Справа № 467/182/24
2/467/88/24
09.07.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.
за участю секретаря судового засідання Поплавської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою адвоката Сорочана Володимира Олександровича, поданою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
У лютому 2024 року адвокат Сорочан В.О. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Вимоги позову мотивовані тим, що з кінця осені 2019 року позивач ОСОБА_1 почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 в с. Любоіванівка Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області. В липні 2020 року ОСОБА_1 завагітніла від відповідача та припинили спільне проживання. Після чого вона стала проживати в смт. Арбузинка Миколаївської області, а відповідач залишився в с. Любоіванівка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 , про що 26 січня 2021 року Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було складено відповідний актовий запис № 21.
Оскільки в шлюбі з відповідачем вона не перебувала і відповідач від визнання батьківства в порядку ст. 126 СК України в органах ДРАЦС ухилявся, відомості про батька до актового запису були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, хоча в розмові своє батьківство щодо доньки, відповідач визнавав.
На теперішній час будь-яке спілкування позивача з відповідачем припинено, він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання доньки, хоча має таку можливість допомагати, оскільки працює в ПП "Промінь" та регулярно отримує заробітну плату, інших неповнолітніх дітей не має, самостійно звернутися до органів ДРАЦС із заявою про визнання батьківства теж не бажає.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд визнати відповідача батьком дитини та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини у графі «Батько дитини», записавши його батьком дитини, а також стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів від його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття та стягнути із відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 15.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заперечує факт батьківства, тому відсутні підстави і для стягнення аліментів на утримання дитини.
Ухвалою суду від 02.04.2024 року за клопотанням представника позивача призначена по справі судова молекулярно-генетична експертиза. Провадження у справі було зупинено.
У травні 2024 року відповідач заявив про поновлення провадження у справі у зв'язку з частковим визнання позову, а саме факту батьківства.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року провадження у даній справі поновлено.
Ухвалою суду від 26.06.2024 року призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача підтримав заявлені позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку. До початку розгляду справи по суті надіслав заяву про часткове визнання позову. Не заперечував проти визнання його батьком ОСОБА_3 , внесення змін до актового запису про народження дитини, зазначивши його батьком дитини. Однак просив стягнути з нього на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/12 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на те, що має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дружину ОСОБА_7 , яка перебуває на його утриманні у зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Враховуючи, що у справі є достатні відомості про правовідносини сторін, суд розглядає справу у відсутність сторін.
Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У відповідності до ст.134 Сімейного кодексу України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Судом встановлено, що сторони з кінця осені 2019 року почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу в с. Любоіванівка Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області як чоловік і дружина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 , про що 26 січня 2021 року Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було складено відповідний актовий запис № 21 про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України та копія свідоцтва про народження дитини (а.с. 5-6, 10).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 7-8), дитина ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою із матір'ю ОСОБА_1 , яка постійно піклується про неї та проводить час, цікавиться її особистим життям, бере участь у її вихованні.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135СК).
Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
У відповідності до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно з письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 , він не заперечує проти задоволення позову та визнання його батьківства щодо дитини, народженої позивачкою ОСОБА_1 . З цього можна зробити висновок, що відповідач визнає факт наявності кровного споріднення між ним та дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Факт наявності кровного споріднення між відповідачем та дитиною визнаний сторонами і не підлягає доказуванню. Суд не має підстав для обгрунтованого сумніву у достовірності цього факту чи добровільності його визнання.
Клопотання про проведення судово-генетичної експертизи на предмет встановлення батьківства позивачкою заявлялось, однак відповідачем частково визнано позов та за його клопотанням поновлено провадження у справі без проведення такої експертизи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач не оспорює батьківство відносно дитини, визнав позов в даній частині, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, зазначивши відповідача батьком дитини, підлягають задоволенню.
Окрім того, судом встановлено, що у добровільному порядку відповідач належним чином матеріальної допомоги на утримання дитини позивачу не надає.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно до ч. 3 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Суд, при визначенні розміру аліментів враховує надані відповідачем докази.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , який укладено 30 липня 2022 року (а.с. 53).
Від даного шлюбу, відповідач має двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 51-52).
Відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, має на утриманні ще двох малолітніх дітей, а тому з врахуванням усіх встановлених обставин справи, а також віку дитини, мінімальних потреб дитини для її належного забезпечення, суд вважає за правильне визначити розмір аліментів в частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, рівній із присудженими частками на утримання двох інших дітей, тобто в 1/6.
Факт перебування дружини відповідача на утриманні останнього, перед судом не доведено, відповідач належних доказів про таке суду не надав.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України Судовий збірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В зв'язку з визнанням відповідачем до початку розгляду справи по суті позовних вимог в частині визнання його батьком дитини, ОСОБА_1 підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею при поданні позову судового збору, що становить 605 грн. 60 коп.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати по оплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплата судового збору у розмірі пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 807 грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 406грн. 73коп. підлягає компенсації за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 19, 76-80, 95, 109, 141, 223, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву адвоката Сорочана Володимира Олександровича, поданою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Южноукраїнськ Миколаївської області.
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № 21, складеного 26 січня 2021 року Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: с. Любоіванівка, Первомайського району Миколаївської області.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити прізвище - " ОСОБА_9 " та по батькові - « ОСОБА_10 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України (реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий), що зареєстрований за адресою: с. Любоіванівка, Первомайського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 14 лютого 2024 року.
В задоволенні інших частин позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України (реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий), що зареєстрований за адресою: с. Любоіванівка, Первомайського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України (реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий), що зареєстрований за адресою: с. Любоіванівка, Первомайського району Миколаївської області) на користь держави судовий збір в розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 47 коп.
Судові витрати в іншій частині компенсувати за рахунок держави.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з державного бюджету судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арбузинського
районного суду О.М. Кірімова