05 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3345/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС України у Волинській області) про визнання протиправною відмову територіального підрозділу УДМС України у Волинській області (Луцький відділ №1) у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства; зобов'язання прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від 27 грудня 2023 року (вхідний номер К-02/6/0710-23).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 12 листопада 2021 року згідно з рішенням УДМС України у Волинській області набула громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-IIІ «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-IIІ), на підтвердження чого їй видано тимчасове посвідчення громадянина України від 03 грудня 2021 року №0Т000977 терміном дії до 12 листопада 2023 року, а також довідку про реєстрацію особи громадянином України №293-21. Позивач зобов'язувалася протягом двох років припинити громадянство РФ і подати до органу, який видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства РФ, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства РФ - декларацію про відмову від громадянства цієї держави.
Позивач вказала, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України припинити громадянство РФ протягом встановлено строку не змогла, тому 27 грудня 2023 року (до цього аналогічний пакет документів направлено поштою 10 жовтня 2023 року та подано на особистому прийомі 07 грудня 2023 року, однак у двох випадках документи не були прийняті) подала до територіального підрозділу УДМС України у Волинській області (Луцький відділ №1) встановленої форми декларацію про відмову від громадянства РФ разом з документами, які підтверджують про вчинення нею дій з метою виходу з іноземного громадянства, як-от листи, повернуті з консульств РФ у Львові та Києві з відмітками про відсутність адресата, знімки сторінок веб-сайтів консульств РФ у Львові та Києві про призупинення консульського прийому на невизначений час, листи з Міністерства закордонних справ та Міністерства внутрішніх справ РФ про неможливість припинення іноземного громадянства, листи з консульств РФ у третіх державах - в Польщі, Литві, Угорщині, Вірменії. Однак листом від 25 січня 2024 року №0710-107/0710.2-24 їй відмовлено у прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ.
ОСОБА_1 вважає це рішення необґрунтованим (прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття) та протиправним (прийняте всупереч вимогам частини п'ятої статті 8 Закон №2235-IIІ). Позивач наголосила, що в декларації повідомила про незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства: процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється (пункт 4 декларації); вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) РФ перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України (пункт 5 декларації). Однак відповідач не врахував та не надав висновків по суті заповненого пункту 4 декларації, що містить вказану причину - консульські установи РФ, які розміщені на території України, станом на сьогодні закриті та не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства. Крім того позивач стверджує, що відповідно до Закону №2235-IIІ (у редакції, яка діяла на момент набуття громадянства - 12 листопада 2021 року) мала право подати декларацію з тієї підстави, що вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент набуття нею громадянства України. При цьому у період з 03 грудня 2021 року до 19 грудня 2021 року (до внесення змін до Закону №2235-IIІ) вона була позбавлена цієї можливості через те, що тимчасове посвідчення громадянина України від 03 грудня 2021 року УДМС України у Волинській області видало тільки 13 січня 2022 року.
ОСОБА_1 повідомила, що відмова у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства та як наслідок не видача паспорта громадянина України порушує її права та інтереси (заблокована банківська картка, неможливий виїзд за межі території України, оскільки відсутній паспорт громадянина України, а паспорт громадянина РФ, виданий 06 лютого 2019 року, закінчив дію 06 лютого 2024 року, неможливо звернутися для призначення пенсії за віком).
З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив (а.с.24-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач набула громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-IIІ та 03 грудня 2021 року їй оформлено тимчасове посвідчення громадянина України №ОТ000977 строком дії до 12 листопада 2023 року. При цьому разом із заявою про набуття громадянства ОСОБА_2 подала зобов'язання про припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Однак до 12 листопада 2023 року позивач не надала ні підтверджуючих документів про існування незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, ні документа про припинення громадянства РФ.
Відповідач не вважає надані позивачем докази достатніми та такими, які підтверджують факт вжиття позивачем всіх можливих заходів для виконання зобов'язання щодо припинення громадянства РФ, оскільки останні не свідчать про відмову від громадянства РФ чи про припинення такого громадянства. Також ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона належить до визначених у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14 грудня 2021 року №1941-IX «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон №1941-IX) щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» категорій осіб, які мають право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства після спливу двох років з моменту прийняття до громадянства України в разі неотримання документа про припинення іноземного громадянства з незалежних від них причин.
Крім того відповідач зазначив, що відсутня друга незалежна, на думку позивача, обставина - вартість оформлення виходу з громадянства РФ перевищує половину мінімальної заробітної плати, встановленої законом України, оскільки така вартість відповідно до наказу Посольства РФ в Україні від 31 січня 2021 року №20 становила 1852,50 грн.
З урахуванням наведеного відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, які визначено чинним законодавством України, та у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив позивач просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.18-19). ОСОБА_1 зауважила, що станом на 12 листопада 2023 року відповідач був повідомлений про існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, адже 11 серпня 2023 року вона направила до УДМС України у Волинській області лист, в якому інформувала про вжиття усіх можливих заходів для виходу з іноземного громадянства, а 10 жовтня 2023 року направила декларацію про відмову від іноземного громадянства. Позивач вказала і на помилковість висновку відповідача про те, що вартість оформлення заяви про вихід з громадянства РФ становив 1852,50 грн станом на 12 листопада 2021 року: наказ Посольства РФ в Україні від 31 січня 2021 року №20 втратив чинність у зв'язку із прийняттям наказу від 30 червня 2021 року №101, згідно з пунктом 2 розділу ІІ якого вартість оформлення виходу з громадянства становить 4368,00 грн, а від сплати консульських зборів та збору за відшкодування фактичних витрат звільнено лише визначене коло громадян, до яких позивач не належить.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до довідки від 12 листопада 2021 року №293-21 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_1 , уродженка села Любче Рожищенського району Волинської області, згідно з рішенням УДМС України у Волинській області від 12 листопада 2021 року набула громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону №2235-III (а.с.25). На підставі цієї довідки ОСОБА_1 документована тимчасовим посвідченням громадянина України від 03 грудня 2021 року №0Т000977 строком дії до 12 листопада 2023 року (а.с.22).
У зв'язку із набуттям громадянства України позивач подала зобов'язання протягом двох років припинити громадянство РФ і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства РФ, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства РФ - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави (а.с.132).
20 травня 2022 року позивач звернулася до УДМС України у Волинській області за роз'ясненнями про спосіб подання декларації про відмову від громадянства РФ у разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства РФ, зважаючи на те, що прийом громадян у Генеральному консульстві РФ у Львові припинено на невизначений час (а.с.43).
Листом від 17 червня 2022 року №К-32/6-0701.13/2053-22 відповідач рекомендував для подання декларації про відмову від іноземного громадянства осіб, в яких існують незалежні від них причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, звернутися особисто до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання з оригіналами наявних документів (а.с.44).
11 серпня 2023 року позивач направила до УДМС України у Волинській області рекомендований лист, яким повідомила про вжиття всіх можливих заходів виходу з іноземного громадянства разом з документами, що підтверджують вказані обставини (а.с.99-100).
З матеріалів справи слідує, що 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направила відповідачу декларацію про відмову від громадянства РФ, однак УДМС України у Волинській області листом від 16 листопада 2023 року №0701.2.2-5891/0701.1.3.-23 повідомило, що відсутні докази прийняття з 12 листопада 2021 року уповноваженим органом РФ клопотання ОСОБА_1 про припинення громадянства. Інформовано, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто; за наявності поважних причин (хвороба, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства можуть надсилатися поштою, а враховуючи відсутність документального підтвердження поважних причин, лист ОСОБА_1 направлений з порушенням чинного законодавства та процедури подання документів з питань громадянства, тому відсутні підстави для прийняття декларації про відмову від громадянства РФ (а.с.105-106).
Подібного змісту відповідь відповідач надав і за результатами розгляду особисто поданої заяви ОСОБА_1 та декларації про відмову від іноземного громадянства (вх.№К-79/6/0701-23 від 07 грудня 2023 року) (а.с.108-110, 111-113).
27 грудня 2023 року позивач особисто подала заяву та декларацію про відмову від іноземного громадянства до територіального підрозділу УДМС у Волинській області (Луцький відділ №1), зазначивши дві підстави: нездійснення процедури оформлення припинення громадянства (підданства) РФ (пункт 4); вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) РФ становить 4368,00 грн, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом України на момент, коли особа набувала громадянство України (пункт 5). До заяви додано документи про вжиття ряду дій для відмови від російського громадянства, копію наказу Посольства РФ в Україні від 30 червня 2021 року №101 про затвердження Тарифу зборів за вчинення консульських дій (а.с.114-115, 116-126).
Листом від 25 січня 2024 року №0710-107/0710.2-24 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки відсутні докази прийняття уповноваженими органами РФ з 12 листопада 2021 року її клопотання про припинення громадянства, то відсутні правові підстави для прийняття декларації про відмову від громадянства РФ та у ОСОБА_1 відсутні підстави для подання такої декларації. Одночасно інформовано, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 зможе оформити лише у разі подання до УДМС України у Волинській області документа про припинення іноземного громадянства (а.с.127-129).
При вирішенні публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом №2235-III.
Відповідно до статті 1 Законі №2235-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках (абзац другий);
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абзац четвертий);
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (абзац п'ятий);
реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (абзац дев'ятий);
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац дванадцятий);
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (абзац тринадцятий);
декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац шістнадцятий).
Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону №2235-III, відповідно до пункту 2 статті 6 якого громадянство України набувається за територіальним походженням.
За приписами частини першої статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частини п'ята, восьма статті 8 Закону №2235-III в редакції, чинній на час набуття позивачем громадянства України - 12 листопада 2021 року та до внесення змін згідно із Законом №1941-IX).
Законом №1941-IX (чинний з 19 грудня 2021 року) статтю 8 Закону №2235-III викладено у новій редакції, однак її частина п'ята за своїм змістом відповідає попередній редакції тої ж частини.
Натомість абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону №2235-III з 19 грудня 2021 року має іншу редакцію: незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Отже, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави за цією редакцією вказаної норми є такі самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006).
Пунктами 117, 119 Порядку №215 передбачено, що у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Воднораз пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
Як зазначається в пункті 1 Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (реєстр. №5630), метою його прийняття є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року №594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Законопроект, зокрема, лібералізує для деяких категорій осіб правила набуття громадянства України за територіальним походженням, прийняття до громадянства України, поновлення у громадянстві України, врегульовує питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України. Такі особи для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства і така задекларована відмова від іноземного громадянства не обумовлена граничним терміном, протягом якого ці особи відмовляються від попереднього громадянства (спрощена процедура).
Відносини щодо набуття громадянства України за територіальним походженням врегульовані статтею 8, а щодо прийняття до громадянства України - статтею 9 Закону №2235-III.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 , 1959 року народження, яка є уродженкою села Любче Рожищенського району Волинської області, Україна, набула громадянство України за територіальним походженням на підставі пункту 2 статті 6 названого Закону.
Отже, позивач, якій на підставі довідки від 12 листопада 2021 року №293-21 про реєстрацію особи громадянином України оформлено тимчасове посвідчення громадянина України від 03 грудня 2021 року №0Т000977 терміном дії до 12 листопада 2023 року (а.с.22, 25), повинна була виконати зобов'язання відповідно до вимог статті 8 Закону №2235-III щодо надання до УДМС України у Волинській області документа про припинення громадянства РФ. Прийняття Закону №1941-IX не впливає на порядок виконання такого зобов'язання позивачем, оскільки спрощена процедура стосується визначеного кола осіб, до якого остання не належить і це не є спірним, тому вимоги зобов'язання підлягають виконанню нею в загальному порядку.
На користь цього висновку вказує і зміст частини шостої статті 8 Закону №2235-III (в редакції Закону №1941-IX), який визначає п'ять категорій іноземців, які з метою оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають право подати чітко визначені цією нормою для кожної окремої із категорій документи, а частина п'ята статті 8 Закону є загальною, тобто стосується усіх тих іноземців, які набувають громадянство за територіальним походженням.
Із змісту позовної заяви та матеріалів справи видно, що документ про припинення іноземного громадянства позивач не отримала, проте вона з часу набуття громадянства України вчиняла дії для відмови від російського громадянства.
Розгляд питань громадянства РФ регламентується затвердженим Указом президента РФ від 14 листопада 2002 року №1325 Положенням про порядок розгляду питань громадянства РФ (зі змінами), яким передбачено подання заяви про вихід із громадянства РФ (а.с.28). Зокрема, згідно з пунктом 24 розділу ІІІ названого Положення при виході з громадянства РФ на підставі частини другої статті 19 Федерального закону особою, яка проживає на території іноземної держави, разом із заявою (додаток №5) подаються: документ, що підтверджує дозвіл повноважного органу іноземної держави на проживання у цій державі (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника); документ про зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання РФ (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника); документ повноважного органу іноземної держави про наявність у заявника іншого громадянства або підтвердження можливості надання заявнику іншого громадянства у разі виходу з громадянства РФ; документ податкового органу РФ про відсутність заборгованості зі сплати податків.
З метою розгляду питання про вихід з громадянства РФ позивач 20 січня 2022 року направила засобами поштового зв'язку за останнім місцем проживання в РФ у податкову службу міста Петропавловськ-Камчатський заяву, в якій просила видати довідку про відсутність заборгованості з податків за 2021 рік (а.с.29-33). Управління Федеральної податкової служби Камчатського краю листом від 09 лютого 2022 року №08-37/0468зг повідомило про неможливість надання довідки через наявність заборгованості з транспортного податку станом на 08 лютого 2022 року у сумі 567,00 рублів та пені у сумі 84,18 рублів (а.с.36). Вказаний лист позивач отримала 23 лютого 2022 року (а.с.34, 37-38).
З пояснень позивача у позовній заяві зрозуміло, що сплатити податкову заборгованість та повторно звернутися за отриманням довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків вона не змогла, оскільки наступного дня розпочалася широкомасштабна агресія РФ проти України.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який діє до цього часу.
З 24 лютого 2022 року були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та РФ. Заява Міністерства закордонних справ України з цього приводу опублікована на офіційному сайті (https://mfa.gov.ua).
У зв'язку з евакуацією персоналу російських закордонних установ в Україні консульський прийом громадян припинено на невизначений час, про що розміщено інформацію на сайтах Посольства РФ в Україні та консульських установ (у Києві, Львові, Харкові, Одесі) (а.с.39-42). Тобто, посольство та консульства РФ в Україні припинили свою діяльність.
Також з 24 лютого 2022 року Акціонерне товариство «Укрпошта» не здійснює пересилання до РФ, в тому числі шляхом транзиту через інші країни, відправлень та грошових переказів.
За доводами позивача нездійснення процедури припинення громадянства РФ зумовлене незалежними від неї обставинами, які пов'язані із військовою агресією РФ проти України (призупинення прийому громадян в Україні консульствами РФ, а також неможливість особисто прибути до уповноважених установ РФ). Ці обставини завадили виконати взяте зобов'язання припинити громадянство РФ, а тому вона спочатку 10 жовтня 2023 року, а також 07 та 27 грудня 2023 року зверталася до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, до якої додала саму декларацію з копіями документів, що підтверджують дію цих обставин.
Суд зазначає, що станом на 12 листопада 2021 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45) затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715. За змістом цього документа особа, яка відмовляється від іноземного громадянства (підданства), у зв'язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) такої держави, обирає з переліку причини:
«1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _ (зазначити вартість у гривневому еквіваленті) мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України. Станом на _ (дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив____».
Позивач із наведеного переліку обрала пункти 4 та 5 (процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється; вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) РФ становить 4368,00 грн, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні (6000,00 грн) на момент, коли особа набула громадянства України (12 листопада 2021 року).
Надаючи оцінку доводам позивача щодо подання нею декларації про відмову від іноземного громадянства, а не документа про припинення іноземного громадянства РФ, суд враховує, що ОСОБА_1 зверталася до консульських установ РФ як в Україні, так і за кордоном.
Як було встановлено судом, позивач засобами поштового зв'язку надсилала в Генеральне консульство РФ у Львові та в консульський відділ Посольства РФ у Києві запити щодо надання інформації про орган державної влади, до якого необхідно звернутися для оформлення виходу з громадянства РФ, однак листи повернуті за зворотною адресою з довідками про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» 17 січня 2023 року та 18 січня 2023 року (а.с.45-49).
Міністерство закордонних справ РФ на електронне звернення ОСОБА_1 листом від 17 січня 2023 року №773/кд-гр повідомило, що із заявою про вихід з громадянства необхідно звернутися до російських закордонних установ у країні постійного проживання (в Україні) після поновлення їх діяльності або у третій державі за наявності документа, що підтверджує дозвіл повноважного органу іноземної держави на проживання у цій державі (а.с.52-53). Такого ж змісту листи були надані Міністерством закордонних справ РФ від 28 лютого 2023 року №4417/кд-гр та Головним управлінням з питань міграції Міністерства внутрішніх справ РФ від 06 квітня 2024 року №3/237700269233 (а.с.54, 55).
В матеріалах справи містяться електронні повідомлення від 23 січня 2023 року Консульського відділу Посольства РФ в Польщі (а.с.59), від 06 лютого 2023 року Консульського відділу Посольства РФ у Вірменії (а.с.72), від 06 лютого 2023 року Консульського відділу Посольства РФ в Литві (а.с.63), від 08 серпня 2023 року Консульського відділу Посольства РФ у Дебрецені (а.с.68), яким позивачу на її звернення повідомлено, що для подання заяви про вихід з громадянства РФ необхідно постійно проживати на території держави, де особа має намір подати документи.
Не може не бути врахованою й та обставина, що Міністерство закордонних справ РФ та Міністерство внутрішніх справ РФ відмовили ОСОБА_1 у прийнятті заяви про вихід з російського громадянства від 15 червня 2023 року (а.с.77-86, 90-97), оскільки позивач значиться знятою з реєстраційного обліку у зв'язку з вибуттям в Україну. Одночасно інформовано, що дипломатичні відносини з Україною наразі відсутні, інформація про відновлення діяльності російських закордонних установ на території України також відсутня (а.с.87, 98).
На думку суду, вказане є підтвердженням активних дій позивача з дати реєстрації громадянином України (з 12 листопада 2021 року), спрямованих на вихід із російського громадянства, та підтверджує, що процедура оформлення припинення громадянства РФ не здійснюється, оскільки з 24 лютого 2022 року всі дипломатичні відносини з РФ розірвано, а консульські установи РФ в Україні припинили свою діяльність. Як наслідок, позивач була позбавлена можливості отримати документ, який підтверджує відмову від громадянства РФ.
Отже, не отримання позивачем документа про припинення громадянства РФ відбулося з незалежних від неї причин, про які був повідомлений відповідач. З огляду на це, ОСОБА_1 має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Факт подання ОСОБА_1 декларації зумовлює виникнення у відповідача обов'язку розглянути та прийняти таку декларацію.
Однак відповідач на неодноразові звернення ОСОБА_1 , вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача, обмежувався лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства та не надав жодної обґрунтованої оцінки підставам подання нею декларації (10 жовтня 2023 року, 07 грудня 2023 року та 27 грудня 2023 року), про що слідує з листів від 16 листопада 2023 року (а.с.105-106), від 25 грудня 2023 року (а.с.111-113).
Листом територіального підрозділу УДМС України у Волинській області (Луцький відділ №1) від 25 січня 2024 року №0710-107/0710.2-24 повідомлено, що декларація про відмову від іноземного громадянства не може бути прийнята у зв'язку з відсутністю доказів того, що з 12 листопада 2021 року уповноважені органи РФ прийняли звернення ОСОБА_1 про припинення громадянства (а.с.127-129).
Суд зазначає, що у спірному випадку відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку обставинам, зазначеним при поданні декларації, в тому числі щодо розірвання дипломатичних відносин з 24 лютого 2022 року з РФ та відсутності консульських установ РФ в Україні (припинили свою діяльність), а також неможливості подати заяву до консульських установ РФ на території третіх країн. Відповідач не розглянув по суті декларацію позивача, не надав оцінки наведеним підставам її подання, а вказав про можливість оформлення паспорта громадянина України тільки у разі подання документа, неможливість отримання якого фактично і стала підставою для подання такої декларації.
Фактично відповідач сформував висновок про ненадання доказів про підтвердження причин, наведених у пункті 1 та 2 декларації про відмову від іноземного громадянства (форма 45). Між тим позивач у декларації вказала інші незалежні причини: процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється (пункт 4).
Критеріїв визначення поняття «нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави» Закон №2235-III не встановлює. Законодавством також не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, надання яких зацікавленими особами надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації.
Позивач незалежною від неї обставиною вважає факт припинення з 24 лютого 2022 року дипломатичних відносин між Україною та РФ та припинення діяльності консульських установ РФ в Україні. У цьому випадку вона надала докази призупинення на невизначений час роботи консульських установ РФ в Україні.
Суд вважає, що визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства чи нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави.
Відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку такій підставі, зазначеній в поданій декларації.
Також суд не може не зауважити, що хоча у зв'язку з військовою агресією РФ проти України консульські установи РФ в Україні не працюють, з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності для реалізації можливості особи отримання документа про припинення громадянства держави-агресора або іншої процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.
Відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи з огляду на неможливість (де-факто) ним скористатися, незважаючи на його проголошення (де-юре), та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом №2235-III.
Те, що у зв'язку з військовою агресією РФ зміни до законодавства з приводу неотримання документа при припинення громадянства РФ не вносилися, ставить позивача у невизначене становище.
Разом з тим, принцип «належного урядування» з-поміж іншого передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства РФ відбулося з незалежних від неї причин, тому суд вважає, що позивачу кореспондує право звернення з декларацією про відмову від іноземного громадянства, яким у цьому випадку позивач і скористалася.
Разом з тим, відповідач не надав оцінки іншій обставині, яку позивач вказала в декларації - вартість процедури оформлення припинення громадянства (згідно з пунктом 2 розділу II Тарифу зборів за вчинення консульських дій, затвердженого наказом Посольства РФ в Україні від 30 червня 2021 року №101) перевищує половину розміру заробітної плати, установленого законом в Україні (6000,00 грн), станом на 12 листопада 2021 року.
Аналізуючи зміст листа відповідача від 25 січня 2024 року №0710-107/0710.2-24, у відповідь на подану позивачем декларацію, суд дійшов переконання, що відповідач не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації стосовно підстав її подання, зазначених у самій декларації, заяві, яка подавалася разом із декларацією, та долученим документам.
Отже, суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, відмовивши позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.
Поряд з тим суд не може підміняти державний орган, поведінка якого визнається протиправною, і приймати замість нього рішення з питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, яке останньому належало вирішити, однак він усунувся від вирішення цього питання чи розглянув його неналежно.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих частиною другою статті 9 (щодо виходу за межі позовних вимог) та частиною другою 245 КАС України (стосовно обрання способу захисту) повноважень, суд у цій справі дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково у спосіб визнання протиправною відмови територіального підрозділу УДМС України у Волинській області (Луцький відділ №1) у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 27 грудня 2023 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації позивача про відмову від іноземного громадянства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами першою, третьою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 26 березня 2024 року №1306540344, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.21, 171).
З огляду на задоволення позову частково на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 807,47 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Градний Узвіз, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 37821586) - Луцький відділ №1 (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 12) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (Луцький відділ №1) у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства.
Зобов'язати територіальний підрозділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (Луцький відділ №1) повторно розглянути питання щодо прийняття декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 27 грудня 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк