08 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24109/23 пров. № А/857/1802/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі № 380/24109/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900972/2 від 05.09.2023 та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209170/2023/003055 від 05.09.2023.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у п. 1.2 контракту від 10.08.2023 № 02/2023/UA вказано, що кількість, асортимент і вартість кожної партії товару, а також терміни оплати визначаються відповідно до рахунку-фактури, які відповідно до п. 2 цього контракту є його невід'ємною частиною. Зазначає, що в рахунку-фактурі від 23.08.2023 № EX/0006/08/23 вказано, що оплата повинна бути здійснена 30.08.2023, проте декларантом не подано платіжних документів. Також апелянт зазначає, що вартість товару у рахунку фактурі від 23.08.2023 № EX/0006/08/23 є меншою ніж в експортній декларації. Крім того, вказує, що відомості щодо складових митної вартості (страхування, навантаження) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу .
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 10.08.2023 року між «CAMA DESIGN SP. Z O.O.-SP.K., 87-300 Brodnica Kominy Jastrzebia 16 (Республіка Польща)» (Продавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір №02/2023/UA від 10.08.2023 року (далі - Договір), за яким Продавець заявляє, що в рамках своєї підприємницької діяльності виготовляє та пропонує для продажу меблі для дому та установ, аксесуари для меблів та інші супутні товари (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 1.2. Договору кількість, асортимент і вартість кожної партії товару, а також терміни оплати визначаються відповідно до рахунку-фактури.
Згідно п. 2.1 сума контракту складається з сум усіх рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною контракту. Валюта договору - польський злотий.
У п.2.2 визначено, що ціни товару визначаються шляхом переговорів. Остаточні ціни на товар встановлюються в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною Договору.
Згідно пункту 3.1 Договору договір регулюється положеннями ІНКОТЕРМС 2020.
Доставка товару здійснюється транспортом Покупця на умовах FCA Бродніца, Польща.
Відповідно до п. 3.2 Договору товар повинен бути вивезений із території Польщі протягом максимум 90 календарних днів з моменту оплати.
Доставка товарів здійснюється партіями, відповідно до замовлення Покупця, відправленого продавцю.
Згідно п. 7.1 Договору товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем, коли товар передається вказаному Покупцем перевізнику.
Згідно п. 10.1 даного Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівковим способом на рахунок Продавця протягом 60 днів з моменту отримання товару Покупцем.
За даним Договором фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала від фірми «CAMA Design» пакувальний лист (Packing list to Faktura) № ЕХ /0006/08/23 від 23.08.2023 року із 18 номенклатурними позиціями.
Згідно вказаного пакувального листа між сторонами укладено Фактуру (Faktyra walutowa nr (Invoice no) ЕХ /0006/08/23 від 23.08.2023 року, відповідно до якої і здійснювалася поставка товару (меблів в асортиментів) на загальну фактурну вартість 8928, 50 PLN.
29.08.2023 для переміщення згаданих вище товарів через митний кордон (їх доставки до Покупця) Покупцем (Позивачем) додатково було укладено з Перевізником ФОП ОСОБА_2 договір №29/08/2023/2 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, згідно якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання цього вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно п. 2.2. Договору про надання транспортних послуг конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в Заявці, яка складається, підписується директором і засвідчується печаткою Замовника і направляється перевізнику.
Згідно п.4.4. Договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформленого оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів CMR з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вказаних документів на адресу Замовника, вказаного Замовником у Договорі.
З метою переміщення через митний кордон вказаного товару, 05.09.2023 року позивачем було подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № 23UA209170071121U9 про декларування товару, а саме: Меблі дерев'яні (ламіноване ДСП, ДВП) для столових та житлових кімнат (тумби під ТВ, комоди, вітрини, пенали, вітальні, полиці, стелажі) у розібраному стані для зручності транспортування. Загальна кількість 25 одиниць.
На підтвердження заявленої митної вартості під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист (Packing list) № ЕХ/0006/08/23 від 23.08.2023 року; Faktura walutowa nr (фактура) ЕХ/0006/08/23 від 23.08.2023 року; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 30.08.2023 року; декларація про походження товару 23.08.2023; рахунок фактура № 156 від 04.09.2023 року про надання транспортних міжнародних послуг по перевезенні вантажу; каталог (Сennik 2023 PLN) від 22.05.2023; договір №02/2023/ UA від 10.08.2023; заявка №2 до договору №29/08/2023/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.08.2023 року; договір доручення №49 про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів від 08.08.2023 року; договір про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №29/08/2023/2 від 29.08.2023; талон ЗМК; скрін 05.09.2023; лист №1 від 05.09.2023; копія експортної декларації країни відправлення 23PL301010Е1202422 від 31.08.2023.
Митним органом направлено вимогу, в якій зазначено про необхідність надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару
На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: прайс-лист від постачальника Cennik 2023 PLN від 22.05.2023 та скріншоти із сайту виробника. Також повідомлено, що банківську платіжку неможливо подати, оскільки оплата товару відповідно до умов контракту здійснюється протягом 60 днів з моменту отримання товару. Страхування товару не здійснювалось.
За результатами розгляду МД та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.09.2023 №UA209000/2023/000972/2.
У рішенні Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33, зазначено:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-V/( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: -подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: -відповідно до п. 1.2 контракту від 10.08.2023 №02/2023/UA вказано, що кількість, асортимент і вартість кожної партії товару, а також терміни оплати визначаються відповідно до рахунку-фактури, які відповідно до п. 2 цього контракту є його невід'ємною частиною. В рахунку-фактурі від 23.08.2023 №EX/0006/08/23 вказано, що оплата повинна бути здійснена 30.08.2023. Проте декларантом не подано платіжних документів; -вартість товару у рахунку фактурі від 23.08.2023 №EX/0006/08/23 є меншою ніж в експортній декларації; -відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію: України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування, навантаження) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - колію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, ціни з мережі інтернет. Інших документів згідно вимоги не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA209230/2023/91709 від 29.08.2023р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
У зв'язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Львівська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209170/2023/003055 від 05.09.2023.
Позивач, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору і становила 8928,50 PLN, з врахуванням вартості перевезення товарів - 10865 грн.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та відсутність в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
Щодо ціни товару.
Як вже було встановлено, згідно п. 1.2. договору від 10.08.2023 №02/2023/UA кількість, асортимент і вартість кожної партії товару, а також терміни оплати визначаються відповідно до рахунку-фактури.
Відповідно до п. 2.1 сума договору складається з сум усіх рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною контракту. Валюта договору польський злотий.
Згідно пакувального листа № ЕХ /0006/08/23 від 23.08.2023, який ФОП ОСОБА_1 отримала від фірми «CAMA Design» із вісімнадцятьма номенклатурними позиціями, між сторонами договору було укладено Фактуру ЕХ /0006/08/23 від 23.08.2023 року, відповідно до якої і здійснювалася поставка товару (меблів в асортиментів) на загальну фактурну вартість 8928, 50 PLN.
Таким чином, фактура (інвойс) №ЕХ/0006/08/23 підтверджує ціну за 18 позицій товару у польських злотих і становить 8928,50 PLN, що відповідає ціні, вказаній позивачем у митній декларації.
Щодо доводів митниці про ненадання платіжних документів, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки згідно п. 10.1 договору від 10.08.2023 №02/2023/UA оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівковим способом на рахунок продавця протягом 60 днів з моменту отримання товару покупцем, а тому такі не могли бути подані митному органу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є підтвердженими.
Щодо складових митної вартості колегія судді вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Частиною п'ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
Відповідачем визнається, що 29.08.2023 для переміщення товарів через митний кордон (їх доставки до Покупця) позивачем додатково було укладено з Перевізником ФОП ОСОБА_2 договір №29/08/2023/2 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
Згідно п. 1.1. Договору Перевізник бере на себе зобов'язання доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання цього вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно п.4.4. Договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформленого оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів CMR з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вказаних документів на адресу Замовника, вказаного Замовником у Договорі.
Позивачем митному органу була надана заявка №2 до договору №29/08/2023/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якої позивач отримує послуги з доставки вантажу за наступними характеристиками:
1) Маршрут перевезення: 87-300 Brodnica (PL) Городок (UA) - м. Червоноград (UA);
2) Дата і час завантаження: 30.08.2023 на 09.00 год.;
3) Адреса завантаження: UI. Jastrzebia 16, 87-300 Brodnica; Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.10.2023 ;
4) Митний перехід: Ягодин;
5) Вантаж, вага, - 1045 кг 1 пал.;
6) Адреса вивантаження: м. Червоноград;
7) Адреса митної очистки: м. Городок, вул. Львівська, 659 а; 8) Сума і форма оплати: 10 865 грн. безготівковий розрахунок;
9) Номер і марка автомобіля: ІVECO ВО 6326 ЕВ/ АС3696ХF;
10) Водій: ОСОБА_3 ;
11) Інші умови: Нормативний час на завантаження/митне оформлення митна очистка/розвантаження складає 48 год. - 48 год. Простій 2000 грн. по тер. України, 4000 за її межами.
На підставі даної заявки перевізником було виставлено рахунок - фактуру № 156 від 04.09.2023 року за наступними маршрутами:
1) Транспортні міжнародні послуги по перевезенню вантажу автомобілем IVECO ВО 6326 ЕВ/АС3696XF за маршрутом 87-300 Brodnica (PL) Городок (UA) - м. Червоноград (UA); від 87-300 Brodnica (Польща) до державного кордону ПП Ягодин (Україна) послуга 7000,00 грн.;
2) Транспортні міжнародні послуги по перевезенню вантажу автомобілем IVECO ВО 6326 ЕВ/АС3696XF від державного кордону ПП Ягодин (Україна) до м. Червонограда (Україна) послуга 3865,00 грн.
Фактура № 156 від 04.09.2023 на суму 10865,00 грн. підтверджує суму послуг перевезення товарів.
Отже, позивачем надано достатньо документів, з яких можна встановити вартість витрат на перевезення товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються визначення такої складової митної вартості товару як вартість перевезення.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення UA209000/2023/900972/2 від 05.09.2023 та картка відмови у прийнятті митної декларації №UA209170/2023/003055 від 05.09.2023 є протиправними і підлягають скасуванню.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 380/24109/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар