Справа №760/5000/24
провадження №8/760/5/24
10 липня 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,-
27.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва, в порядку ч. 1 ст. 423 ЦПК України, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У своїй заяві просить суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
Подана заява обґрунтована тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, виселення та стягнення моральної шкоди, задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_1 із всіма залежними від неї особами (дітьми) з квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, виселення та стягнення моральної шкоди, відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: відділ опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємицею за законом четвертої черги, визнання права власності на спадкове майно, визнання договору дарування об'єкта нерухомості та свідоцтва про право власності на спадщину на це майно недійсними, відмовлено в повному обсязі.
Заявник вказує на те, що підставою перегляду за нововиявленими обставинами, такими, що не були відомі суду та учасникам процесу на час судового розгляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а також встановлення неконституційності нормативно-правового акту, встановлення порушення міжнародних зобов'язань.
Підставою звернення до суду за нововиявленими обставинами, як вказує заявник, є дані, які не були відомі ані суду, ані учасникам процесу на час судового розгляду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий розгляд справи.
Статтею 7 Закону передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до Закону.
Заявник посилається на те, що всупереч вимогам Указу Президента України «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» від 18.10.2001 року № 990/2001, Солом'янський районний суд м. Києва не був утворений у законний спосіб.
Так, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» від 18.10.2001 року № 990/2001, прийнято рішення про ліквідацію місцевих судів міста Києва.
Водночас, згідно з п. 2 цього Указу прийнято рішення про утворення місцевих судів міста Києва, в т.ч., про утворення Солом'янського районного суду міста Києва.
Після прийняття Президентом України рішення про утворення Солом'янського районного суду міста Києва у жовтні 2001 року цей суд повинен був набути статусу юридичної особи згідно з порядком, що існував на той час.
Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, передбачало обов'язкове включення юридичної особи до ЄДРПОУ з присвоєнням відповідного ідентифікаційного коду юридичної особи.
Для включення до ЄДРПОУ суб'єкт в десятиденний термін після його державної реєстрації або прийняття рішення про створення, повинен був подати до відповідного органу державної статистики облікову картку встановленого зразка, а також нормативні та установчі документи (рішення (постанова, розпорядження, наказ) про створення суб'єкта та положення (статут) про нього).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним та офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, Солом'янський районний суд міста Києва нібито зареєстрований 07 лютого 2002 року і має ідентифікаційний код юридичної особи - 02896762.
Однак, як зазначає заявник, після 07 лютого 2002 року, Солом'янський районний суд міста Києва не був взятий на облік органами державної статистики, як того вимагало чинне на той час законодавство стосовно новоутвореної юридичної особи.
Це підтверджується даними Єдиного державного реєстру, відповідно до яких Солом'янський районний суд міста Києва взятий на облік органами державної статистики не у 2002 році, а 05 січня 1995 року.
Таким чином, заявником зроблено висновок, що ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) Солом'янського районного суду м. Києва був присвоєний не після прийняття рішення про його утворення у 2001 році або «реєстрації» у 2002 році, а набагато раніше - у 1995 році, що свідчить про те, що Солом'янський районний суд не є «новоутвореною» юридичною особою в розумінні п. 2 Указу Президента України від 18 жовтня 2001 року 3 990/2001. Тобто, п. 2 Указу Президента України не виконано - рішення про утворення Солом'янського районного суду міста Києва виконано не було.
Таким чином, заявник вважає, що Солом'янський районний суд міста Києва не був утворений у законний спосіб.
Також, заявник посилається на те, що всупереч вимогам ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 23 ст. 106 Конституції України, ст. 147, ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Солом'янський районний суд міста Києва за даними Єдиного державного реєстру належить до сфери управління територіального управління Державної судової адміністрації в м. києві.
Засновником Солом'янського районного суду також є територіальне управління Державної судової адміністрації у м. Києві.
Відповідно до ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Статтею 147 цього Закону передбачено, що ДСА бере участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.
При цьому, законом не передбачено, що ДСА (або його територіальне управління) має право здійснювати функцію засновника та органу управління місцевих судів у період їх діяльності, а також виступати «вищестоящою» організацією по відношенню до місцевого суду.
Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, територіальне управління ДСА у м. Києві у незаконний спосіб виконує функції засновника та органу управління місцевого суду - Солом'янського районного суду міста Києва, останній незаконно підпорядковується органу ДСА.
Відтак, заявник вважає, що діяльність Солом'янського районного суду м. Києва є незаконною.
Всупереч вимогам ст.ст. 6, 124 Конституції України, ст. 24, ч. 5 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Солом'янський районний суд міста Києва не має статусу органу державної влади.
Таким чином, заявник вважає, що Солом'янський районний суд міста Києва не був утворений у законний спосіб; належить до сфери управління органу, який не має законних повноважень на здійснення таких функцій; всупереч вимогам закону суд не має статусу органу державної влади, а тому постановлені ним усі рішення є незаконними.
З огляду на викладене, заявник вважає, що зазначені обставини є підставою для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
29.02.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
01.03.2024 року судом зроблено запит до Архіву Соломянського районного суду м. Києва про витребування матеріалів цивільної справи № 2-1038/11.
19.04.2024 року матеріали цивільної справи № 2-1038/11 передано головуючому судді у справі Букіній О.М .
Ухвалою суду від 22.04.2024 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, - залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
17.06.2024 до суду від заявника ОСОБА_1 надійшла заява та квитанція про сплату судового збору, подані на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2024 року про залишення заяви без руху.
Дослідивши зміст поданої заяви та додані до неї документи, суд приходить до наступного.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 424ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другоїстатті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тобто, нововиявлені обставини -це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК.
Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі(істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).
У розумінні пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК скасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, виселення та стягнення моральної шкоди, - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_1 із всіма залежними від неї особами (дітьми) з квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, виселення та стягнення моральної шкоди, відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: відділ опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємицею за законом четвертої черги, визнання права власності на спадкове майно, визнання договору дарування об'єкта нерухомості та свідоцтва про право власності на спадщину на це майно недійсними, відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2011 року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року, залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2012 року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року, залишено без змін.
У своїй заяві заявник ОСОБА_1 просить суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
Заявник зазначає, що у цій справі підставою для перегляду рішення районного суду є те, що Солом'янський районний суд міста Києва не був утворений у законний спосіб; належить до сфери управління органу, який не має законних повноважень на здійснення таких функцій; всупереч вимогам закону суд не має статусу органу державної влади, а тому постановлені ним усі рішення є незаконними.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Із урахуванням наведених норм слідує, що нововиявленими обставинами є обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення справи, але не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність певних умов, а саме: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, те, що такі обставини є істотними для розгляду справи та вирішення спору, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
Таким чином обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Росії» та рішення від 06.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови», процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він мін би призвести до іншого результату судового розгляду.
Отже, враховуючи викладене, із дослідженої заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами вбачається, що відсутні дані, які б відповідали вимогам ч. 2 ст. 423 ЦПК України
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що усі доводи заявника, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованими, а наведені заявником обставини, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, а тому не можуть вважатись підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
З поданої заяви незрозумілі підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не зазначено нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, а також дата відкриття або встановлення цих обставин, оскільки доводи заявника зводяться до незгоди із прийнятим рішенням суду.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що заявнику слід відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №2-1038/11.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 260, 352-354, 423, 424, 426 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2011 року у справі № 2-1038/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Букіна О.М.