Провадження № 11-сс/803/1181/24 Справа № 204/3164/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника власника майна адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року про арешт майна,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокури ОСОБА_10 задоволено та в рамках кримінального провадження №42023040000000412 від 31.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2,3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.189, ч.2 ст.372 КК накладено арешт на майно третьої особи - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
В апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування зазначає, що слідчий суддя під час ухвалення рішення не надав оцінки тим обставинам, що ОСОБА_9 є доброчесним набувачем транспортного засобу, який був придбаний ним на законних підставах за відплатним договором, а саме договором купівлі-продажу від 01.12.2023 року, що є чинним та ніким не оскаржувався, не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, та не є підозрюваним або обвинуваченим у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, посилаючись на положення ст.ст.59, 96-2 КК та рішення Конституційного Суду України від 30.06.2022 року №1-р/2022 (справа №1-22/2020 (391/20), вказує, що слідчий суддя не мав законних підстав для арешту майна третьої особи з метою забезпечення можливої конфіскації майна засудженого.
Водночас наголошує, що хоча суд наклав арешт на майно з метою конфіскації, однак у даному випадку відсутні і докази, які б підтверджували в майбутньому можливість спеціальної конфіскації вказаного в ухвалі майна. Аргументує тим, що слідчий суддя за текстом мотивувальної частини ухвали не зазначив чітких обґрунтованих доказів, які б підтверджували наявність достатніх підстав вважати, що на автомобіль в подальшому може розповсюджуватися спеціальна конфіскація. Більше того, з ухвали суду не зрозуміло, як та яким чином матеріали НС(Р)Д підтверджують “факт безоплатного формального набуття права власності на вищевказаний автомобіль ОСОБА_9 , з метою уникнення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_11 ”. Крім того, з ухвали суду не вбачається, що слідчий суддя досліджував оригінали матеріалів НС(Р)Д, їх правову природу, а також питання щодо дотримання прокурором процедури пакування та зберігання додатків до НС(Р)Д відповідно до п.п.4.7, 4.7.1 Інструкції “Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні”, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5.
З огляду на викладене, представник власника майна вважає, що висновки слідчого судді про доведеність “факту безоплатного формального набуття права власності на вищевказаний автомобіль ОСОБА_9 та реєстрації вказаного автомобіля на останнього, з метою уникнення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_11 , в разі викриття його злочинної діяльності правоохоронними органами” не відповідають дійсності, оскільки прокурором не було надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт.
Також вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя не врахував справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_9 , та наклав арешт не тільки в частині розпорядження, відчуження майна, але і його користування, чим порушив принцип законності.
Враховуючи вищевикладене, представник власника майна просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
В судове засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, власник майна ОСОБА_9 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити, вислухавши думку прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п.9 ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на майно третьої особи - ОСОБА_9 , а саме на автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , слідчий суддя послався на положення п.3 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, з метою конфіскації майна як виду покарання, а також можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна, є необхідність у накладені арешту на майно.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Відділення поліції № 6 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №42023040000000412 від 31.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2,3 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч.4 ст.189, ч.2 ст.372 КК (Том ІІ а.с.96-114).
01.04.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК (Том ІІ а.с.22-95).
Згідно реєстраційної картки ТЗ власником автомобілю марки Land Rover Range Rover, коричневого кольору, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , є ОСОБА_9 (Том І а.с.10).
Зі змісту клопотання прокурора про арешт майна (Том І а.с.1-9) вбачається, що ним порушується питання про накладення арешту на автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з метою спеціальної конфіскації, оскільки під час проведення негласних слідчих розшукових дій відносно підозрюваного ОСОБА_11 було задокументовано факт придбання підозрюваним за грошові кошти, у тому числі тримані злочинним шляхом, транспортних засобів, які були зареєстровані на підконтрольних підозрюваному осіб, а саме: 01.12.2023 року автомобілю марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ОСОБА_9 , та матеріалами проведених негласних слідчих розшукових дій підтверджується, факт безоплатного формального набуття права власності на вищевказаний автомобіль ОСОБА_12 , а також реєстрація вказаного автомобіля на останнього, з метою уникнення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_11 , в разі викриття його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції констатує, що слідчий суддя, всупереч положенням п.18 ч.1 ст.3, ст.22, ч.3 ст.26 та статтями 171-173 КПК, вийшов за межі клопотання прокурора та наклав арешт на майно третьої особи - ОСОБА_9 відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яка не була заявлена у клопотанні прокурора, тобто слідчий суддя перебрав на себе не властиві йому функції сторони обвинувачення, тим самим вийшов за межі своєї компетенції та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для накладення арешту на майно третьої особи з метою забезпечення конфіскації майна , як виду покарання, є обґрунтованими, а ухвала слідчого судді, відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 та ч.1 ст.412 КПК, підлягає скасуванню.
Водночас, перевіряючи інші доводи апеляційної скарги представника власника майна, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта щодо недоведеності стороною обвинувачення можливості накладення арешту на автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ОСОБА_9 , з метою спеціальної конфіскації, з огляду на наступне.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч.1,2,4 статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення та матеріали судового провадження колегія суддів вважає, що протоколом про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії “аудіо-, відеоконтроль особи” від 29.11.2023 року (Том І а.с.35-48), протоколом про хід та результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, що полягає у контролі за телефонними розмовами від 26.10.2023 року (Том І а.с.49-68), протоколом про хід та результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що полягає у контролі за телефонними розмовами від 26.09.2023 року (Том І а.с.69-73), протоколом про хід та результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, що полягає у контролі за телефонними розмовами від 26.10.2023 року (Том І а.с.74-87), протоколом огляду від 27.03.2024 року (Том І а.с.111-117), протоколом огляду від 25.03.2024 року (Том І а.с.130-148), підтверджується факт безоплатного формального набуття права власності ОСОБА_12 01.12.2023 року на автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який є чоловіком доньки підозрюваного ОСОБА_11 , а також здійснення реєстрації вказаного автомобіля на останнього, з метою уникнення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_11 в разі викриття його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів, у зв'язку з чим на вищевказаний автомобіль необхідно накласти арешт на підставі п.2 ч.1 ст.170 КПК з метою спеціальної конфіскації.
У той-же час при вирішенні питання про накладення арешту на майно, колегія суддів також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Крім того, матеріали справи свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваними злочинами у межах досудового розслідування буде спростована, власник майна ОСОБА_9 не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК питання про скасування накладеного арешту.
Відповідно до положень ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року про арешт майна - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна третьої особи - ОСОБА_9 , а саме автомобілю марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження №42023040000000412 від 31.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2,3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.189, ч.2 ст.372 КК із забороною ОСОБА_9 або будь-яким іншим особам, права користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 та ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року про арешт майна - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити та накласти арешт на майно третьої особи - ОСОБА_9 , а саме на автомобіль марки Land Rover Range Rover, 2018 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження №42023040000000412 від 31.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч.ч. 2,3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.189, ч.2 ст.372 КК, із забороною ОСОБА_9 або будь-яким іншим особам, права користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4