28 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8974/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00070810704 від 10 жовтня 2023 року;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00070820704 від 10 жовтня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що оскаржені рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, проведення перевірки здійснено не у спосіб та за відсутності підстав, визначених законом. Наказ про проведення перевірки не містить конкретних підстав для проведення перевірки, які зазначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а містить лише посилання на норми Податкового кодексу України. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Крім того, позивачка заперечує описані в акті перевірки порушення вимог пунктів 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та зазначає, що нею виконано вимоги чинного законодавства щодо відображення у фіскальних чеках коду марки акцизного податку та коду УКТ ЗЕД. При цьому, зауважує, що перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому позов не визнав. Стверджує про законність спірних рішень, посилаючись на те, що на підставі наказу від 05.09.2023 року №1114-п, 20.09.2023 року проведено фактичну перевірку господарського об'єкту магазину позивача. В ході проведення фактичної перевірки, по РРО, який використовується в магазині встановлені наступні порушення: відсутнє зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, тобто видача розрахункових документів невстановленої форми, згідно електронних копій фіскальних чеків, зазначених у додатку 2 до акту фактичної перевірки, на загальну суму 140955,50 грн., в яких відсутні обов'язкові реквізити форми та змісту розрахункових документів, чим на думку відповідача, порушено п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, вказує, що перевіркою встановлено факт реалізації підакцизних товарів з порушенням використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, відповідно до фіскальних чеків з реалізації підакцизних товарів зазначених у додатку 1 до акту фактичної перевірки, чим порушено п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Представник позивача скерувала до суду відповідь на відзив, у якому доводи відповідача заперечила та підтримала раніше заявлені позовні вимоги.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності 02 березня 2017 року, номер запису: 2 426 000 0000 002158. Місцезнаходження (юридична адреса) позивача: АДРЕСА_2 . Місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 .
Позивачка перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Кіровоградській області. та має статус платника податку на загальній системі оподаткування.
Основним видом економічної діяльності позивачки є постачання готових страв для подій, КВЕД 56.21, додатковими видами діяльності:
- 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування
- 56.30 - обслуговування напоями.
05 вересня 2023 року ГУ ДПС у Кіровоградській області видало наказ №1114-п про проведення фактичних перевірок. Додатком 20 до Наказу №1114-п від 05 вересня 2023 року позивачку внесено до переліку платиків податків для проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80, п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Мета проведення перевірки: перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових 'операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, і дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення і трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства і щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів і торгівельної надбавки (націнки) за місцем фактичного провадження діяльності Позивачем, а саме кафе «Самобранка» за адресою: вул. Пушкіна, 7а, смт. Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область; період діяльності, що перевіряється: згідно ст. 102 Податкового кодексу України, дата початку перевірки - 20 вересня 2023 року, тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 діб.
На підставі цього наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області головному державному інспектору відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області Бабаліч В.М., та головному державному інспектору відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області Соменко Н.М. видані направлення №2297 та №2298 від 20 вересня 2023 року на проведення фактичної перевірки.
За результатами фактичної перевірки вказаними посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області складено Акт (Довідку) фактичної перевірки щодо дотримання ¦ норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 20 вересня 2023 року (далі - Акт від 20 вересня 2023 року).
Згідно із пунктом 2.2.8 Акту від 20 вересня 2023 року, в ході вибіркового аналізу (аналітичної системи обліку даних РРО (СОД РРО) виявлено, зокрема, що при проведенні і розрахункових операцій через зареєстровані РРО роздруковувалися розрахункові документи невстановленої форми та змісту, фіскальні чеки не містили обов'язкового реквізиту «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку», а саме у фіскальних чеках відсутні серія та номер марки акцизного податку на алкогольні напої.
Перелік документів на суму 153006,00 грн. додано до Акту від 20 вересня 2023 року.
Висновками Акту від 20 вересня 2023 року встановлено наступні порушення:
- Видача особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отримані товарів (послуг) розрахунковий документ невстановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), а саме: відсутнє зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а саме при реалізації підакцизних товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 153 006, 00 грн., згідно Додатку до акта фактичної перевірки;
- Використання з порушенням режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами без використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, відповідно до фіскальних чеків з реалізації підакцизних товарів зазначених у Додатку до акта фактичної перевірки.
На підставі Акту від 20 вересня 2023 року ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00070810704 від 10 жовтня 2023 року, яким за порушення пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 227290,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00070820704 від 10 жовтня 2023 року, яким за порушення п. 11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових і операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100,00 грн.
Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а також за відсутності підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що в межах даного спору та визначених позивачем підстав позовних вимог, суду необхідно надати оцінку двом ключовим питанням, які кожен окремо чи у своїй сукупності стосуються предмету цього позову: правомірності призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивачки, наслідки якої реалізовані в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях, а також, власне, оцінці самих порушеннь, які були виявлені контролюючим органом в ході проведеної перевірки позивачки та стали підставою для застосування до штрафних санкцій.
В цьому контексті суд першочергово враховує правовий висновок, який сформований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Таким чином першочергово надаючи оцінку законності призначення відносно позивача фактичної перевірки згідно наказу від 05 вересня 2023 року №1114-п, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.
Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичної перевірки ФОП згідно наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 05 вересня 2023 року №1114-п є підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.
Оцінюючи відповідні доводи позивача суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 8 вересня 2021 року (справа N 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення “можливі порушення” яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з'ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.
Дійсно, суд погоджується із тим, що відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України посилання на конкретну інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладається на контролюючі органи, беззаперечно є недоліком наказу. Однак такий недолік не є та не може бути безумовною підставою для висновку про незаконність такої перевірки, оскільки навіть якщо контролюючий орган не розкриває зміст інформації у наказі, суд не позбавлений можливості при розгляді цієї справи дослідити цінність такої інформації та з'ясувати, чи спричинив такий недолік можливість реалізації платником податків своїх прав та здійснити їх захист.
Як видно з матеріалів справи, інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ про проведення фактичної перевірки став лист ДПС України від 15.05.2023 №10941/7/99-00-07-04-02-07, в якому зокрема зазначено, що в ході аналізу наявної податкової інформації встановлено суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями з порушеннями вимог нормативно-правових актів щодо відображення у фіскальних чеках інформації про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Цим листом доручено ГУ ДПС провести фактичні перевірки платників податків, зокрема й позивача.
Таким чином за даних обставин суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом з метою перевірки отриманої інформації про можливі порушення в діяльності суб'єкта господарювання (позивача), що відповідає диспозиції норми підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
З огляду на викладене суд не вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що зазначені ним порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки з боку контролюючого органу є достатньою самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки незаконними. Тобто, дана підстава позову щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшла свого належного підтвердження.
Також суд вважає неспроможними для висновку про протиправність спірних рішень доводи позивача про те, що наказ видано на проведення фактичної перевірки, а - справді відбулась документальна перевірка. Зокрема, на думку позивача, проведення фактичної перевірки не дає права контролюючому органу перевіряти суб'єкта господарювання за інші періоди, оскільки перевірка даних за минулий час носить характер документальної перевірки.
З цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України надаючи визначення фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України) не визначає темпоральних (часових) обмежень чи заборон щодо зазначення періоду діяльності суб'єкта господарювання, який охоплюється предметом фактичної перевірки. Одним із обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися.
В даному випадку в наказі про проведення фактичної перевірки від 05 вересня 2023 року №1114-п зазначено термін перевірки та її тривалість, а також міститься посилання на статтю 120 ПК України щодо періоду, який охоплює перевірка. Тобто, зазначення таких відомостей є достатнім для виникнення у платника податку (позивача) розуміння та відчуття правової визначеності при здійснення податковим органом контролю відносно нього.
Окрім іншого суд теж не може погодитись із доводами позивача про те, що в період, який охоплювався фактичною перевіркою, діяв мораторій на проведення перевірок згідно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. В спірному випадку позивачка безпідставно покликається на п.п. 69.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки мораторій не застосовується щодо фактичних перевірок.
Тобто, проведення фактичної перевірки в межах спірного періоду є правомірним та таким, що не суперечить податковому законодавству.
Що ж до суті виявлених порушень, як іншої підстави заявлених позовних вимог, то суд зважає на таке.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон №265/95-ВР) визначено, що дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
У статті 2 Закону №265/95-ВР наведені поняття:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Отже, обов'язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати особі в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Відповідно до ст.8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення №13).
Відповідно до п.3 розділу 1 Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Пунктом 1 розділу 2 Положення №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу 2 Положення №13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9)
Відповідно до пп.14.1.5, 14.1.107. 14.1.109, 14.1.145, 14.1.278 п.14.1 ст.14 ПК України підакцизні товари (продукція) товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;
алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;
маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку;
система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Пунктом 215.1 статті 215 ПК України передбачено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, алкогольні напої.
Згідно з пунктами 226.5, 226.6, 226.10 статті 226 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Не підлягають маркуванню: звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об'ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження.
Отже, відповідно до пунктів 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання при продажу підакцизних товарів зобов'язані проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, які підлягають маркуванню, - також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), та видавати покупцеві в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, з усіма обов'язковими реквізитами.
Код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД є обов'язковим реквізитом фіскального чеку при проведенні розрахунків за продані підакцизні товари і зазначається у рядку 7 фіскального касового чеку.
А при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, які підлягають маркуванню, обов'язковим реквізитом фіскального чеку є також цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер), яке зазначається у рядку 9 фіскального касового чеку.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на підакцизні товари, виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з такими недоліками не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі №500/6845/21.
У ході фактичної перевірки посадові особи відповідача, проаналізувавши інформацію із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), установили, що позивачка проводила через РРО розрахункові операції щодо роздрібної торгівлі підакцизними товарами, при цьому видавала розрахункові документи (фіскальні чеки) невстановленої форми, оскільки у них був відсутній обов'язковий реквізит цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер). Загальна сума таких розрахункових документів наведена у додатку до Акту та складає 153006,00 грн. Відповідач вказує, що ця таблиця складена ревізорами-інспекторами на підставі інформації, отриманої із СОД РРО, та доводить відсутність у розрахункових документах обов'язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, про що свідчать відмітки Null у графі таблиці "Серія за номер МАП".
Суд зазначає, що відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з пунктами 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 року № 1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 року за № 1744/22056, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України.
Цим Порядком встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.
Згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Порядку суб'єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або пам'яті модемів, які до них приєднані.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 року №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 року за №1096/35379, затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
Цим Порядком встановлюється механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.
Згідно з пунктами 1, 2, 4, 6 розділу ІІ цього Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО забезпечує: 5) збереження документів, створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи.
База даних призначена для зберігання: 2) даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.
Предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про вчинення позивачем порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, відповідальність за яке передбачена пунктом 1 статті 17 цього Закону, в саме: 1) факт здійснення на господарському об'єкті позивачки розрахункової операції щодо продажу підакцизних товарів, зокрема алкогольних напоїв у роздріб; 2) реєстрація розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій; 3) видача при цьому розрахункового документу (фіскального чеку), у якому відсутній обов'язковий реквізит для алкогольних напоїв, які підлягають маркуванню, - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Перевірці також підлягає вартість товарів, проданих з порушеннями, яка є базою для визначення розміру фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 року по справі № 520/4564/23 зазначив, що у спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена, є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Отже, суд вважає, що належним доказом, який підтверджує обставини, які підлягають доказуванню, є саме розрахунковий документ (фіскальний чек), створений в паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій, зареєстрованим на господарській одинці платника, або його електронна копія, подана платником до органів ДПС дротовими або бездротовими каналами зв'язку.
Збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів, перевірку справжності та достовірності розрахункових документів забезпечує інформаційна система СОД РРО. Згідно з визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, саме електронні копії розрахункових документів можуть використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
Відповідач, який має доступ до СОД РРО та електронних копій розрахункових документів, створених на господарському об'єкті позивача, не долучив до акту перевірки копії відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), які створювалися/видавалися при здійсненні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів (зокрема алкогольних напоїв), при проведенні яких позивач, як стверджує відповідач, порушив вимоги пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Складений ревізорами-інспекторами у вигляді таблиці додаток 2 до акту фактичної перевірки не дає можливості дослідити зміст розрахункових документів, перевірити заповнення/незаповнення у них відповідних рядків та наявність/відсутність обов'язкових реквізитів (зокрема рядка 9 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої).
Ця таблиця не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем відповідних розрахункових операцій з порушеннями вимог закону та не доводить вартість підакцизних товарів (алкогольних напоїв), проданих з порушеннями, яка є базою для визначення розміру фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, відповідач не виконав обов'язок щодо доказування правомірності висновків акту фактичної перевірки про порушення позивачем вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (невидача розрахункових документів встановленого зразка) та законність застосування фінансових санкцій, передбачених абзацами 2 та 3 пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за такі порушення. Тому податкове повідомлення-рішення №00070810704 від 10 жовтня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00070820704 від 10 жовтня 2023 року.
За правилами пункту 11 статті 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до п.7 ст.17 Закону Украни Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року по справі №500/6845/21 вказав, що пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВРвстановлена відповідальність за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Зазначене порушення є самостійним і не пов'язане із відсутністю у фіскальних чеках обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №13.
Відповідач стверджував, що позивач в порушення п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР не запрограмував в РРО код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизного товару алкогольного напою, про що зазначено в акт перевірки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими особами відповідача під час проведення фактичної перевірки магазину позивача було здійснено контрольно-розрахункову операцію щодо придбання алкогольного напою Бренді КТВ «Старий Кахеті» 4 років 0,5л 1 пл.; продавцем видано фіскальний чек №1350585659 на суму 380,00 грн., в якому зазначені як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД « 22087202900» так і акцизна марка (AEHD032684). Копія відповідного розрахункового документа наявна у матеріалах адміністративної справи.
Отже, доводи відповідача щодо незабезпечення програмування найменування товару із зазначенням коду товарної підкатегоріїУКТЗЕД, не відповідає дійсності, оскільки із дослідженого судом розрахункового документа вбачається, що передбачені законодавством записи є наявними.
Суд зазначає, що саме під час фактичної перевірки жодного факту проведення розрахункових операцій без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД встановлено не було, окрім того, до акту перевірки не долучено відповідного розрахункового документу, який би підтверджував позицію контролюючого органу про відсутність на таких розрахункових документах одного з обов'язкових реквізитів - коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Оскільки, доказів проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості відповідач не навів, суд дійшов висновку, що в контролюючого органу не було правових підстав для застосування до позивачки штрафних санкцій у в розмірі 5100,00 грн., а відповідно - й прийняття податкового повідомлення-рішення №00070820704від 10.10.2023 року.
При розгляді справи, суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 травня 2024 року у справі №140/5785/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00070710704 від 10.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
За наведених обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При поданні до суду адміністративного позову позивачка сплатила судовий збір в сумі 5368,00 грн, що обумовлює висновок суду про стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 означеної суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Докази понесення позивачкою інших судових витрат суду наразі не подані.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00070810704 від 10 жовтня 2023 року;
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00070820704 від 10 жовтня 2023 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 5368,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК