05 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3367/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 05 березня 2024 року №032850005146; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву від 05 березня 2024 року про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне» забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. При цьому до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року на посаді викладача в Берестечківській музичній школі та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2024 року на посаді викладача Горохівської музичної школи, оскільки музичні школи відносяться до позашкільних навчальних закладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» (далі - Постанова №433), а посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена розділом І Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909).
Із таким рішенням позивач не погоджується та вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області порушено її право на пенсійне забезпечення, адже згідно з Переліком №909 музична школа відноситься до установ, робота у яких надає право на пенсію за вислугу років, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просив відмовити (а.с.38-40). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року. Згідно з пунктом 2-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII. Водночас відповідно до Закону №2148-VIII право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти та охорони здоров'я за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України, станом на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 3 місяці 14 дні, а спеціальний стаж за вислугу років станом на 11 жовтня 2017 року - 7 років 7 місяців 10 днів, при цьому не зараховано періоди роботи з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року на посаді викладача в Берестечківській дитячій музичній школі за довідкою від 20 лютого 2024 року №1-24 та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2010 року на посаді викладача Горохівської музичної школи за довідкою від 19 лютого 2024 року №06, бо музичні школи є позашкільними навчальними закладами, а посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена розділом І Переліку №909.
Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування - відсутні.
У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.26-27), зазначивши, що однією з умов, що визначають право особи на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, є наявність в особи спеціального стажу роботи станом на 10 жовтня 2017 року - 26 років 06 місяців. Відповідно до Переліку №909 (зі змінами) до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота на посадах лише тих музичних шкіл, які згідно із статутними документами є загальноосвітніми навчальними закладами. Однак ОСОБА_1 з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2010 року працювала на посаді викладача в музичній школі, яка відноситься до закладу культури.
Відповідач 2 також заперечує позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача, оскільки предметом цього спору є рішення ГУ ПФУ в Донецькій області.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, надавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.57).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області з прийняттям рішення від 05 березня 2024 року №032850005146 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII та пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з тих підстав, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, які дають право на призначення такого виду пенсії (не менше 26 років 06 місяців станом на 11 жовтня 2017 року). Наявний страховий стаж становить 34 роки 03 місяців 14 днів; стаж роботи за вислугу років станом на 11 жовтня 2017 року становить 07 років 07 місяців 10 днів. До стажу за вислугу років не зараховано періоди роботи з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року на посаді викладача в Берестечківській дитячій музичній школі згідно з довідкою від 20 лютого 2024 року №1-24 та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2010 року на посаді викладача Горохівської музичної школи згідно з довідкою від 19 лютого 2024 року №06, оскільки музичні школи відносяться до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена розділом 1 Переліку №909.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами) у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону №1788-XII встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII) набрав чинності 11 жовтня 2017 року - з дня, наступного за днем його опублікування (а окремі його положення застосовуються з 1 жовтня 2017 року або набирають чинності поетапно).
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Надалі Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01 квітня 2015 року) було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію за вислугу років для категорій працівників. Зокрема, пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ внесено зміни та в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, згідно з якими до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Таким чином, Законом №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян - 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Рішенням Конституційного Суду від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Конституційний Суд України виснував, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з пунктом 2 Рішення положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04 червня 2019 року пенсія за вислугу років на умовах пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII призначається незалежно від віку, але за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років.
Враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.
Наведене відповідає правовому висновку у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №440/1286/20 (пункт 13).
Отже, висновок відповідача 1 у рішенні від 05 березня 2024 року №032850005146 про необхідну умову для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців є помилковим.
Між тим обчислений відповідачем 1 спеціальний стаж роботи на посадах в закладах та установах освіти державної або комунальної форми власності, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, становить 7 років 7 місяців 10 днів та не враховано до цього стажу періоди роботи позивача з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року, з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2010 року.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.16 зворот-17) видно, що ОСОБА_1 з 02 січня 1991 року (включає спірний період з 01 січня 1992 року) по 17 серпня 2001 року працювала викладачем по класу бандури у Берестечківській дитячій музичній школі, а з 01 вересня 2001 року по 01 березня 2011 року (спірний період до 31 грудня 2010 року) - на посаді викладача у Горохівській музичній школі, що також підтверджується довідками 20 лютого 2024 року №1-24 (а.с.15) та від 19 лютого 2024 року №06 (а.с.15 зворот).
Відповідач 1 не враховуючи до спеціального стажу роботу ОСОБА_1 на посаді викладача дитячої музичної школи, своє рішення мотивував тим, що такі заклади не відносяться до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена розділом 1 Переліку №909.
Визначаючись щодо спірного питання про зарахування вказаних періодів роботи до спеціального стажу, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Статтею 1 Закону України від 22 червня 2000 року №1841-ІІІ «Про позашкільну освіту» (далі - Закон №1841-ІІІ) визначено, що заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.
Згідно зі статтею 5 Закону №1841-ІІІ структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону №1841-ІІІ заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону №1841-ІІІ педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
До Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, віднесено посаду викладача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено типи позашкільних навчальних закладів, до яких належать, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Постановою №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909, зі змінами). Відповідно до розділу 1 Переліку №909 до таких закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту віднесено як загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади у них, зокрема, викладачі, так і позашкільні навчальні заклади та посади у них: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17 у правовідносинах щодо захисту пенсійних прав педагогічних працівників позашкільного навчального закладу відступила від правової позиції, сформульованої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, і виснувала, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років; викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд зазначає, що робота позивача на посаді викладача позашкільних навчальних закладів, якими є Берестечківська дитяча музична школа та Горохівська музична школа, зараховується до її стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Берестечківська дитяча музична школа (тепер «Центр музично-естетичної освіти школярів» Берестечківської міської ради) та Горохівська музична школа Горохівської міської ради є комунальними закладами, видом діяльності яких є освіта у сфері культури, інші види освіти (КВЕД 85.52, 85.59) (а.с.77-78).
З огляду на наведене суд дійшов переконання, що мотиви ГУ ПФУ в Донецькій області з приводу незарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача з 01 січня 1992 року по 17 серпня 2001 року та з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2010 року (так в рішенні) є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства, тому рішення від 05 березня 2024 року №032850005146 про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 05 березня 2024 року №032850005146, то дії зобов'язального характеру у спосіб зобов'язання повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року про призначення пенсії за вислугу років, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом на підставі частини другої статті 9 КАС України за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.
Необхідно наголосити, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення, є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Тобто, при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання після (у разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Частиною першою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 26 березня 2024 року №5А4D-1S54-QLSE, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 9).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) розмір судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнта для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8).
Враховуючи те, що суд задовольнив одну немайнову вимогу, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області (рішенням якого позивачу було відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом) необхідно стягнути 968,96 грн. Решту судового збору може бути повернуто їй за окремо поданим клопотанням на підставі статті 7 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 березня 2024 року №032850005146.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року про призначення пенсії за вислугу років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк