Справа №630/325/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/666/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
09 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
-підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 23 травня 2024 року,-
Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 23.07.2024 року, заборонивши йому цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Цією ж ухвалою, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, який здійснює досудове слідство у даному кримінальному провадженні, прокурора або суду;
- не відлучатися з м. Люботин, Харківського району, Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд за кордон;
- утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор послалася на те, що ОСОБА_7 підозрюється, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, міцних соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, не навчається, а враховуючи, що останній підозрюється у вчинення корисливого злочину та в нього відсутні законні джерела заробітку, останній може вчинити новий злочин. Наголосила, що враховуючи тяжкість пред'явленої підозри, в разі визнання ОСОБА_7 винуватим, суд буде позбавлений можливості застосувати до підозрюваного ст.75 КК України, оскільки санкцією ч.4 ст.189 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років, що свідчить про можливість переховування ОСОБА_7 від правоохоронних органів та суду. Таким чином, на думку прокурора наявні ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КК України та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належного контролю за поведінкою підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та захисника які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Прокурор будучи повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, не з'явився, про причини неявки не повідомив, а тому апеляційний розгляд проводився за його відсутності.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на інших учасників провадження, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, а також у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.301 КК України, за які останньому може бути призначено максимальне покарання 12 років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту для запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків незаконного впливу на свідків та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також враховуючи, що підозрюваний є уродженцем міста Люботин, Харківської області та все життя проживає у ньому за однією адресою вдвох з матір'ю, його батько помер, він має незакінчену вищу педагогічну освіту, раніше до будь-якого виду відповідальності не притягувався, частково визнав вину у вчинення інкримінованих злочинів.
З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи прокурора про те, що слідчий суддя не прийняв до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наявність зазначених ризиків була врахована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею враховані всі обставини, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж той який зазначений у клопотання слідчого.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: