09 липня 2024 року м.Київ № 320/2303/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМАСЛОТРЕЙД" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті м.Києва про визнання протиправними та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "УКРМАСЛОТРЕЙД" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті м.Києва, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду та контролю за безпекою на транспорті № 345600 від 08.11.2022 про застосування до ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду та контролю за безпекою на транспорті № 345052 від 19.07.2022 про застосування до ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду та контролю за безпекою на транспорті №345564 від 25.10.2022 про застосування до ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500, 00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду та контролю за безпекою на транспорті № 345304, від 06.09.2022 про застосування до ТОВ «УКРМАСЛОТРЕЙД» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів за чотири порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, позивач вказує на те, що висновки контролюючого органу є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки, з огляду на встановлену суб'єктом владних повноважень кваліфікацію порушення, останнім не враховано обставин воєнного стану.
Ухвалою суду від 08.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Серед іншого наголошує, що водій повинен на місці здійснення контролю пред'явити на місці здійснення контролю ті документи, які від нього вимагаються.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
20.09.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, відповідно до направлення від 19.09.2022 № 014215, 01.09.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, відповідно до направлення від 29.08.2022 № 026/В, 12.07.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, відповідно до направлення від 11.07.2022 № 018/В, 15.02.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, відповідно до направлення від 14.02.2022 № 009995 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі - Порядок № 422), співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області 20.09.2022 було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , який згідно товарно-транспортної накладної від 20.09.2022 № 45 використовувався позивачем; 01.09.2022 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 , який згідно товарно-транспортної накладної від 31.08.2022 № 390 використовувався позивачем; 12.07.2022 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , який згідно товарно-транспортної накладної від 11.07.2022 № 20 використовувався позивачем; 15.02.2022 співробітниками Відділу державного нагляду (контролі) у Кіровоградській області було зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_4 , який згідно товарно-транспортної накладної від 13.02.2022 № 24 використовувався позивачем.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 25,94 т при нормативно допустимій - 24 т.
Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 01.09.2022 №0057983.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072221 від 01.09.2022.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 13,02 т при нормативно допустимій - 11,5 т.
Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 12.07.2022 № 0062437.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0056221 від 12.07.2022.
Також, при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія 20.09.2022 та 15.02.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме: картка водія до цифрового тахографу.
27.10.2022 повідомленням від 24.10.2022 № 36839/29/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308305494083, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № 31864&а 08.11.2022.
Згідно із інформацією про вручення поштового відправлення, було отримано 01.11.2022.
13.10.2022 повідомленням від 05.10.2022 № 33611/29/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308305505441, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № 339631 на 25.10.2022.
Згідно із інформацією про вручення поштового відправлення, було отримано 18.10.2022.
04.08.2022 повідомленням від 03.08.2022 № 23069/29/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308305495128, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № 329896 на 06.09.2022.
Згідно із інформацією про вручення поштового відправлення, було отримано 09.08.2022.
30.06.2022 повідомленням від 20.06.2022 № 17483/29/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308301427640, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № 318549 на 19.07.2022.
Згідно із інформацією про вручення поштового відправлення, було отримано 05.07.2022.
За результатом розгляду матеріалів перевірки 19.07.2022 відповідачем винесено постанови №345052, 06.09.2022 №345304, 25.10.2022 №345564, 08.11.2022 №345600 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн, 8500 грн, 17 000 грн, 17000 грн за кожне правопорушення відповідно.
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту вказаної норми Закону № 2344-III перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III, не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені чинним законодавством України.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).
Інструкцію № 385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.2 та 1.3. Інструкції №385).
Відповідно до визначень, наведених у пункті 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пункту 2.7 Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
У свою, чергу згідно п. 3.5 Інструкції № 385 передбачено покладення на перевізник обов'язку із забезпечення водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).
Згідно пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі - Положення № 340).
Положення № 340 розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Суд наголошує, що відповідно до п. 6.1 Положення № 340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення №340).
Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону № 2344-III.
Таким чином, наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2016 року.
Розвиваючи вказане, суд зазначає. що з 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (далі - ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Суд зауважує, що картка водія до цифрового тахографу, є документом, що, відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен знаходитись у водія під час здійснення перевезення.
Отже водій транспортного засобу повинен був мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Проте таких документів посадовим особам контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки водій не надав.
Судом враховано, що згідно з пунктом 1.4 Положення № 340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Однак, на думку суду, дія пункту 1.4 Положення № 340 розповсюджується на перевізників у випадках коли така надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.
Проте, позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не повідомив обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог Положення № 340.
Натомість, відповідно до відомостей з ЄДРПОУ позивач є юридичною особою, видом діяльності якого за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.
Окрім того, відомості з товаро-транспортної накладної свідчать про наявність відповідних господарський правовідносин.
Таким чином, посилання позивача щодо існування, як на дату проведення перевірки, так і на момент прийняття спірної постанови, правового режиму воєнного стану, є безпідставними.
Поряд з цим слід зауважити, що Положення № 340 не встановлює відповідальності за відсутність окремих документів у водія транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Суд наголошує, що встановлені контролюючи органом порушення полягають саме у відсутності у водія необхідних документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344-III, відповідальність за що регламентовано абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.
Натомість відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортним засобів, передбачена абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, виникає виключно у випадку наявності відповідної інформації та документів, що свідчать про порушення вимог Положення № 340.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Тож обставини, на які посилається позивач, не звільняють перевізника від обов'язку дотримання приписів Інструкції № 385.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Також, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 25,94 т при нормативно допустимій - 24 т.
Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 01.09.2022 №0057983.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072221 від 01.09.2022.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 13,02 т при нормативно допустимій - 11,5 т.
Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 12.07.2022 № 0062437.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0056221 від 12.07.2022.
Суд зазначає, що частинами 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.
Підпунктом 11 п. 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.
Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412, відповідно яких, позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Суд звертає увагу на те, що результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, зафіксовано перевищення законодавчо визначених норм, при цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів до суду, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.
З огляду на аргументи позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), відсутня, варто зазначити, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Також, переміщення вантажу під час руху не дозволяється, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Щодо твердження позивача про те, що зі змісту акту та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, суд зазначає, що з форми зазначених документів вбачається, що графи для зазначеної інформації відсутні, тому і вказані твердження позивача є безпідставними.
Відповідно до п. 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Згідно з п. 24 Порядку № 879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Позивач не надав суду доказів чи пояснень того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водій або власник транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.
Враховуючи те, що відповідно до акту проведення перевірки ТОВ "УКРМАСЛОТРЕЙД" виконувало вантажні перевезення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 8,08 відсотків, але не більше 10 відсотків при перевезенні подільного вантажу, а саме, навантаження на строєну вісь склало 25,94 т, при нормативно допустимій -24 т, та з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 13,2 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу, а саме, навантаження на одиночну вісь склало 13,02 т, при нормативно допустимій - 11,5 т відповідно, начальником Відділу державного нагляду (контролю) м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344, у розмірі 17000,00 грн за кожне порушення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що доводи та твердження позивача, не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а спірні постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а відтак, не підлягають скасуванню.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.