Справа № 570/1840/24
Номер провадження 3-зв/570/6/2024
11 липня 2024 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Красовський О.О., з участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заяву судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка Сергія Миколайовича про самовідвід від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП, -
У провадженні судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. перебуває справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву про самовідвід судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. передано на розгляд судді Рівненського районного суду Рівненської області Красовському О.О.
Короткий виклад заяви про самовідвід судді.
05.07.2024 року суддя Сидоренко С.М. подав до суду заяву про самовідвід.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є знайомою ОСОБА_3 ще з дитячих років. Тому наявні підстави, що можуть викликати сумніви у безсторонності судді.
Позиції учасників розгляду заяви про самовідвід судді.
У судове засідання ОСОБА_2 та її захисник- адвокат Солімчук Ігор Миколайович не з'явилися. Згідно усної заяви ОСОБА_2 , вона просить справу розглядати без її участі.
У судове засідання надійшла заява від прокурора, згідно якої просить справ розглядати без їх участі.
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час розгляду заяви про відвід.
Щодо розгляду заяви про самовідвід судді по суті.
Дослідивши зміст та доводи, викладені в заяві про самовідвід судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або суддею самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід).
У п.4 рішення Ради суддів України від 08.06.2017 року № 34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Тож, з огляду на наведене вище, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід судді необхідно провести за правилами, закріпленими в КПК України.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями ст. ст. 75, 76 КПК України визначено підстави відводу судді. Зокрема відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.3 ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Нормами ч.5 ст.80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі в судовому провадженні.
Отже, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу, об'єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою ЄСПЛ.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України») Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, при якому мають враховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та (іі) об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
Тож, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем.
Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві.
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
На неупередженість судді як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у п.3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
З метою уникнення сумнів у безсторонності суду, з метою забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, уникнення обставин, які викликають побоювання у неупередженості чи об'єктивності судді, а також для забезпечення в очах стороннього спостерігача впевненості у відсутності відповідного упередження чи впливу на суд, заява про самовідвід підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд відводить суддю Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка Сергія Миколайовича від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП та передає справу № 570/1840/24 (номер провадження 3/570/1064/2024) до канцелярії суду для її повторного автоматизованого розподілу між суддями.
На підставі викладеного та керуючись ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 246 КУпАП, ст.ст.75, 76 ,80, 81 КПК України, -
постановив:
Заяву судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка Сергія Миколайовича про самовідвід від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Матеріали справи № 570/1840/24 (номер провадження 3/570/1064/2024) передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу та визначення судді у встановленому законодавством порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Красовський О.О.