аліменти ( розмір заборгованості станом на 21.04.2023 року є незначним), в підготовці дитини до школи чи необізнаність про стан її здоров'я не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між ними, що може бути результатом відсутності сталого спілкування.
Відповідно до приписів статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює у взаємному зв'язку з іншими доказами у справі.
Суд першої інстанції дав вірну оцінку висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради від 11.07.2023 року, адже безпосередньо відповідач ОСОБА_2 не опитувався з приводу спірних питань та відповідно не міг надавати свої пояснення з цього приводу.
Отже, на підставі правильно оцінених доказів, суд зробив обґрунтований висновок про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, апеляційний суд погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доповнивши резолютивну частину оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.
Доповнити резолютивну частину рішення вказівкою : попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 /
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.07.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна