Справа № 357/9646/24
Провадження № 2-о/357/299/24
11 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, -
У липні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 (надалі за текстом - «Заявник») - адвокат Дугіна М.О. звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.
Заявник перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 .
25.04.2024 року, знаходячись у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, на тимчасово окупованій території, у Заявника та ОСОБА_2 народилася дитина жіночої статі - ОСОБА_3 та отримала медичне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 26.04.2024 року, згідно з яким ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі вагою 3330,00 грамів та отримала свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2024 року.
На підтвердження вимог Заявника її представник надала копію виписного епікризу (з акушерського стаціонару) від 29.04.2024 року, а також фото Заявника та ОСОБА_2 разом із дитиною.
Отримання свідоцтва про народження його доньки - ОСОБА_3 в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, оскільки зареєструвати цей факт народження органом державної реєстрації актів цивільного стану України неможливо. Єдиним шляхом його отримання та захисту прав Заявника є звернення до суду.
За таких обставин, посилаючись на приписи ст.293, 315-318 ЦПК України, Заявник просила встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Сімферополь Автономної Республіки Крим.
10.07.2024 року судом відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 25).
11.07.2024 року у судове засідання Заявник/його представник не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
11.07.2024 року у судове засідання представник Заінтересованої особи - Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені вимоги представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Дугіної М.О. підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.
Заявник перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, на тимчасово окупованій території, у Заявника та ОСОБА_2 народилася дитина жіночої статі - ОСОБА_3 та отримала медичне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 26.04.2024 року, згідно з яким ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі вагою 3330,00 грамів та отримала свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2024 року (а.с. 11, 13-14).
На підтвердження вимог Заявника її представник надала копію виписного епікризу (з акушерського стаціонару) від 29.04.2024 року, а також фото Заявника та ОСОБА_2 разом із дитиною (а.с. 12, 15, 16).
Таким чином, надані представником Заявника докази у своїй сукупності підтверджують вказані ним обставини.
Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, під час розгляду даної категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у відповідних справах, у тому числі - проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні приписів ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст.317 ЦПК України.
У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно з приписами ст.7 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження є документ встановленої форми про народження, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, рішення суду про встановлення факту про народження.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Виходячи із вищевикладеного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи національного законодавства, суд дійшов висновку про те, що обмінна карта вагітної жінки та медичне свідоцтво хоча і не є документами встановленої форми, водночас вважаються доказом, які свідчать про народження особи у певний час і за певних обставин.
Метою подачі даної заяви є реєстрація народження особи та отримання свідоцтва про народження у встановленому законом порядку.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що вказані норми матеріального та процесуального права України відповідають нормам міжнародного гуманітарного права у сфері захисту прав громадян. Заяву необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належними і допустимими доказами.
На підставі викладеного та керуючись ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» та керуючись ст.ст.293 ч.5, 315 п.8 ч.1, 317, 319, ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі - ОСОБА_3 у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, батьками якої є: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 14.05.2003 року Сімферопольським РВ ГУ МВС України в Криму, мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_4 , виданий 11.02.2019 року, орган, що видав №6512.
Допустити негайне виконання рішення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_5 .
Третя особа - Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): місцезнаходження: 09100, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 24, ЄДРПОУ 33341882.
Повне судове рішення складено 11.07.2024 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя В. П. Цукуров