Справа № 155/1958/23 Провадження №11-кп/802/417/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023030600000293 від 02 листопада 2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Горохівського районного суду Волинської області 19 березня 2024 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горохів, Горохівського району, Волинської області, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючого, не одруженого, з середньою освітою, українця, громадянина України, судимого:
- вироком Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2021 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.ст. 75-76 К України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки;
- вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23 травня 2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.ст. 75-76 К України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23 травня 2023 року та остаточно ОСОБА_7 до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці.
Запобіжний захід застосований стосовно ОСОБА_7 залишено до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді тримання під вартою, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного вироку.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 02 листопада 2023 року, тобто з моменту його затримання.
Вироком вирішено питання арештованого майна, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 02 листопада 2023 року приблизно о 13 годині 55 хвилин в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території місцевої автостанції, керуючись прямим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та подальшим продовженням строку воєнного стану з 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України №133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом №2119-ІХ від 15 березня 2022 року та з подальшим продовження строку воєнного стану з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указу Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року №2263-ІХ та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 12 серпня 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» Про Затвердження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року №58/2023, який затверджений Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, повторно, відкрито, шляхом ривка, викрав поліетиленовий пакет з очищеними ядрами волоського горіха, загальною вагою 4 кілограми 900 грам, належними ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 571 гривню 68 копійок.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
У поданій на вирок апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин вчиненого та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , оскаржує вирок у зв'язку із тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому надто суворе покарання, не врахувавши, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою вину, попросив вибачення у потерпілої та має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, захисник вважає, що враховуючи усі обставини кримінального провадження в сукупності, дані про особу обвинуваченого, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин у суду наявні законні підстави для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
У зв'язку із цим, просить оскаржений вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання змінити та на підставі ст. 69 КК України призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23 травня 2023 року, остаточно визначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який апеляційну скаргу сторони захисту заперечив та просив вирок залишити без змін, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд доходить такого висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його засуджено, обґрунтовано зроблений судом першої інстанції, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України є правильною і також не оскаржується.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Захисник обвинуваченого у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості і, відповідно вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
На думку колегії суддів апеляційного суду, такі доводи сторони захисту заслуговують на увагу з огляду на наступне.
При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленого для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції вказаних вимог матеріального права в повній мірі та належним чином не врахував.
Як убачається із мотивувальної частини вироку суду, обираючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, а саме, те, що останній раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, вчинив новий злочин в період іспитового строку, негативно характеризується за місцем свого проживання, перебуває на обліку у лікаря нарколога, у психіатра на обліку не перебуває та за допомогою не звертався.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав визнання вини та добровільне відшкодування завданого збитку, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, з чим погоджується і апеляційний суд.
Однак, призначаючи покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, які давали можливість застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України, тобто призначення за ч. 4 ст. 186 КК України покарання, нижче від найнижчої межі, встановленого для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, враховує відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення,що завдані збитки від протиправних дій обвинуваченого є явно незначними (571,68 грн.) та відшкодовані обвинуваченим.
Враховує також і особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повністю визнав вину, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, попросив вибачення у потерпілої, що свідчить про його дійсне щире каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Окрім того, враховується судом і думка потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого. До апеляційного суду подала заяву в якій просила задовольнити апеляційну скаргу захисника про призначення обвинуваченому більш м'якого покарання.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, у їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають право суду апеляційної інстанції пом'якшити ОСОБА_7 призначене покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України, зменшити розмір покарання до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
При цьому, остаточне покарання ОСОБА_7 слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за вироком в даному провадженні, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23.05.2023, остаточно визначивши до відбуття 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На думку апеляційного суду, таке покарання повністю відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та у даному випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Таким чином, апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню, а оскаржений вирок в означеній вище частині - зміні.
В іншій частині вирок підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - змінити.
Зменшити ОСОБА_7 , із застосуванням ст. 69 КК України, покарання за ст. 186 ч. 4 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23.05.2023 і остаточно визначити до відбуття ОСОБА_7 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді