Провадження № 22-ц/803/6251/24 Справа № 191/2640/18 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
10 липня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро
заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 191/2640/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування вимог заявник вказала, що під час видачі виконавчого листа помилково його відправила на адресу колишнього чоловіка, у зв'язку з цим подальше місце знаходження виконавчого листа з'ясувати не може.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа по цивільній справі за позовом - відмовлено (а.с.59-60).
З ухвалою суду не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого документа (а.с. 84-91).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, факт відсутності виконавчого документу у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
З посиланням на практику Верховного суду та Європейського суду з прав людини ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд 1 інстанції, виходив з того, що заявницею не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про втрату отриманого оригіналу виконавчого документа.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.
Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 03.06.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №2-461/09, аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.
Як вбачається, із матеріалів справи, заявником не надано належних доказів втрати виконавчого листа, а довід апеляційної скарги про те, що якщо виконавчого листа не має у стягувача та в ДВС, то його відповідно було втрачено, є лише припущенням.
Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документу повинно бути надано відповідні докази - довідки органів зв'язку, які заявником також не надано.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до єдино вірного висновку, про відмову в задоволенні заяви у видачі дублікату виконавчого листа.
За таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: