Провадження № 11-кп/803/2183/24 Справа № 932/1265/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання щодо повернення речового доказу у кримінальному провадженні №12013040650001281, -
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області повернути речові докази власнику майна, - ОСОБА_8 , - а саме: підйомно-вантажний механізм, бетонопровід, металеву арматуру, металеву стрічку, пінобетонні блоки, обладнання для рубки арматури, будівельні ліса з фасадного боку будинку, побутові тимчасові приміщення у кількості та найменуванні, вказаних в апеляційній скарзі та клопотанні.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Здійснює посилання на правові позиції Верховного Суду та практику ЕСПЛ, зауважує, що у разі закриття кримінального провадження слідчим, клопотання сторони захисту, подане в порядку вимог ч. 9 ст. 100 КПК України з питань долі речових доказів, вирішується судом, а не слідчим суддею, у зв'язку із чим висновки суду у цій частині вважає безпідставними.
Зазначає, що об'єкт будівництва розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 121010000:02:422:0126 та 121010000:02:422:0127, в рамках вказаного кримінального провадження було визнано речовим доказом, після чого слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області виніс постанову про передачу майна, що належить ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на відповідальне зберігання КП “Муніципальна варта” Дніпропетровської міської ради. Вказує, що ОСОБА_8 є співласником майна, так як майно набуте під час шлюбу з ОСОБА_9 , і є спільною сумісною власністю подружжя. Так, 23.12.2019 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська зобов'язано уповноважених осіб повернути ОСОБА_9 перелічене у клопотанні майно, яке було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12013040650001281, однак вказана ухвала суду набрала законної сили, втім дотепер фактично не виконана.
Зауважує, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження у установленому законом порядку прокурором не скасована, повідомлення про можливість отримання /передачу речового доказу власнику майна не направлялось. Адвокат посилається на положення Конституції України та рішення ЕСПЛ щодо забезпечення права власності особи та безперешкодного володіння, користування та розпорядження, з огляду на що вважає, що майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, яке закрито, підлягає негайному поверненню його власнику.
Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 про повернення речових доказів у кримінальному провадженні №12013040650001281.
Мотивуючи прийняте рішення, суддя зазначив, що дійсно в провадженні СВ ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №12013940650001281, яке постановою слідчого від 17.01.2023 закрито.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про повернення речового доказу, суд зауважив, що адвокатом не надано даних про скасування чи оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а також відомості щодо застосування до вказаного майна будь-яких заходів забезпечення.
Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, суддя зазначила, що постановлене у клопотанні питання про повернення речового доказу, виходить за межі компетенції головуючого судді в суді першої інстанції, оскільки контроль за діями та бездіяльністю органів досудового розслідування здійснюється слідчим суддею, а не судом першої інстанції.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з'явився, заяви про особисту участь та поважні причини неявки не подавав. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 4 ст. 405 КПК України неявка прокурора не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши адвокатів, які підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених в ній підстав; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про повернення речового доказу в порядку статей 98, 100 КПК України, суд для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави його повернення або відмови у поверненні.
Як вбачається з клопотання про повернення речових доказів (а.с. 1-5), заявник ОСОБА_6 порушував в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України питання про повернення речових доказів у кримінальному провадженні № 12013040650001281, яке перебувало у провадженні СВ ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області та було закрите постановою слідчого від 17.01.2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч.1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст. 171-174 цього Кодексу.
З положень вказаної норми кримінального процесуального закону випливає, що у визначеному нею порядку судом вирішується питання про долю речей, які одночасно: по-перше, мали статус речових доказів у кримінальному провадженні, що було закрите слідчим або прокурором; по-друге, питання про їх долю не було вирішене на етапі досудового розслідування.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що майно, про повернення якого порушене питання адвокатом ОСОБА_6 , було тимчасово вилучене в ході проведених слідчих дій в рамках кримінального провадження №12013940650001281, втім арешт на нього не накладався, речовими доказами воно не визнавалося, будь-які відомості про використання його стороною обвинувачення у такому статусі, та в цілому про відповідність його вимогам ст. 98 КПК, відсутні.
Більше того, питання про його юридичну долю було вирішено ще на етапі досудового розслідування. Так, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2019 року (а.с. 50-54) зобов'язано слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_9 наступне майно: підйомно-вантажний механізм, бетонопровід, металеву арматуру, металеву стрічку, пінобетонні блоки, обладнання для рубки арматури, будівельні ліса з фасадного боку будинку, побутові тимчасові приміщення у кількості та найменуванні, вказаних в клопотанні та апеляційній скарзі.
З наведеного вбачається, що майно, щодо якого заявлене клопотання адвоката ОСОБА_6 , не мало статусу речового доказу у кримінальному провадженні №12013940650001281, а питання про його повернення вже вирішене шляхом постановлення судового рішення, яке набрало законної сили. Доводи апелянта про те, що вказане рішення не було виконане, не є підставою для повторного розгляду та вирішення судом того самого питання.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала, якою клопотання адвоката ОСОБА_6 було розглянуте по суті та у його задоволенні вимовлено, є правильною по суті.
Доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими, а саме в частині помилковості викладеного в оскарженій ухвалі висновку про вихід порушеного у клопотанні питання за межі компетенції суду, втім вони не спростовують правильності прийнятого рішення в цілому, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для його скасування .
Керуючись ст. ст. 100, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року, про відмову у задоволенні клопотання про повернення речових доказів у кримінальному провадженні - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4